Реабілітаційні установи для інвалідів, забезпечення їх діяльності

Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності. Другий ступінь означає використання допоміжних засобів та допомоги інших осіб.

Медико – соціальні експертні комісії (МСЕК) визначають ступінь обмеження життєдіяльності, тобто величину відхилення від норми діяльності людини.

Виділяють такі 3 ступені обмеження життєдіяльності:

- помірне вираження обмеження життєдіяльності;

- виражене обмеження життєдіяльності;

- значне обмеження життєдіяльності.

Помірне вираження обмеження життєдіяльності зумовлене такими порушеннями функцій органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді.

Підставою для встановлення 1 групи інвалідності є стійкі, значно виражені функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що призводить до значного обмеження життєдіяльності людини, неспроможності до самообслуговування і викликають потребу в постійному, що не регулюються, сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.

Підставою для встановлення 2 групи інвалідності є стійкі, визначеної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини при збереженій здатності до самообслуговування, однак не викликають потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.

Підставою для встановлення 3 групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або уродженими дефектами, що призвели до помірного вираженого обмеження життєдіяльності, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Реабілітаційна установа – установа, підприємство, заклад, у тому числі їх відділення, структурні підрозділи, незалежно від форм власності, що здійснює реабілітацію інвалідів і дітей інвалідів відповідно до державних соціальних нормативів у сфері реабілітації. У своїй сукупності вони утворюють систему реабілітації інвалідів. Така система забезпечує своєчасність, комплексність і неперервність медичної, психолого – педагогічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно – спортивної, соціальної реабілітації, досягнення інвалідами, дітьми – інвалідами оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівнів життєдіяльності.

Систему реабілітації інвалідів, дітей інвалідів складають:

- органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють державне управління системою реабілітації інвалідів;

- реабілітаційні установи для дітей, дітей – інвалідів незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

- будинки дитини це дошкільні навчальні заклади для дітей з вадами фізичного та розумового розвитку віком від 4 років незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

- спеціальні та санаторні дошкільні навчальні заклади для дітей з вадами фізичного та розумового розвитку віком до 4 років незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

- спеціальні та санаторні дошкільні навчальні заклади (ясла - садки) компенсую чого типу для дітей віком від 2 до 7 років, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації, незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

- дошкільні навчальні заклади (ясла - садки) комбінованого типу для дітей віком від 2 місяців до 6 років, у складі яких можуть бути групи загального розвитку, компенсую чого типу, сімейні, прогулянкові, в яких забезпечується дошкільна освіта з урахуванням стану здоров’я дітей, їхнього розумового, психологічного, фізичного розвитку, незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форм власності;

- дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини) системи освіти, в яких забезпечуються фізичний, розумовий і психологічний розвиток, корекція психологічного і фізичного розвитку, оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні заклади чи виховуються вдома;

- спеціальні загальноосвітні школи (школи - інтернати) – загальноосвітні навчальні заклади системи освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку;

- загальноосвітні санаторні школи (школи - інтернати) – загальноосвітні навчальні заклади 1 – 3 ступенів з відповідним профілем системи освіти для дітей, які потребують тривалого лікування;

- навчальні заклади системи органів праці та соціального захисту населення;

- установи соціального обслуговування інвалідів, дітей інвалідів незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

- санаторно – курортні установи системи органів праці та соціального захисту населення;

- протезно – ортопедичні підприємства незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

- установи культури, санаторно – курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів;

- академічні та галузеві науково – дослідні, науково – методичні установи, які беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації інвалідів.

Реабілітаційні установи залежно від змісту реабілітаційних заходів, які вони здійснюють, відносять до таких типів:

- медичної реабілітації;

- медико – соціальної реабілітації;

- соціальної реабілітації;

- психолого – педагогічної реабілітації;

- фізичної реабілітації;

- професійної реабілітації;

- трудової реабілітації;

- фізкультурно – спортивної реабілітації.

Названі установи створюються на основі державної, комунальної та приватної власності, а також шляхом об’єднання майна різних форм власності.

Порядок створення, реорганізації та ліквідації реабілітаційних установ встановлюється законом. Потреба в державних реабілітаційних установах визначається відповідно до соціально – економічних і демографічних потреб в Україні та регіонах центральними органами виконавчої влади в межах їхніх повноважень. Рішення про їх створення приймає КМУ.

Потребу в комунальних реабілітаційних установах визначають місцеві органи виконавчої влади. Рішення про їх створення приймають органи місцевого самоврядування.

Реабілітаційні установи, засновані на приватній власності (в тому числі власності громадських організацій), можуть надавати реабілітаційні послуги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевого бюджетів у порядку встановленому КМУ.

Реабілітаційні установи незалежно від свого статусу і відомчої підпорядкованості забезпечують якість реабілітації (абілітації) відповідно до державних соціальних нормативів у сфері реабілітації, критеріїв і вимог до реабілітаційних заходів. Відомості про реабілітаційні установи незалежно від їх форми власності та відомчої підпорядкованості центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики вносить до Реєстру установ.

Дата добавления: 2014-01-04