Поняття та форми соціального захисту дітей – інвалідів

Інвалідность розглядається як юридичний факт у законодавстві про соціальний захист.

Чинним законодавством передбачено право на оскарження відмови у видачі або порушення порядку видачі висновку про дитину – інваліда. Так, відповідно до пункту 18 Порядку видачі медичного висновку про дитину – інваліда віком до 18 років, батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники дитини інваліда в разі відмови у видачі медичного висновку про дитину – інваліда можуть оскаржити факт відмови в органах охорони здоров’я протягом одного місяця або в судовому порядку.

Необхідним кроком процесу визнання дітей інвалідами є виписка з медичної карти стаціонарного хворого (ф. 027/о) або консультативний висновок спеціаліста (ф. 028/о), які повинні видаватися батькам дитини, усиновителям, опікуну або піклувальнику.

Поширеним порушенням є факт відмови посадових осіб у видачі батькам виписки з медичної картки дитини – інваліда чи консультативного висновку спеціаліста або несвоєчасне їх надання.

Це призводить до ускладнень, які виникають при призначенні лікування таким дітям лікарями центрів соціальної реабілітації, де перебувають діти – інваліди, оскільки батьки не завжди знають і розуміють діагноз, який був встановлений їхнім дітям при обстеженні. А це, в свою чергу, може призвести до встановлення лікарями центрів соціальної реабілітації неправильного діагнозу дітям та неправильного використання препаратів в термінових випадках, що може потягнути за собою негативні наслідки.

Право на встановлення наявності, ступеня і причини інвалідності дітям надано тільки органам ЛКК. Медичний висновок ЛКК, який відбиває рішення ЛКК після обстеження дитини – інваліда, є документом про визнання дитини інвалідом. Отже, зазначений документ зумовлює право дитини – інваліда на соціальний захист, його характер та обсяг.

Підставою для визнання дитини інвалідом визначає сполучення таких 3 факторів:

- порушення здоров’я зі стійким розладом функцій організму, обумовлене захворюванням, наслідками травм або дефектами;

- обмеження життєдіяльності (повна або часткова втрата особою здатності або можливості здійснювати самообслуговування, самостійно пересуватися, орієнтуватися, спілкуватися, контролювати свою поведінку, навчатися або займатися трудовою діяльністю);

- необхідність вжиття заходів соціального захисту.

До поняття соціального захисту входить діяльність держави та органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств стосовно створення сприятливого для людини навколишнього середовища, охорони материнства й дитинства, надання допомоги сім’ям, охорони здоров’я громадян, забезпечення зайнятості населення, охорони праці, професійної підготовки громадян, регулювання заробітної плати та прибутків населення, забезпечення громадян житлом, регулювання права власності громадян, матеріального обслуговування та забезпечення непрацездатних та інших громадян, які потребують соціальної підтримки.

Дата добавления: 2014-01-04