Правове регулювання праці інвалідів

Політика держави у галузі професійної реабілітації і працевлаштування інвалідів спрямовується на те, щоб відповідні заходи з професійної реабілітації поширювались на всі категорії інвалідів, а також на сприяння працевлаштування інвалідів на вільному ринку праці.

Професійна адаптація – система заходів, спрямованих на забезпечення успішного професійного ставлення працюючої особи, формування в неї професійних якостей, установок, потреби активно і творчо працювати.

Професійна реабілітація інвалідів.

Інвалідам, дітям – інвалідам послуги з фізкультурно – спортивної реабілітації реабілітаційними установами державної і комунальної форм власності надаються безоплатно.

Фізкультурно – спортивна реабілітація інвалідів, дітей інвалідів здійснюється відповідно до їхніх індивідуальних програм реабілітації та супроводжується медичним спостереженням за ними.

Формою реабілітації та адаптації інвалідів є їхня професійна реабілітація. Вона включає такі елементи:

- професійний відбір;

- професійну орієнтацію;

- професійне навчання чи перекваліфікація;

- професійну адаптацію;

- працевлаштування.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про реабілітацію інвалідів в Україні» професійна орієнтація – науково обгрунтована система форм, методів, засобів впливу на особу для сприяння її професійному самовизначенню на основі врахування стану здоров’я, освітнього і професійно – кваліфікаційного рівнів, інтересів, здібностей, індивідуальних, психофізіологічних особливостей та потреб галузей економіки.

Професійний відбір – науково обгрунтована система визначення ступеня придатності особи до конкретної професії, спеціальності (робочого місця, посади) відповідно до встановлених законодавством вимог.

Завданням професійної реабілітації є забезпечення інваліду можливості отримувати, зберігати підходящу роботу й просуватися по службі, сприяючи тим самим його соціальній інтеграції або реінтеграції.

Ця політика будується на принципі рівності можливостей інвалідів і працівників у цілому, а також на дотриманні рівності стосунків і можливостей для працюючих чоловіків і жінок, котрі є інвалідами.

Заходи зі сприяння працевлаштуванню інвалідів, які відповідали б нормам зайнятості та заробітної плати, що діють для працівників у цілому, включають:

- фінансове стимулювання роботодавців для заохочення їхньої діяльності щодо організації професійного навчання і наступного працевлаштування інвалідів, а також розумового пристосування робочих місць, трудових операцій, інструментів, обладнання та організації праці з метою полегшення навчання і працевлаштування інвалідів; \

- надання відповідної допомоги у створенні різних видів спеціалізованих підприємств для інвалідів, які не мають реальних шансів отримати роботу на неспеціалізованих підприємствах;

- заохочення співробітництва спеціалізованих і неспеціалізованих підприємств з питань організації управління з тим, щоб поліпшити становище в галузі працевлаштування працюючих на них інвалідів і за можливості допомогти підготувати їх до роботи у звичайних умовах;

- надання відповідної допомоги неурядовим організаціям, що займаються професійною реабілітацією інвалідів;

- сприяння створенню і розвитку підприємств інвалідів і для інвалідів, у яких, якщо доцільно, можуть брати участь і працівники не інваліди;

- поетапне усунення природних, комунікаційних і архітектурних перепон та перешкод, що заважають проїзду, доступу та вільному пересуванню у приміщенні, призначених для професійного навчання та праці інвалідів, а також врахування відповідних норм у нових громадських будівлях та устаткуванні;

- сприяння розвитку засобів транспорту, що відповідають потребам інвалідів і доставляють їх на місця та с місць реабілітації і роботи;

- заохочення поширення інформації про приклади фактичної й успішної трудової інтеграції інвалідів;

- встановлення пільг при оподаткуванні;

- запровадження неповного робочого дня для інвалідів;

- проведення досліджень з наступним застосуванням їх результатів, враховуючи різні види інвалідності, з метою сприяння участі інвалідів у звичайному трудовому житті.

Працевлаштування інвалідів є органічною складовою єдиної державної системи працевлаштування. Працевлаштування інвалідів це комплекс медичних, технічних, організаційних та інших державних і громадських заходів з реалізації інвалідами права на працю і створення належних умов праці.

Це система заходів держави, що сприяють поновленню працездатності громадян, які втратили внаслідок травм або захворювань можливість брати участь у суспільно корисній праці, що забезпечують їх залучення до роботи, яка не протипоказана за станом здоров’я.

Правове регулювання працевлаштування інвалідів складається з норм таких галузей права: трудове, адміністративне, право соціального забезпечення, цивільне, сімейне, житлове та ін.

У процесі працевлаштування виникають правовідносини між МСЕК та інвалідом з приводу складання індивідуальної програми реабілітації та адаптації інваліда, тобто МСЕК визначає комплекс оптимальних для інваліда реабілітаційних заходів, що включають у себе види, форми, обсяги, терміни і порядок проведення цих заходів.

Відповідні правовідносини виникають між інвалідом та районним управлінням праці та соціального захисту населення, між ним і підприємством, де він буде працювати.

Працевлаштовуючи інваліда, відповідні органи враховують такі обставини:

- наскільки збережений ступінь працездатності інваліда;

- можливість виконання ним того або іншого виду роботи;

- створення для інваліда сприятливих умов застосування його праці.

Дата добавления: 2014-01-04