Форми, методи і об’єкти соціальної роботи

Реалізація форм і методів соціальної роботи, соціальних технологій залежить від певного напряму соціальної роботи.

Основними напрямами соціальної роботи є: соціальний захист, соціальна підтримка, соціальна допомога.

1. Соціальний захист – одна з головних умов реалізації правового статусу особистості в державі. Його змістом є: аналіз рівня соціальних та економічних умов життя населення, організація пенсійного забезпечення громадян; розробка заходів щодо матеріально – побутового обслуговування непрацездатних членів суспільства, створення адресної диференційованої системи допомоги на державному та благодійному рівнях, організацію та впровадження нових форм та видів натуральної, гуманітарної та технічної допомоги. Якість соціального захисту залежить від рівня економічного розвитку держави та ефективності її правової системи.

2. Соціальна допомога – комплекс дій держаних, громадських організацій, спрямованих на підтримку осіб та соціальних груп, що перебувають у кризовій ситуації. Розрізняють такі види соціальної допомоги: матеріальна (матеріальне забезпечення у випадку тимчасової чи постійної непрацездатності, безкоштовне забезпечення одягом, продуктами харчування та іншими речами; окремі виплати в системі соціального забезпечення); соціально – медична (реалізація різних форм медичного обслуговування, гарантованих державою; благодійна діяльність недержавних органів; допомога спрямована на реабілітацію інвалідів); психолого – педагогічна (виправлення психолого – педагогічних вад, виявлення та зміна поведінкових та діяльнісних моделей особистості, вироблення навичок самодопомоги); консультативно – інформаційна; правова допомога.

3. Соціальні послуги – комплекс дій державних, громадських організацій, спрямованих на забезпечення та поліпшення умов життєдіяльності особистості чи окремих груп. За тривалістю дії соціальні послуги поділяються на постійні (всі види соціального страхування; послуги гарантовані діяльністю соціальних служб), тимчасові (пов’язані з необхідністю задоволення особистості в отриманні інформації, консультації, організації дозвілля особистості в певний проміжок її життєдіяльності). Залежно від особи клієнта, місця надання послуг та їх видів вони бувають безкоштовні та платні. Рівень розвитку соціальних послуг у державі є показником спрямованості її соціальної політики та індикатором вирішення соціальних проблем.

У соціальній роботі як практичній діяльності виділяють: суб’єкти та об’єкти соціальної роботи; методи, форми, соціальні технології, технології соціальної роботи, напрями соціальної роботи; сфери призначення і застосування соціальної роботи в державному та недержавному секторах, на регіональному та адміністративному рівнях.

Сфера дії соціальних служб характеризується організаційно – правовим статусом, адміністративно – територіальним рівнем впливу та суб’єктним складом учасників.

Сферу призначення соціальних служб складають державний та недержавний сектори. Рівень впливу соціальних служб виявляє регіональний та адміністративний рівень.

Державний сектор складають:

- сфера соціальної політики і праці;

- сфера охорони здоров’я;

- збройні сили;

- соціальні служби для молоді;

- сфера культури;

- спеціалізовані заклади і служби;

- служби у справах неповнолітніх;

- організації і установи МВС;

- сфера освіти.

Недержавний сектор складають:

- громадські організації та об’єднання;

- ліга соціальних працівників України;

- неформальні об’єднання та організації;

- спілки, союзи, асамблеї.

Адміністративно – територіальний рівень впливу визначається регіональним та адміністративним рівнем.

Регіональний рівень це: - сільська місцевість; - місто, районний центр; - велике місто.

Адміністративний рівень: - районний (районний сільський); - міський (район, місто); - обласний; - республіканський (АРК); - державний.

Суб’єкти соціальної роботи це:

- організації, установи, соціальні інститути суспільства, держави;

- громадські, благодійні та інші організації та установи;

- працівники, які займаються практикою соціальної роботи на професійному чи непрофесійному рівнях (добровольці, волонтери);

- викладачі ВНЗ і середніх навчальних закладів;

- дослідники соціальної роботи.

Об’єкти соціальної роботи це: -

за віком: діти до 18р., молодь від 15 до 28р., люди середнього віку, люди похилого віку;

за статусом: інтелігенція, службовці, робітники, жителі сільської місцевості; за специфікою вирішення проблем: інваліди всіх груп; діти – сироти і діти, яки залишились без піклування батьків; діти групи ризику (діти вулиці, схильні до наркоманії і алкоголізму, девіантної поведінки); пенсіонери і учасники Другої світової війни; неповні сім’ї, молодь всіх цільових груп і категорій; звільнені з місця позбавлення волі; біженці; мігранти; безробітні; переселенці; жертви ЧАЕС; малозабезпечені та інші.

Соціальна проблема як об’єкт соціальної роботи.

Методи соціальної роботи: - соціологічні; організаційні, психологічні; командна соціальна робота, волонтерство, телефонне консультування, спеціальна робота в громаді, фостеринг, самокерована групова робота, мобільна соціальна робота, соціально – культурна анімація та ін.

Форми соціальної роботи: - індивідуальні, групові, у спільноті (общинні, громаді, ком’юніті, мікрорайоні), масова, колективна.

Соціальні технології – соціальна опіка і піклування, соціальне забезпечення (субсидії, пенсії, пільги, допомоги), соціальне страхування.

Технології соціальної роботи: - соціальна діагностика, корекція, терапія, профілактика, адаптація, реабілітація, навчання, посередництво, експертиза, консультування, прогнозування, проектування.

Напрями соціальної роботи: - соціальний захист, соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальні послуги.

Дата добавления: 2014-01-04