Соціологічна думка епохи Середньовіччя та Відродження

Релігійний мислитель епохи середньовіччя Аврелій Августин (354-430) розвинув вчення про людство як Боже створіння. Життя суспільства він визначав як постійне протистояння двох протилежних царств - земного, уособленням якого виступає держава, і божественного. Заслугою Августина є те, що він вперше розглянув Історію як об'єктивний і закономірний лінійний процес.

Значний внесок у пізнання людини і суспільства зробили представники гуманізму Відродження. Гуманізм - система поглядів, яка визнає цінність людини як особистості, її права, а також проголошує принципи рівності, свободи, справедливості як норми соціальних відносин у суспільстві, видатні гуманісти - Данте Аліґ'єрі, Франческо Петрарка, Лоренцо Валла та ін. - стверджували, що основою формування особистості є освіта і виховання, що дозволяють удосконалити людину.

Методьі сбора информации в социологических исследованиях / Отв. ред. В.Ч.Андреенков, О.М.Маслова.- М., 1990-Кн. 1.

Паниоото В.И. Качество социологической информации (методьі оценки и процедури обеспечения).- К., 1986.

Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження.- К., 1996.

ПІча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів України- К.: Каравела, 1999.

Рабочая книга социолога.-М., 1983.

Соціологія. Курс лекцій/За ред. В. М. Пічі.-К.,1996.

Соціологія: Підручник / За заг. ред. В.П.Андрущенка, М.І.Горлача.-Харків-Київ, 1998.

Статистический справочник./ Под ред. В.И. Воловина.- М., 1990.

Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методи.- М., 1987.

допомогою іноді вивчають і структури відносин та зв'язків у великих групах. СоцІометричне опитування можна проводити лише в колективах, які мають деякий досвід сумісної діяльності (три і більше місяців), на основі якої вже виникли певні сталі взаємовідносини між його членами. В іншому випадку дослідження зафіксує випадкову структуру.

Процедура соціометричного опитування складається з декількох етапів:

• визначення проблеми, вибору об'єкта дослідження,
ознайомлення з величиною і різними соціально-демографічними
характеристиками групи;

• входження дослідника в прямий контакт з членами колективу і
вияву довір'я до себе, а також з встановлення змісту соціометричних
тестів;

• власне опитування (інструктування респондентів, роздача
соціометричних карток, заповнення їх респондентами, збір карток);

• обробки інформації і представлення її в аналітичному вигляді;

• формулювання висновків і рекомендацій.

СоцІометричне опитування може проводитися як у формі роздавального анкетування на місці, так і у формі своєрідної анкети -інтерв'ю. В першому випадку дослідник просто роздає респондентам анкети, контролює їх заповнення, а потім збирає їх, У другому випадку дослідник зачитує питальник респондентам, кожний з яких на чистому листку паперу, нумеруючи черговість запитань, відразу ж відповідає на них.

Першим етапом обробки результатів соціометричного опитування є побудова соціоматриці, тобто зведення всіх результатів опитування в таблицю. На основі даних соціоматриці визначають індивідуальні і групові індекси, за допомогою яких здійснюється характеристика статусу індивіда в групі і його ставлення до інших членів групи, а також групова інтеграція, групова стійкість і групова експансивність.

Але обмеженість соціометрії як методу збирання інформації пов'язана з тим, що вона фіксує не об'єктивні відносини, а відображення останніх у свідомості їх носіїв. Цей метод важко застосувати на великих об'єктах, бо соціограми стають надто багатомірними. Крім того, існують обмеження етичного плану - недопустимо використання результатів щодо окремого індивідуума, бо це може призвести до конфліктних ситуацій.

Література

Бутенко И.А. Анкетний опрос как общение социолога с респондентом.-М., 1989.

Гречихин В.Г. Лекции по методике и технике социологического исследования.- М., 1988.

Как провести социологическое исследование- М., 1990.

У Х\/~Х\/ІІ ст. відбувається новий крок у становленні соціологічних уявлень, формуються концепції державного і приватного права, переглядаються концепції релігійного походження суспільства, одним із перших буржуазних теоретиків став італієць Нікколо Макіавеллі (1469-1527), який намагався звільнити соціальне вчення від теології. Він відкидає середньовічну теократичну концепцію, згідно з якою держава залежить від церкви, як нібито вищої влади на землі, і обґрунтовує необхідність світської держави, протиставляючи теологічному розумінню державної влади юридичний світогляд, який відокремлює правові установки від релігійних приписів, яким надається переважно морального змісту. В осмисленні політичних проблем Макіавеллі намагався абстрагуватися від морально-етичних оцінок. Саме це призвело згодом до поверхового і спрощеного тлумачення терміну „макіавеллізм" як синоніму аморалізму і віроломства у політиці.

В епоху Відродження з'являються перші ідеї утопічного соціалізму. Найяскравіше вони висвітлені у творах Томаса Мора (1478-1535) „Утопія" та Томмазо Кампанелли (1568-1639) „Місто Сонця". Соціалістичним утопіям властива переконаність, що приватна власність спричиняє всі суспільні негаразди та злиденність абсолютної більшості народу. Автори сформулювали основні принципи майбутнього суспільства, що базується на розумних „природних" засадах; планове суспільне господарство; обов'язкова для всіх праця, результати якої розподіляються за потребами; всі дорослі члени суспільства беруть участь у політичному управлінні, всі діти мають право на безплатну освіту, яка має бути тісно пов'язана з трудовим вихованням та ін.

Французький політичний діяч та юрист Жан Боден (1530-1596), вважав, що основним фактором суспільного розвитку є географічне середовище. На його думку, рельєф, клімат, родючість ґрунтів зумовлюють особливості життя людей, а також впливають на їх психологічні та інтелектуальні якості.

Дата добавления: 2014-01-04