Функції соціальної роботи

Експертне оцінювання ефективності роботи служби у сфері соціального захисту і підтримки різних категорій і цільових груп населення на основі якісних і кількісних показників обробки інформації, що відображені в аналізі роботи служби, звіті тощо.

Мезорівень: соціальна робота здійснюється на рівні організацій та установ соціальної сфери. Об’єкти соціальної роботи вступають у взаємовідносини із суб’єктами надання соціальних послуг опосередковано.

Мікро – рівень як процес складається з наступних етапів.

Процес соціальної роботи реалізується на різних рівнях розвитку суспільства: мікро, мезо, макрорівні.

Процес соціальної роботи це послідовна зміна соціальних явищ, етапів у розвитку практики соціальної, роботи, сукупність послідовних дій, для досягнення кінцевого результату.

Мікро – рівень соціальна робота з окремою особистістю та її найближчим соціальним оточенням: сім’єю, друзями, сусідами, родичами та ін. Він базується на прямих взаємостосунках і взаємовідносинах між особистістю і соціумом.

1. Дослідний - вивчення, дослідження соціальних умов життя громадян, їхніх соціальних проблем, інтересів, запитів на соціальні послуги.

2. Планування – на основі результатів і отриманих даних дослідження проблем клієнтів визначаються основні підходи до індивідуальної чи групової роботи, залежно від сфери соціального захисту, мета, завдання, форми, методи соціальної роботи, ресурси, термін виконання, проміжні цілі, корегування за необхідності форм і методів соціального впливу, визначення кінцевого результату, узгодження плану зі споживачами соціальних послуг.

3. Процес соціальної роботи: надання послуг клієнтам, реалізація основних положень плану, корекція за необхідності основних підходів до соціальної роботи в ході її реалізації.

4. Підбиття підсумків: оцінювання результатів роботи на основі якісних даних.

5. Припинення процесу надання соціальних послуг чи перехід на новий, подальший, змістовно якісніший етап соціальної роботи.

Мікро – рівень соціальної роботи може здійснюватися на контрактній основі соціальної служби с клієнтом і реалізовується переважно спеціалістами організацій і установ соціальної сфери.

Це рівень визначення основних напрямків, підходів до соціальної роботи адміністрацією закладу, яка не вступає у прямі контакти зі споживачем соціальних послуг, однак є визначальною ланкою у поліпшенні соціального фону соціуму, удосконалює зміст, форми, методи, технології соціальної роботи у межах своїх повноважень і компетенції.

Процес соціальної роботи на цьому рівні складається із таких етапів:

1. Науково обгрунтоване дослідження соціальних, соціально – психологічних, соціально – культурних проблем різних соціальних груп населення, впливу територіальних особливостей умов життєдіяльності населення, визначення пріоритетних галузей у соціальному захисті ц підтримці соціально уразливих категорій населення, визначення провідних напрямків, форм, методів соціальної роботи, соціальних технологій відповідно до потреб регіону.

2. Планування соціальної роботи на рівні організацій і установ соціальної сфери з метою визначення головних напрямків соціального захисту, підтримки населення, соціального впливу на різні соціальні, соціально – економічні, соціально – психологічні та інші проблеми суспільства.

Програмування окремих напрямків соціальної роботи має на меті більш цілеспрямований соціальний вплив на соціальне становище окремих категорій і цільових груп населення: інвалідів, сиріт, людей похилого віку та ін.

Планування зумовлює тісні взаємозв’язки організацій і установ державного і недержавного секторів сфери соціального захисту населення, бізнесових структур, які роблять великий внесок у підтримку соціально незахищених громадян.

3. Реалізація систем надання соціальних послуг структурними підрозділами організацій і установ і підпорядкованих їм закладів: реабілітаційних центрів, спеціалізованих служб, територіальних центрів тощо.

Якісна оцінка здійснюється шляхом проведення експериментальної роботи, соціологічних досліджень; аналіз кількісних даних базується на статистичній інформації, кількісному складі споживачів соціальних послуг, кореляції цих результатів у зв’язку з поліпшенням умов праці.

5. Перехід на якісно новий рівень соціальної роботи з урахуванням позитивних і негативних результатів попереднього етапу. Макрорівень: визначення державної політики щодо соціальної роботи. Суть соціальної роботи на макрорівні полягає в тому, що об’єкти соціальної роботи, тобто безпосередні споживачі соціальних послуг, не мають зазвичай прямих взаємостосунків з державними органами влади, які визначають їхню долю та умови нормальної життєдіяльності, однак відчувають на собі негативні і позитивні зрушення, які відбуваються у політичній сфері суспільства.

Процес соціальної роботи представлено такими періодами:

1. Законодавче регулювання соціальної політики держави на основі міжнародних підходів і стандартів. Розробка напрямків соціального захисту населення, лобіювання їх в уряді державними і недержавними організаціями та установами, які виходять з ініціативами щодо розробки законопроектів у соціальній сфері.

2. Розробка підзаконних документів і актів, які визначають реалізацію державної політики на рівні міністерств і відомств: положення, статути, інструкції, порядок діяльності служб, реалізація системи надання соціальних послуг тощо.

3. Розробка державних програм і проектів, які спрямовані на поліпшення життя громадян, визначення фінансування окремих напрямів соціальної роботи, соціальної підтримки різних категорій населення.

4. Соціальний захист населення у певний період розвитку держави, який визначається державними програмами і проектами.

5. Експертна оцінка державних програм і проектів, їх ефективності на основі аналізу статистичних і соціологічних даних.

6. Визначення пріоритетів системи соціального захисту населення, соціальної роботи на наступний період розвитку держави відповідно до нових соціальних, соціально – політичних, соціально – економічних, соціально – психологічних, соціально – культурних потреб населення.

Структурно – функціональний підхід до соціальної роботи характеризує її як складне, багатофункціональне явище. Різні за своїми змістовними ознаками компоненти соціальної роботи тісно взаємопов’язані між собою, взаємодоповнюють один одного.

Соціально – діагностична: вивчення особливостей групи, прошарку, особи, ступеня і спрямованості дії на них мікро та макрофакторів середовища; диференційовані, індивідуалізовані і точно визначені проблеми клієнтів з метою організації надання допомоги, підтримки, захисту; вивчення, аналіз та оцінювання об’єктів соціальної роботи; діагностика результативності процесу співпраці.

Прогностична: передбачення розвитку подій, процесів, програмування, прогнозування впливу на об’єкти соціальної роботи всіх соціальних інститутів суспільства, моделювання соціальної поведінки цих об’єктів; визначення цілей та способів втручання соціального працівника у проблеми клієнта; прогнозування, програмування, проектування процесів розв’язання проблем клієнтів з метою надання кваліфікованої допомоги.

Соціально – комунікативна: встановлення контактів з тими, хто потребує допомоги і підтримки, організація обміну інформацією, сприяння включення різних інститутів суспільства в діяльність соціальних служб, допомога у сприйнятті та розумінні іншої людини; формування стратегії і тактики співробітництва соціально працівника з клієнтом.

Правозахисна: застосування законів і правових актів, спрямованих на надання допомоги, підтримки і захист населення, яке проживає в країні і за її межами; використання правових норм для захисту прав, свобод і інтересів клієнтів, сприяння у застосуванні засобів державного примусу і реалізації юридичної відповідальності щодо осіб, які вдаються до прямих чи опосередкованих протиправних дій щодо клієнтів.

Превентивна: передбачення і приведення в дію соціально – правових, юридичних, психологічних, соціально – медичних, педагогічних та інших механізмів попередження і подолання негативних явищ; організація соціально – терапевтичної, соціально – побутової, психолого – педагогічної, медичної, юридичної та іншої допомоги; забезпечення захисту прав сім’ї, жінок, підлітків, дітей, молоді; запобігання виникненню можливих життєвих проблем у окремих індивідів, збереження, підтримка і захист нормального рівня життя і здоров’я людей.

Психотерапевтична: організація консультування різного виду, коригування міжособистісних стосунків, допомога в соціальній реабілітації всіх, хто потребує допомоги, сприяння соціальної адаптації особи.

Соціально – педагогічна: виявлення інтересів і потреб людей у різних видах діяльності (виховній, навчальній, освітній, культурно – дозвільній, спортивно – оздоровчий діяльності, технічній, художній творчості, туризмі), залучення до роботи різних установ. організацій, громадськості, творчих та інших спілок, спеціалістів, тренерів, організаторів культурно – дозвільневої, туристично – краєзнавчої роботи, сприяння спеціалізації особистості.

Соціально – економічна: сприяння і надання необхідної допомоги та підтримки різним категоріям населення (інвалідам, дітям сиротам, людям похилого віку, молодим сім’ям), надання натуральної та грошової допомоги, встановлення пільг, одноразових компенсацій; здійснення соціально – побутового патронажу.

Контрольно – наглядова: здійснення контролю за виконанням прийнятих рішень, за цільовим використанням коштів, передбачених для надання соціальної допомоги. Проведення перевірок надання соціальної допомоги, для участі в яких залучаються відповідні спеціалісти. Оформлення необхідних документів, перевірка правильності заповнення та їх видачі на отримання державної соціальної допомоги.

Організаційно – управлінська: сприяння організації соціальних служб на підприємствах, в організаціях, за місцем проживання, залучення до роботи громадськості, спрямування діяльності соціальних служб на надання різних видів допомоги і соціальних послуг населенню, у першу чергу малозабезпеченим категоріям населення, окремим людям; забезпечення узгодженої взаємодії всіх ланок соціального захисту.

Рекламно – пропагандистка: організація реклами соціальних послуг, пропаганда та поширення ідей соціального захисту людини, забезпечення клієнтів необхідною інформацією у зрозумілій і доступній для них формі, надання багатоваріантних порад і пропозицій.

Соціально – медична: організація роботи з формування здорового способу життя, допомога в оволодінні основами надання першої медичної допомоги, культури харчування, санітарно – гігієнічним нормам; організація роботи з планування сім’ї, формування відповідального ставлення до репродуктивної і сексуальної поведінки, сприяння у підготовці молоді до сімейного життя, сприяння формуванню здорового способу життя.

Науково – дослідна: визначення проблем, конкретних тем досліджень; аналіз літературних джерел, досвід; використання наукових методів збирання інформації та її обробки; оформлення результатів досліджень та визначення шляхів впровадження їх у практику.

Освітня: формування зацікавленості у навчанні та підвищенні кваліфікації. Створення сприятливих умов для навчання, виявлення індивідуальних потреб працівників у навчанні, розробка проектів планів підготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Використання інноваційних методів навчання, новітніх технологій.

Дата добавления: 2014-01-04