Розвиток соціальних знань у XVII - XVIII ст

Англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626) вважав, що людей об'єднує справедливість, яка полягає у тому, щоб не робити іншому того, чого не бажаєш собі. З його точки зору, джерелом права є не Бог, а природний закон, створений людським розумом.

Соціальні ідеї англійського мислителя Томаса Гоббса (1588-1679) склалися під впливом англійської буржуазної революції XVII ст. Кожний народ, вважав він, проходить у своєму житті дві стадії: природний стан, на зміну якому приходить державний, або громадянський. Державу Гоббс визначає як штучно створене тіло, де, за аналогією із живим організмом, кожна частина виконує ту чи іншу функцію.

У концепції походження держави Джона Локка (1632-1704) розглядається утворення держави як результат суспільного договору, завдяки якому відбувається перехід від природного стану до громадянського. Але якщо Гоббс фактично ототожнював державу і суспільство, то Локк розрізняє їх, кажучи, що суспільство виникає раніше від держави. Важливим елементом теорії правової держави у Дж.Локка було вчення про розподіл влад на законодавчу та виконавчу.

У Х\/ІІ-Х\/ІІІ ст. починають домінувати ідеї Просвітництва. Увага мислителів повертається до проблем людського буття, буття суспільства, історії та перспектив розвитку людства. Одним з перших філософів-просвітників був Шарль Луї де Монтеск'е (1689-1755), який спробував пояснити виникнення І розвиток суспільства як природно зумовлений процес. Монтеск'є наголосив на пріоритеті впливу природних географічних обставин на історичний розвиток народів, перш за все клімату, характеру ґрунту, ландшафту, площі і т.д. Він стверджував, що природне середовище має великий вплив на розвиток суспільства, започаткувавши „географічний детермінізм" у соціальній філософії.

Важливе місце у соціальних поглядах Вольтера (1694-1779) посідають роздуми про людину як суспільну істоту. Він стверджує, що суспільні моральні норми, юридично-політичні закони, які регулюють відносини між людьми, створюються самими людьми, а не Богом. Суспільно-політичним ідеалом Вольтера була аристократична монархія на чолі з філософськи освіченим монархом Головне завдання своєї філософії Вольтер вбачає в розвінчуванні релігійної догматики, що заважає людям будувати щасливе життя, культивуючи неуцтво, неосвіченість, фанатизм, брехню, оману. Проте релігію Вольтер розглядав також і як засіб мирного вирішення суспільних суперечностей, як засіб стримування бідняків проти зазіхань на власність багатих та запобігання свавіллю „сильних світу цього".

Представником Просвітництва був і Жан-Жак Руссо (1712-1778). У працях: „Міркування про походження та основи нерівності між людьми", „(Олія, або Нова Елоїза" „Про суспільний договір", „Еміль, або Про виховання" він розвиває концепцію історії, закономірностей та перспектив суспільного розвитку. Центральною проблемою у творчості Руссо була проблема нерівності та шляхів її подолання. Основою суспільного життя Руссо вважав матеріальні, „тілесні" потреби людей, а духовні - їхнім наслідком, що лише опосередковано можуть впливати на суспільне буття.

У XVIII ст. виникає філософія історії - напрямок, основним завданням якого було дослідження процесу виникнення людства, розкриття рушійних сил історії та її законів на основі емпіричних та теоретичних матеріалів Історії та культури народів, визначення напрямку розвитку людства. Так, італійський мислитель Джамбатіста Віко (1668-

Дата добавления: 2014-01-04