Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Українські землі в період політичної роздробленості Русі та монгольської навали (друга третина ХІІ – перша половина ХІІІ ст.). Галицько-Волинське князівство

Після смерті Мстислава, сина Володимира Мономаха, економічна та політична роздробленість Київської Русі стала цілком очевидною. До середини ХІІ ст. сформувалося близько півтора десятки князівств, кожне з яких жило самостійним політичним та економічним життям і лише номінально визнавало зверхність великого Київського князя. З часом і ці князівства розпадалися на безліч уділів, які ворогували між собою.

У 1170 р. на Волині до влади прийшов Роман Мстиславич. В своїй політиці він зробив ставку не на високородне, як його батько, а на служиле дворянство і городян. З їх допомогою він розправився з противниками сильної централізованої влади і завоював симпатії простого люду. В 1199 р. Роман оволодів Галичем і завдяки тісним культурно-економічним зв’язкам двох земель утворив єдине Галицьке-Волинське князівство. Йому вдалися походи проти литовців, поляків, угорців і, особливо, половців: “Кинувся на поганих як лев, сердитий був як рись, нищив їх як крокодил, переходив їхню землю як орел, бо був хоробрий як тур”. Ці перемоги плекали надію на припинення міжусобних чвар удільних князів і відновлення могутності Київської Русі. І коли Роман підійшов до Києва, жителі відчинили його війську міські ворота. Без опору йому піддалися й навколишні землі. Так відновилася Україна-Русь від Карпат до Дніпра, що за розмірами не поступалася Священній Римській імперії. Романа величали “царем”, “самодержцем всієї Русі”. Але в 1205 р. він загинув.

Створена Романом держава трималася на сильній особистості князя і вже цим була приречена на розпад. Давала знати невгамовність галицької боярської олігархії, яка спровокувала міжусобну боротьбу, до якої привернули польського й угорського королів. Лише в 1238 р. син Романа Данило довів олігархії своє право на батьківський престол у Галичі. Волинь він залишив молодшому братові Василькові, який у всіх діях був спільником Данила. До Києва надіслали намісником воєводу Дмитра, якому випала доля керувати невдовзі обороною міста.

Фактично відновлене Галицьке-Волинське князівство стало набирати сил. Перед загрозою зі Сходу та Заходу було побудовано цілу низку міст-фортець, переозброєно армію, зміцнено систему місцевого самоуправління. Не всі плани Данило реалізував, але побудована ним держава проіснувала майже сто років.

У середині 30-х років монголо-татарські орди поновили наступ, прийшовши вогнем і мечем північно-східні землі Київської Русі. Навесні 1239 р. вони вторглися на землі України-Русі, захопивши Чернігів і Переяслав. Восени 1240 р. армія хана Батия оточила Київ. Захисники на чолі з воєводою Дмитром (князь Михайло втік до Угорщини) не змогли втримати місто, яке пало 6 грудня 1240 р.

Після короткочасного відпочинку монголо-татарське військо рушило на захід, руйнуючи на своєму шляху міста і села, попри запеклий опір завойовникам. В 1241 р. вони штурмом взяли ряд міст на Волині і змусили князя Данила знищити частину фортець, тобто визнати себе їх підданим.

Наштовхнувшись, на героїчний опір південних слов’ян, ослаблена армія монголо-татар у 1242 р. відійшла на схід. У пониззі Волги вони утворили свою державу – Золоту Орду.

Золотоординські хани тримали під контролем підлеглі землі України-Русі, розпалюючи ворожнечу між місцевими князями. Київ і Київська земля спочатку були передані у відання володимиро-суздальського князя, а потім – під владу ханських намісників (“баскаків”). Лівобережні землі постійно страждали від грабіжницьких набігів монголо-татар, гинули люди, занепадали сільське господарство й ремесла.

А тим часом князь Данило вживав заходів для приборкання галицьких бояр. У війнах у Карпатах він виборював право на участь Південної Русі у західноєвропейській політиці. Відбудовувались розорені татарами міста і села. Це не відповідало інтересам Золотої Орди, тому у 1245 р. хан Батий наказав Данилові: “Віддай Галич!” Вихід був один – їхати на поклін до хана. Ціною принижень і визнання васальної залежності Данило склав вдалий договір і, як засвідчив літописець, “отпущен бысть и поручена бысть земля его ему”.

По приїзді на рідну землю, Данило розгорнув активну роботу по створенню антитатарської коаліції визволення України-Русі від поневолювачів. Для зміцнення міжнародного авторитету він створив галицьку митрополію, уклав проти Золотої Орди союз з польським, литовським, володимиро-суздальським князями і угорським королем, відновив зв’язки з Папою Римським, князь Данило розраховував на хрестовий похід проти Золотої Орди. Щоправда, невдовзі стало зрозуміло, наскільки марними виявилися ці надії. Тому зусилля князя сконцентрувалися на укріпленні своїх володінь, реорганізації війська, створенні селянського й міщанського ополчення. Князь, якого почали величати королем Данилом Галицьким, разом з братом Васильком і сином Левом, на честь якого було засновано м. Львів у середині 50-х років ХІІІ ст., визволив Галичину і Волинь від монголо-татар. Галицько-волинська держава здобула на деякий час незалежність від Золотої Орди і почала впливати на майже всі удільні князівства України-Русі.

Після смерті Данила Галицького у 1264 р. деякий час його син і брат зберігали напівзалежне становище від золотоординського хана, спираючись на союз з Литвою. Але цей союз був не довгий. Язичницька Литва посилила наступ на Волинь, чим скористалася Золота Орда, включивш галицьку та волинську землі, а також Червону Русь (Закарпаття) до власного улусу. Але через внутрішні міжусобиці золотоординських ханів на початку ХІV ст. внуку Данили Галицького Юрію вдалося об’єднати Волинське і Галицьке князівство, домогтися від константинопольського патріарха встановлення самостійної галицької митрополії.

Спостерігалася активізація господарської діяльності, нового розвитку вдалося досягти в галузі культури. Але невдовзі князі все частіше конфліктують з боярами, починають все частіше спиратися на сусідні Угорщину і Тевтонський орден, польського короля. Смертю останнього Галицько-Волинського князя Юрія ІІ (1340 р.) невдовзі скористалися польський король і литовський князь.

З падінням Галицько-Волинського князівства припинився перший період державності на українських землях

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Соціально–економічний і політичний устрій Київської держави | Входження українських земель до складу Литви та Польщі. Люблінська та Берестейська унії
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 483; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.