Повноваження органів виконавчої влади у сфері реабілітації інвалідів

Теория профессионального самоопределения Д. Сьюпера

По мнению Д. Сьюпера, индивидуальные профессиональные предпочтения и типы карьер можно рассматривать как попытки человека осуществлять Я-концепцию. Все те утверждения, которые субъект может сказать относительно профессии, определяют его профессиональную Я-концепцию. Профессиональная Я-концепция может быть получена путем ранжирования профессий по степени их привлекательности или путем принятия действительной профессии испытуемого за утверждение его Я-концепции. Субъект выбирает профессию, требования которой обеспечат ему выполнение согласующейся с его Я-концепцией роли. Сьюпером выделены стадии профессионального развития:

1. рост (от 0 до 14 лет) – развитие интересов, способностей;

2. исследование (от 14 до 25 лет) – индивид пытается опробовать себя в различных профессиональных ролях, ориентируясь на свои реальные профессиональные возможности;

3. утверждение (от 25 до 44 лет) – профессиональное образование и упрочнение своих позиций в обществе;

4. поддерживание (от 45 до 64 года) – создание устойчивого профессионального положения;

5. спад (с 65 лет) – уменьшение профессиональной активности. Сьюпер, понимая карьеру как последовательность профессий, рабочих занятий, мест и позиций в течение жизни человека, дает классификацию карьер для мужчин и женщин в связи с выделенными им стадиями профессионального развития. Особое место в классификации карьер Сьюпер отводит профессиональным пробам или стадии исследования, которая должна быть непременно реализована в жизни человека.

4.Сферы деятельности психолога (творческая работа; обсуждение на оценку).

Психолог по своей специализации может работать в:

1. образовании;

2. юридической сфере;

3. социальных отношений (в сфере экономических отношений, в средствах массовой информации, политике, сфере обслуживания);

4. консультировании (в педагогической сфере, в области семейных отношений, в проблемах здоровья, в бизнесе и управлении);

5. медицинской сфере;

6. спорте;

7. организации.

Державне управління системою реабілітації інвалідів покладається на центральні й місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень здійснюють керівництво підприємствами, установами, закладами системи реабілітації інвалідів, аналітично – прогнозну діяльність, визначають тенденцію розвитку і вплив демографічної, соціально – економічної, екологічної ситуацій, інфраструктури виробничої та невиробничої сфер, ринку праці на стан інвалідності населення, формують напрями взаємодії різних ланок системи реабілітації інвалідів, стратегічні напрями її розвитку.

Центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень координують діяльність місцевих органів виконавчої влади у здійсненні реабілітаційних заходів, організовують розробку та виконання цільових державних програм, запроваджують правові, економічні та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність реабілітаційних установ і забезпечують розвиток їх мережі, сприяють міжнародному співробітництву.

Міністерство праці та соціальної політики України – центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики в межах своїх повноважень щодо здійснення державної політики у сфері реабілітації інвалідів:

- розробляє нормативно – правові акти з питань соціального захисту інвалідів, здійснює контроль за дотриманням законодавства, що регламентує правовідносини у сфері соціального захисту інвалідів;

- бере участь у розробці державних і цільових програм, заходів з профілактики інвалідності та медичної, психологічної, фізичної, трудової, фізкультурно – спортивної, соціальної реабілітації інвалідів, дітей інвалідів;

- організує розробку та впровадження державних соціальних нормативів у сфері реабілітації, Державної типової програми реабілітації інвалідів на основі матеріалів відповідних центральних органів виконавчої влади;

- організовує здійснення заходів щодо забезпечення інвалідів, дітей – інвалідів соціальними, культурними та інформаційним обслуговуванням, технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом, занять фізичною культурою, дозвілля;

- запроваджує правові, економічні та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність реабілітаційних установ і забезпечують розвиток їх мережі;

- забезпечує сертифікацію технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, які виготовляються протезно – ортопедичними підприємствами;

- забезпечує ведення Державного реєстру реабілітаційних установ, розробляє типові штатні нормативи професійного складу працівників реабілітаційних установ;

- забезпечує проведення моніторингу професійного навчання, трудової зайнятості інвалідів, дітей – інвалідів, аналізу і прогнозування розвитку процесів у цих сферах;

- організовує працевлаштування інвалідів через державну службу зайнятості, сприяє створенню робочих місць для них, у тому числі шляхом надання державної підтримки виробничій діяльності підприємств та організацій, громадських організацій;

- сприяє координації діяльності органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, спрямованої на забезпечення доступності для інвалідів об’єктів соціальної інфраструктури та інформації, виготовлення спеціального виробничого і побутового обладнання, пристосувань для полегшення побуду і праці цієї категорії громадян;

- сприяє роботі громадських організацій, у тому числі громадських організацій інвалідів, залучає їх до співпраці та партнерства у цій сфері;

- сприяє міжнародному співробітництву у сфері реабілітації інвалідів.

Центральні органи виконавчої влади беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації інвалідів та в межах своїх повноважень забезпечують:

- контроль за втіленням державної політики у сфері реабілітації інвалідів;

- розробку нормативно – правових актів з питань соціального захисту інвалідів, дітей – інвалідів, контроль за додержанням законодавства, що регламентує правовідносини у сфері соціального захисту інвалідів;

- розробку галузевих програм розвитку системи реабілітації інвалідів, а також участь у розробці таких міжгалузевих програм;

- участь у розробці єдиних науково обгрунтованих державних соціальних нормативів у сфері реабілітації, критеріїв та вимог до реабілітаційних заходів, Державної типової програми реабілітації інвалідів, вимог, щодо медичного, освітнього, науково – методичного, матеріально – технічного, фінансового і кадрового забезпечення реабілітаційних установ;

- контроль якості виробів медичного призначення, технічних та інших засобів реабілітації;

- затвердження типових положень про реабілітаційні установи, положень (статутів) реабілітаційних установ їхньої сфери управління;

- створення умов для забезпечення інвалідів, дітей – інвалідів технічними та іншими засобами й послугами з реабілітації, виробами медичного призначення;

- організацію професійної підготовки кадрів для системи реабілітації інвалідів, упровадження новітніх реабілітаційних методик і технологій, передового досвіду у цій сфері;

- науково – методичне керівництво, контроль зв дотриманням нормативно – правових актів, державних соціальних нормативів у сфері реабілітації, критеріїв та вимог до реабілітаційних заходів, перевірку діяльності реабілітаційних установ;

- доступність для інвалідів об’єктів соціальної інфраструктури та інформації, виготовлення спеціального виробничого і побутового обладнання, пристосувань для полегшення побуту і праці цієї категорії громадян;

- участь у створенні й підтримці міжвідомчого інформаційного простору з проблем інвалідності;

- співробітництво з державними органами і реабілітаційними установами іноземних держав.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно – правових актах:

- вживають заходів щодо розширення мережі реабілітаційних установ, у тому числі шляхом створення недержавних реабілітаційних установ;

- забезпечують виконання державних програм у сфері реабілітації інвалідів;

- організують контроль за діяльністю суб’єктів господарювання, які здійснюють реабілітаційні заходи, незалежно від підпорядкування і форм власності, за додержанням ними вимог ліцензування;

- створюють умови для забезпечення інвалідів, дітей – інвалідів згідно з їхніми потребами та відповідно до рекомендацій медико – соціальних експертних комісій (лікарсько – консультативних комісій лікувально – профілактичних закладів), технічними та іншими засобами й послугами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом;

- створюють умови для розвитку творчих здібностей інвалідів, дітей – інвалідів, занять фізичною культурою і спортом інвалідів, дітей – інвалідів;

- затверджують положення (статути) реабілітаційних установ недержавної форми власності;

- організують підготовку і підвищення кваліфікації кадрів з реабілітації інвалідів, дітей – інвалідів, роботу з науково – методичного забезпечення реабілітаційних установ;

- забезпечують реалізацію державних програм, розробляють з урахуванням соціально – економічних, демографічних та інших особливостей і фінансують регіональні, місцеві програми зазначеного напряму;

- сприяють роботі громадських організацій, у тому числі громадських організацій інвалідів, залучають їх до співпраці та партнерства у цій сфері;

- беруть участь у створенні й підтримці міжвідомчого інформаційного простору з проблем інвалідності;

- організують інформування інвалідів про зміни у законодавстві про реабілітацію інвалідів.

Дата добавления: 2014-01-04