Соціометрія та процедура соціометричного опитування

Поява соціометричного методу або просто соціометрії в арсеналі соціологічного дослідження пов'язано з іменем американського соціального психолога і соціолога Якоба Морено (1892-1974 рр.). Термін „соціометрія", запропонований ним, походить від двох латинських слів: _П5осі5^и - друг, товариш і „теігит" - вимірювання, міра, тобто в буквальному сенсі „соціометрія" означає вимір ступеня дружніх відносин і с своєрідним способом кількісної оцінки міжособнстісннх відносин між індивідами в групі.

За допомогою соціометричного тесту можна одержати оптимальну інформацію про позиції індивідів в групі (наприклад, про ступінь популярності, про типи міжособистісних відносин, про наявність підгрупи, неформального лідера в групі, про групову згуртованість і т. д.) і на їх основі виявити позитивні, конфліктні, напружені або індиферентні ділянки, що має дуже велике значення для корегування міжособистісних відносин в групі.

Соціометричний метод застосовується на рівні мікросоціології, тобто на стику соціології та соціальної психології і пов'язаний із вивченням міжособистих відносин у малих групах. Тому під соціометрією розуміють методи дослідження структури міжособистих відносин у малій групі шляхом вивчення вибору (оцінки), здійсненого членами групи за тими чи іншими соціометричними характеристиками.

Соціометричний тест формулюється у вигляді запитань, відповіді на які і слугують підґрунтям для встановлення структури взаємовідносин (наприклад: _;,3 ким із членів студентської групи Ви бажали б відзначити свій день народження?", „Разом з ким Ви бажали б проживати в одній кімнаті гуртожитку?", „Хто із членів студентської групи, на Ваш погляд, повинен бути старостою?" і т п.). Вибір того чи іншого способу конструювання тесту визначається як завданнями дослідження, так і характеристиками групи, що вивчається. Згідно Я.Морено, тест має відповідати таким вимогам:

• межі групи, в якій проводиться тест, мають бути чітко
визначеними;

• індивіди повинні робити необмежене число виборів;

• індивіди повинні бути опитані з метою виявлення їх вибору в
термінах певного критерію;

• результати соціометричного тесту повинні бути згодом
використані для того, щоб реконструювати групу;

• всі вибори членами групи повинні здійснюватися самостійно;

• питання повинні формулюватися таким чином, щоб вони були в
рівній мірі зрозумілими всім членам групи.

Найчастіше соціометричний тест застосовується до вивчення малих груп (до 10-25 чоловік), де він дає найбільший ефект, хоча з його

Телефонне опитування - один із різновидів опитування у соціологічному дослідженні, заочне (опосередковане, дистантне) інтерв'ю, можливості застосування якого безпосередньо пов'язані з розвитком телефонних мереж. Позитивними якостями цього методу є його оперативність, низька собівартість та простота контролю за якістю роботи. Недоліками є неможливість отримання репрезентативної інформації за низької щільності телефонної мережі, вимога стислості опитувальника, що зменшує обсяг отримуваної інформації, змушене спрощення у формулюванні та конструюванні запитань, складнощі, пов'язані з необхідністю рівноцінної заміни респондента у разі його відмови від участі в опитуванні.

За типом дослідницьких завдань опитування бувають:

• стандартизоване - націлене на одержання статистичної
інформації;

• фокусоване - збираються дані за умов конкретної ситуації;

• глибинне - спрямоване на одержання пошукової Інформації. За
рівнем компетентності респондентів розрізняють:

• масове опитування (думка неспеціалістів з тої чи іншої теми);

• масове опитування у співробітництві з дослідником (передбачає
інформаційну допомогу респонденту з боку анкетера в осмисленні
ситуації, що аналізується);

• симптоматичне опитування (достатнє знання у респондента
загальної інформації без глибокого осмислення цілей і завдань
дослідження);

• експертне опитування (опитування спеціалістів з проблеми, що
вивчається).

Основними етапами здійснення анкетного опитування є:

• підготовчий етап - він включає розробку програми опитування,
складання плану і сітьового графіка роботи, проектування анкети, її
апробацію, тиражування анкети, складання інструкцій для анкетера,
респондента та інших учасників опитування, підбір і підготовка
інтерв'юерів, анкетерів, розв'язання організаційно-технічних та
фінансових проблем);

• операційний етап - сам процес анкетування, який також маг свої
власні стадії і підстадії;

• підсумковий (результуючий) етап - обробка і аналіз одержаної
інформації, оформлення звіту.

Отже, за допомогою методу анкетного опитування ми можемо зібрати основну масу соціологічної інформації, але щоб вона була більш достовірною, можна поєднувати його з іншими методами: анкетування І спостереження, анкетування і вільне інтерв'ю.

1744) говорить про три етапи розвитку суспільства: для першого характерна відсутність держави і правових законів; для другого - виникнення держави, коли представники аристократії нав'язують свою волю народові; для третього - республікансько-демократичних представницьких монархій з правими і свободами для всіх громадян.

Вагомий внесок у розвиток філософії історії зробив француз Жан Антуан Кондорсе (1743-1794). Досліджуючи питання соціального прогресу, Кондорсе назвав його основною ознакою зростання людського розуму та знання. Відповідно до цього він охарактеризував десять епох людської історії.

Німецький просвітитель Йоганн Готфрід Гердер (1744-1803) розглядав історію як закономірне продовження розвитку природи. Людина є вінцем природи і біологічною істотою, а тому закони її розвитку теж є природними.

Теорії держави і права знаходимо і у представників німецької класичної філософії - Іммануїла Канта (1724-1804) та Георга Гегеля (1770-1831). На думку Канта, людство у своєму розвитку повинно прийти до встановлення стану „вічного миру". Держава має базуватися на началах суспільного договору і народного суверенітету, гарантувати правопорядок.

Заслугою Гегеля є розмежування понять „громадянське суспільство" та „держава". Громадянське суспільство виникає після виникнення держави і є системою матеріальних потреб. Держава - це не що Інше, як ідея розуму, свободи І права, це моральне ціпе, в якому долаються суперечності громадянського суспільства.

У кін. ХYШ - на поч. XIX ст. розвиваються соціологічні ідеї консерватизму, лібералізму та утопічного соціалізму. Консерватизм (Є.Берк, Л.Бенальд, Ж. де Местр та ін.) сформувався під впливом Великої Французької революції. Консерватизм виражав неприйняття нових порядків, негативно поставився до революції як насилля, відстоював принцип монархії, станової ієрархії тощо.

Доктрина лібералізму (А.Сміт, І.Бентам, Б.Констан, Дж.Мілль та ін.) ґрунтувалася на принципах індивідуалізму та утилітаризму.

Утопічний соціалізм (А.Сен-Сімон, Р.Оуен, Ш.Фур'є) протиставив феодальному минулому та буржуазній сучасності майбутній справедливий лад, який повинні збудувати самі люди. Ідеалом суспільного устрою для утопістів поставав такий, при якому буде забезпечено потреби людей та розквіт особистості.

Дата добавления: 2014-01-04