Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

ЗМІНИ ЗВУКІВ У ПОТОЦІ МОВЛЕННЯ

Читайте также:
  1. V. Поняття про зміни об’єму в хрящах в період гормональної перебудови та в осіб похилого віку , проблеми остеопорозу .
  2. Адміністративно-територіальні зміни.
  3. Аналіз впливу факторів зміни матеріальних витрат на одиницю виробу КТД2-2
  4. Аналіз динаміки зміни собівартості порівнянної продукції
  5. Анатомо-фізіологічна основа мовлення
  6. Багатство та різноманітність мовлення
  7. Види категорій об'єктів туристичної інфраструктури, по­рядок їх встановлення та зміни визначаються Кабінетом Міністрів України.
  8. Види публічного мовлення
  9. Визначення економічно оптимальної кількості замовлення
  10. Визначення точки перезамовлення
  11. Відображення зміни власного капіталу
  12. Вікові зміни крові .



У потоці мовлення звуки зазнають різноманітних впливів і як наслідок змін в артикуляції і звучанні. Такі зміни поділяються на позиційні і комбінаторні. Позиційні модифікації звуків залежать від наголосу, від позиції звука на початку чи в кінці слова або складу. Наприклад, вимова [е] у ненаголошених складах: [веисна], [сеило]. Внаслідок таких фонетичних змін виявляються позиційні варіанти певної фонеми. Отже, позиційним варіантом фонеми є звук, що вимовляється замість головного вияву фонеми у певній слабкій позиції.

Комбінаторні зміни виникають внаслідок взаємодії звуків у мовному потоці. Кінцева фаза артикуляції попереднього звука своєрідно накладається на початкову фазу артикуляції наступного. Таке явище називається коартикуляцією. Внаслідок таких змін виникають комбінаторні варіанти певної фонеми.

Комбінаторні варіанти голосних і приголосних фонем можуть виникати внаслідок таких фонетичних явищ, як акомодація й асиміляція. Акомодація (лат. accomodatio – пристосування) – це фонетичні зміни, що відбуваються внаслідок взаємодії голосних і приголосних звуків. Різновидами акомодації є:

лабіалізація (артикуляція звуків, за якої губи витягуються вперед і заокруглюються, від чого змінюються об’єм і форма ротової порожнини як резонатора. Лабіалізації можуть зазнавати приголосні в позиції перед о та у й голосні в позиції після губних приголосних: [сᵒум], [мᵒіст], [бᵒайка]);

назалізація (фр. лат. nasus - ніс – зміна звука, що полягає в набутті звуком носового тембру і викликана підняттям м’якого піднебіння й проходженням частини видихуваного повітря в носову порожнину. Назалізації в мові можуть піддаватися звуки (приголосні і голосні) у положенні перед носовими. Найбільшою мірою назалізація простежується між двома носовими – [манка], [німий], дещо менше після носових – [нас];

палаталізація (пом’якшення; це наслідок додаткового підняття спинки язика до твердого піднебіння. Пом’якшуються тверді фонеми в позиції перед і: [ш’іс'т'], [ч’іл'ний]);

веляризація (від лат. velaris – задньопіднебінний; ствердіння приголосного звука внаслідок додаткового підняття задньої частини спинки язика до м’якого піднебіння. Веляризуватися можуть усі приголосні, крім задньоязикових, для яких ця артикуляція є основною. Сюди належить:

- тверда вимова приголосних перед і, що не походить з (ять): [стіл];

- ствердіння /н'/, /д'/ перед шиплячим: промінь, але промінчик, порадь, але Радченко).

Акомодація є регресивною, коли наступний звук впливає на попередній. Якщо попередній звук впливає на наступний, то відбувається прогресивна акомодація.

Асиміляція (лат. assimilatio – уподібнення) – це фонетичне явище взаємодії звуків однієї якості, наприклад, тільки приголосних, що виявляється у пристосуванні їх вимови. Асиміляція, що виявляється в системі голосних, називається гармонійною, або вокалічною



гаразд (утв. з горазд)

багатий (утв. з богатий)

хазяїн (утв. з хозяїн),

а в системі приголосних – консонантною.

За напрямком асиміляція буває:

- прогресивною (попередній звук впливає на наступний):

[в’ і с' тц' ]

[б ъ ч е л а] – бджола

[сел'ск] (ий) – сільський

- регресивною (наступний звук впливає на попередній) [л' о ч: и к] – льо[тч]ик

- взаємною (обопільною) (обоє звуків, що взаємодіють, зазнаються змін)

[т'с'] → [ц':]

[т'с'] → [ц'с'] → [ц':] (сміється)

[тш] → [чш] → [ч:] (коротший)

Сучасній українській мові властива регресивна асиміляція приголосних.

За розташуванням звуків асиміляція буває:

- дистанційною (звуки, що асимілюються, стоять на відстані, а не поруч):

железо → залізо

споришшпориш

шипчина → шипшина

- контактною (звуки, що асимілюються, стоять поруч, а не на відстані).

За ступенем уподібнення асиміляція буває:

- часткова (один звук уподібнюється до іншого за однією ознакою, при цьому не втрачає і власних диференційованих)

радість - раді[с'т'] Великдень – [веилиґден']

- повна (один звук уподібнюється до іншого повністю, за всіма ознаками, унаслідок чого виникає один довгий звук)

/тч/ → [ч:] тітчин

/сш/ → [ш:] принісши

За характером орфографічної фіксації:

- орфографічно закріпленою

зъ + казати → сказати

- орфографічно незакріпленою

зцідити – [сц'ідити]

За характером змін:

- одновидова

§ за дзвінкістю

[тб] - [дб]

[т'б] - [д'б] боротьба

[тж] - [дж] отже

[с'б] - [з'б] просьба

[с'д] - [з'д] осьде

[чб] - [джб] хоч би

[кз] - [ґз] рюкзак

[кж] - [ґж] як де

[кд] - [ґд] анекдот

[кб] - [ґб] якби

[с'д] - [з'д] осьде

§ за глухістю

[зц] - [сц] зцідити

§ за місцем творення

[зш] - [жш] відповзши

[зж] - [ж:] зжити, обезжирений

[здж] - [ждж] з джерела

[зч] - [жч] безчестя

[сч] - [шч] ліщина ← лісчина ← ліскина

[сш] - [ш:] принісши

[сш] - [ш:]

§ за способом творення

[тц] - [ц:] болітце

[дц] - [дзц] відцуратися

[дз] - [дзз] підземний

[дс] - [дзс] підсака, над світом

[д'с'] - [дз'с'] порадься зі мною

§ за м’якістю (палатальністю)

[т'л'іти] [д'н'і]

- двовидова (за місцем творення і м’якістю, за способом творення і м’якістю, за місцем і за способом творення, за місцем і за глухістю)

§ за місцем творення і м’якістю (палатальністю)

[шс'] - [с':] смієшся

[жс'] - [з'с'] вріжся

[чс'] - [ц'с'] не мучся

[чц'] - [ц':] ручці

[жц'] - [з'ц'] ніжці

[шц'] - [с'ц] чашці

· за способом творення і м’якістю

[тц'] - [ц':] ситцю

[дц'] - [дз'ц'] холодцю

[ддз] - [дз:] віддзвонити

· за місцем і за способом творення

[тч] - [ч:] льотчик

[тш] - [чш] ([ч:]) коротший

[дж] - [джж] віджимати

[дч] - [джч] відчайдушний

[дш] - [джш] відшліфувати

· за місцем творення і глухістю

[зш] - [ш:] зшити

[зч] - [шч] розчистити

[гк] - [хк] вогкий

[гт'] - [хт'] кігті

 

Протилежним за наслідком до асиміляції є фонетичне явище дисиміляції. Дисиміляція (лат. dissimilatio – розподібнення, відмінність) – розподібнення звуків однієї якості. Воно виявляється в системі приголосних. У разі контактування однакових або подібних звуків один з них утрачає, змінює фонетичні ознаки, що були спільними для цих звуків.

 

Розрізняють дисиміляцію

за розташуванням звуків

- контактну (къто → хто): взаємодіяти й розподібнюватись можуть і суміжні звуки

- дистантну (мурар → муляр, рибаррибалка): взаємодіяти й розподібнюватись можуть віддалені один від одного звуки.

за напрямком

- прогресивну (рідко)

- регресивну (частіше)

за характером змін – звуки розподібнюються за способом творення.

за графічною фіксацією

- закріпленою на письмі

- не закріпленою на письмі.

 

На відміну від акомодації й асиміляції, в українській мові дисиміляція не виявляється активно в живому мовленні. Її наслідки вже зафіксовані орфографічно: ручник ® рушник, сонячник ® соняшник, срібро (рос. серебро) ® срібло. У живому мовленні результатом дисиміляції може бути порушення літературної вимови. Таким є вимова бонба замість бомба, транвай замість трамвай, трахтор замість трактор. Губний [м] у наведених словах перед губним [б] замінюється на передньоязиковий [н], внаслідок чого втрачається спільна ознака – губна артикуляція, а зімкнених [к] замінюється на зімкнено-щілинний [х].

 

У сучасній українській мові відбуваються модифікації голосних і приголосних фонем. У системі голосних фонем відбуваються такі видозміни:

1) акомодація (пристосування) голосних до сусідніх приголосних;

2) редукція; вокальна асиміляція.

У мовному потоці голосні звуки зазнають впливу твердих, пом'якшених, м'якого приголосного. Однак найчіткіше виявляється акомодація голосних звуків до пом'якшених і м'яких приголосних. Унаслідок впливу сусідніх пом'якшених (м'якого) приголосних артикуляція голосних зазнає змін: язик просувається вгору (до твердого піднебіння) і вперед. Внаслідок цього на початку голосних [а], [о], [у], [е], в кінці їх або з обох боків з'являється і-подібний призвук: [л'убити], [л'он]. Звук [и] не може стояти після м'яких чи пом'якшених приголосних, а звук [і], навпаки, не може стояти після твердих. Сусідні пом'якшені або м'які приголосні не впливають на артикуляцію [і].

Редукція (від лат. reductio – відсування назад, ср. - лат. reductio – зменшення, скорочення) – це зміна артикуляційних і акустичних характеристик звука, зумовлена скороченням його тривалості чи послабленням напруження. Розрізняють кількісну редукцію – зменшення тривалості звука, спричинене його ненаголошеністю, яке не викликає змін характерного тембру, та якісну редукцію – зміна характеру артикуляції, якісних характеристик голосних внаслідок меншої тривалості й напруженості звука. Редукція голосних [а], [у], [і] є незначною і майже не сприймається на слух. Вимова [е] в ненаголошеній позиції більше або менше звужується і наближається до вимови звука [и], наприклад: [несе], [верба], [межа]. У ненаголошеній позиції вимова звука [и] розширюється і наближається до вимови [е], наприклад: [минути], [сирота], [кис'іл']. Звук [о] в слабкій позиції також зазнає редукції, яка особливо чітко виявляється у тому разі, коли підсилюється гармонійною асиміляцією голосних (вокальною асиміляцією). В українській мові голосні звуки зазнають лише дистантної асиміляції, тобто взаємодіють не сусідні, а віддалені один від одного голосні у сусідніх складах: попередній голосний певною мірою уподібнюється до наступного голосного. В результаті відбувається модифікація фонеми. Ненаголошений [о] в позиції перед складом з наголошеним [у] зазнає якісних змін, наближаючись за звучанням до [у], наприклад: [коужух], [гоулубка]. Менше наближається вимова [о] до вимови [у] у складах перед наголошеним [і], наприклад: [тоуб’і], [поун'іс]. *

Вокальна асиміляція – властивість усіх голосних передусім у позиції перед наступним наголошеним, однак на слух сприймаються зміни тільки [о], [е], [и]. Гармонійна асиміляція тісно взаємодіє з редукцією голосних і здатна посилювати або послаблювати її в певних фонетичних позиціях.

Приголосні звуки можуть зазнавати у потоці мовлення таких змін:

1) акомодація приголосних до наступних голосних;

2) позиційні модифікації приголосних [в] та [j];

3) модифікація приголосних внаслідок асиміляції.

1) У потоці мовлення губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячі [ж], [ч], [ш], [дж], задньоязикові [ґ], [к], [х] та фарингальний [г] перед голосним переднього ряду [і] зазнають акомодації – пристосовуються до сусіднього голосного, вимовляючись напівпом'якшено, наприклад: [м’істо], [мjач’і], [х’ім’іjа]. Тобто, відповідні приголосні фонеми реалізуються як напівпом'якшені алофони /б’/, /п’/, /в’/ тощо.

Перед наступними лабіалізованими голосними [о] та [у] приголосні огублюються, наприклад: [корол'], [морж], [журавел'], [курорт], [ходити].

2) Приголосні фонеми /в/ та /j/ у деяких фонетичних позиціях виступають у вигляді алофонів [ў] та [і]. Таких модифікацій приголосні /в/, /j/ зазнають у таких позиціях:

- на початку слова перед приголосним звуком, наприклад: [ўправа], [іти];

- на кінці слова після голосного звука, наприклад: [биў], [м’іі], [тримаі];

- у середині слова після голосного перед приголосним, наприклад: [доўго], [знаіте], [маўпа], [наікрашчиі].

3) Наслідком асиміляції може бути чергування і модифікація фонем. За напрямком розрізняють прогресивну асиміляцію (попередній звук впливає на вимову наступного) і регресивну (наступний звук впливає на вимову попереднього). Наслідком прогресивної асиміляції є модифікація [т'] під впливом попереднього свистячого [с']. У результаті взаємодії з попереднім свистячим звуком [т'] набуває призвуку [ц'], наприклад: [ш’іс'тц'], [горд'іс'тц'], [г’іс'тц'].

 

 





Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 4415; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.159.64.172
Генерация страницы за: 0.012 сек.