Історична довідка

Термін “полімерія” був введений у науку І.Берцеліусом у 1833р для позначення особливого виду ізомерії, при якій речовини (полімери), що мають однаковий склад, володіють різною молеку-лярною масою, наприклад етилен і бутилен, кисень і озон. Такий зміст терміна не відповідав сучас-ним представленням про полімери. “Щирі” синтетичні полімери на той час ще не були відомі.

Ряд полімерів був, очевидно, отриманий ще в першій половині 19 століття. Однак хіміки тоді звичайно намагалися придушити полімеризацію і поліконденсацію, що вели до “осмолення” проду-ктів основної хімічної реакції, тобто, власне, до утворення полімерів (дотепер полімери часто нази-вають “смолами”). Перші згадування про синтетичні полімери відносяться до 1838 (полівініліден -хлорид) і 1839 (полістирол) рр.

Хімія полімерів виникла тільки в зв'язку зі створенням А.М.Бутлеровим теорії хімічної будови. Він вивчав зв'язок між будовою і відносною стійкістю молекул, що виявляється в реакціях полімеризації. Подальший свій розвиток наука про полімери одержала головним чином завдяки інтенсивним пошукам способів синтезу каучуку, у яких брали участь найбільші вчені багатьох країн (Г.Бушарда, У.Тілден, німецький учений Д. Гаррієс, І.Л.Кондаків, С.В.Лебедєв і інші). У 30-х роках було доведене існування вільнорадикального й іонного механізмів полімеризації. Велику роль у розвитку представлень про поліконденсацію зіграли роботи У.Карозерса.

З початку 20-х років 20 століття розвиваються також теоретичні представлення про будову полімерів Спочатку передбачалося, що такі біополімери, як целюлоза, крохмаль, каучук, білки, а також деякі синтетичні полімери, подібні з ними по властивостях (наприклад, поліізопрен), склада-ються з малих молекул, що володіють незвичайною здатністю асоціювати в розчині в комплекси колоїдної природи завдяки нековалентним зв'язкам (теорія “малих блоків”). Автором принципово нового представлення про полімери як про речовини, що складаються з макромолекул, часток надзвичайно великої молекулярної маси, був Г.Штаудингер. Перемога ідей цього вченого змусила розглядати полімери як якісно новий об'єкт дослідження хімії і фізики.

Полімери - хімічні сполуки з високої молекулярною масою (від декількох тисяч до багатьох мільйонів), молекули яких (макромолекули) складаються з великого числа повторюваних угрупо-вань (мономерних ланок). Атоми, що входять до складу макромолекул, з'єднані один з одним сила-ми головних і (чи) координаційних валентностей.

Дата добавления: 2014-01-04