Рудні поля у інтрагеоантикліналях

Рудні поля контактово-метасоматичних та гідротермальних родовищ

Карбонатитові рудні поля

Структурно-геологічні позиції рудних полів карбонатитових родовищ, що несуть ніобієве, танталове та рідкоземельне зруденіння, визначається позицією масивів ультраосновних лужних порід, у яких розташовуються ці поля. Масиви зазвичай розташовані на консолідованих у протерозойський час складчастих областях або платформах, що зазнали палеозойської або мезозойської тектоно-магматичної активізації.

Розглянемо приклад позиції ультраосновного-лужного масиву. Він знаходиться на території давньої складчастої області, що була консолідована задовго до його вкорінення. Вміщаючі породи представлені середньопроьерозойськими пісковиками та сланцями, що зім’яті у антиклінальну складку. Наприкінці протерозою складка була розбита серією повздовжніх та поперечних розривних порушень. На місті їх перетину вкорінився масив ультраосновних-лужних порід середньо палеозойського віку, у якому і сформувалися карбонатити. Масив витягнутий вздовж головного розривного порушення та за будовою може бути віднесений до масивів центрального типу, але відрізняється лінійчатістью, різким переважанням пізніх магматичних утворень над ранніми, значним розповсюдженням дайкової серії порід, широким розвитком карбонатитів. Самі ж карбонатити виникли вснаслідок виповнення порожнин та заміщення лужних порід складними карбонатними мінеральними асоціаціями, що містять рідні мінерали. Розташовуються карбонатити на ділянці перетину лужних порід розривними порушеннями, що успадкували раніш існуючі послаблені напрямки.

Приклади структурно-геологічних позицій рудних полів гідротермальних родовищ розглянемо для внутрішніх підняттів геосинкліналей – інтрагеоантикліналей, серединних масивів та активізованих платформ.

Приклади структурно-геологічних позицій цих рудних полів розглянемо окремо для полів, що пов’язані зі складчастими та тріщинними структурами.

До перших відносяться рудні поля поліметалевих родовищ Рудного Алтаю. Всі відомі з них, розвиваються у поліметалевому поясі, який тяжіє до Приіртишської та Північно-Східної зони зім’яття. Родовища сформувалися у ефузивно-осадових відкладах середнього девону, частково нижнього карбону. Ці відклади зім’яті у складки з вісями, що орієнтовані переважно на північний-захід та пересічені розривними порушеннями та різними інтрузивними породами.

Структурно-геологічна позиція рудних полів поліметалевих родовищ всіх районів Рудного Алтаю визначається співвідношенням складчастих та розривних порушень.

У якості типового прикладу може бути розглянуте добре досліджене Зирянівське рудне поле (рис. 61). Воно приурочене до одноіменної субширотно антикліналі сундучного типу з крутопадаючими крилами. Зирянівська антикліналь ускладнює південно-західне крило більш крупної Ревнюшської антикліналі.

Рис. 61. Геолого-структурна схема Зирянівського району.

1 – дайки та малі тіла габро-діоритів, діорит-порфірів, лампрофірів; 2 - пізньоверхньопалеозойські гранітоїди; 3 – ранньоверхньопалеозойські гранітоїди; 4 – нижньокаменовугільні габро, габро-діорити; 5 – порфірити та їх туфи (С₁v); 6 – алевроліти, аргіліти, пісковики (D₂gv-C₁); 7 – порфірити субвулканічної фації (D_2-3); 8 – кварц-альбітофіри субвулканічної фації, їх туфи, алевроліти (таловська-маслянська світи - D₂); 9 – туфи кварцевих альбітофірів та кварцевих порфірів, кварцеві альбітофіри, алевроліти (березівська світа – D₂); 10 – метаморфічні породи (PZ₁); 11 – головні розломи; 12 – зони інтенсивного розсланцювання та метаморфізма порід; 13 – розривні порушення, тріщини; 14 – поліметалічні рудні поля та родовища: (1 – Зирянівське; 2 – Греховське; 3 – Путинцевське, 4 – Малеєвське, 5 – Богатирьовське, 6 – Осочіхінське, 7 – Парігінське).

Структурно-геологічна позиція Зирянівського рудного поля визначається наявністю широтної антикланальної складки, що ускладнює головну антикліналь та розсічену розривними порушеннями широтного та північно-західного простягання. Суттєву роль у локалізації зруденіння відіграє сприятлива для рудовідкладення пачка алевролітів та кварцових альбітофірів, що часто перешаровуються.

Структурно-геологічні позиції рудних полів у інтрагеоантикліналях, що характеризуються тріщинними структурами, можуть бути розглянуті на прикладі Східного Карамазара, що складений верхньопалеозойськими ефузивами (переважно кислими) та їх туфами, що зім’яті у пологі складки та ускладнені розривними порушеннями (рис. 62).

Для цього району характерним є розвиток середньо- та низкотемпературних мідь-вісмутових та срібло-свинцевих родовищ та рудопроявів, які представлені жилами та штокверковими зонами. Відносно слабко розповсюджені баритові жили, іноді з галенитом. Типовим для Східного Карамазарає Адрасманське рудне поле. У його межах розвинута переважно мідь-вісмутова мінералізація. Рудне поле розташовується серед верхньопалеозойських туфолав кварцового порфіру, що містять неки, складені жерловими фаціями тих же порід. Структурно-геологічна позиція Адрасманського рудного поля визначається крупним Свинцевим розломом північно-західного простягання, який був закладений під час формування ефузивної товщі. Цей розлом сполучується з Тариеканським розломом, а також неком екструзивних порід, що приурочені до місця перетину Свинцевого розлому та Північно-Східного розривного порушення.

Рис. 62. Схема геологічного положення рудних полів Південно-Західного Тянь-Шаню.

1 – верхній структурний поверх (MZ-KZ)$ 2-3 – середній структурний поверх: 2 – верхній структурний ярус – ефузиви (C₃-P-T); 3 – нижній структурний ярус – вапняки (D₃-C₁), ефузиви (С₂); 4 – нижній структурний поверх – метаморфічні сланці (S₂); 5 – пояси дайок; 6 – після пермські гранітоїди; 7 – розривні порушення; 8 – гідротермальні родовища свинцево-цинковох формації; 9 – гідротермальні родовища мідь-вісмутової формації; 10 – скарнові, головним чином свинцево-цинкові родовища.

Рудні поля (цифри у кружках): 1 – Кансайське, 2 – Алтін-Топканське, 3 – Таріеканське, 4 - Адрасманське.

Іншим прикладом структурно-геологічної позиції рудних полів, що сформовані у інтрагеоантиклінальних областях та характеризуються розвитком тріщин них структур, є Алтин-Топканське свинцово-цинкове рудне поле скарнової формації, що знаходиться у Західному Карамазарі.

Алтин-Топканське рудне поле (рис. 63) розташовується у вапняках верхнього девону та нижнього карбону, що простягаються у західному та північно-західному напрямку. Північно-східними скидами породи розбиті на ряд блоків, що переміщенні один відносно одного. Південна межа вапнякової гряди визначається розривним порушенням – Контактовим розломом, по якому карбонатні породи насунуті на ранньогерцинські гранодіорити. Поблизу цього порушення вапняки інтенсивно розсланцьовані, а гранодіорити мілонітізовані. На півночі вапняки по тектонічному контакту відокремлені від верхньокарбонових дацитів.

Дата добавления: 2014-01-04