ВВП і національне багатство я к об’єкти фінансових відносин. Економічне зростання: сутність, типи і фактори

Відтворення національного багатства

Про результати розширеного відтворення економічний потенціал певної країни найповніше уявлення дає національне багатство.

Національне багатство ‒ це сукупність створених та нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, розвіданих природних ресурсів, досягнутого рівня освіти людей, їхнього досвіду, майстерності, творчих здібностей, які призначені для розширеного відтворення з метою підвищення добробуту нації.

Найважливішими складовими національного багатства є:

Ø створений і накопичений країною виробничий (основний і оборотний) капітал: основний капітал ‒ це засоби праці (будівлі, споруди, машини, обладнання тощо); оборотний ‒ предмети праці (матеріали, паливо, сировина та ін.);

Ø невиробничий капітал (житлові будинки, культурно-освітні та спортивні заклади тощо);

Ø майно населення ‒ будинки, автомобілі тощо;

Ø різноманітні запаси ‒ готова продукція, страхові й резервні запаси;

Ø залучені в процес виробництва природні ресурси ‒ земля, ліси, розвідані корисні копалини;

Ø нематеріальні складові ‒ накопичений досвід людей, їхні здібності, культурні цінності тощо.

Від ефективного використання національного багатства залежить економічний і соціальний прогрес суспільства.

Розподіл ВВП є необхідною передумовою забезпечення безперервності виробництва. Фінанси виконують роль сполучної ланки між кількома виробничими циклами, без них неможливе відтворення виробництва ‒ ні просте, ні розширене. Тому, з одного боку, розподіл ВВП є закономірною необхідністю. З іншого боку, саме ВВП як об'єкт фінансових відносин характеризує нормальну фінансову ситуацію: суспільство розподіляє і відповідно споживає чи нагромаджує те, що воно створює.

Фінанси ‒ сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних ^- умов і національного багатства.

За умов, коли об’єктом фінансових відносин є національне багатство, для формування доходів використовується те, що створене попередніми поколіннями або дане природою. Закономірним таке явище можна назвати тільки в тому разі, коли існують зайві основні засоби чи матеріальні ресурси, які не використовуються, а також коли є значні запаси природних ресурсів, що перевищують потреби даної країни. В інших випадках розпродаж національного багатства означатиме звичайне „проїдання” ресурсів. Водночас, це може бути викликане економічною чи фінансовою кризою, коли іншого виходу практично не існує, чи безвідповідальною фінансовою політикою.

3.3. Об’єкти фінансових відносин

Під економічним зростанням розуміють розвиток на­ціональної економіки протягом певного періоду, котрий вимірюється абсолютним приростом чи темпами приросту валового внутрішнього продукту, валового національного продукту й національного доходу в цілому або темпами при­росту цих показників у розрахунку на душу населення.

Показники абсолютного приросту використовуються в більшості випадків для оцінювання темпів зростання еко­номічного потенціалу країни; приріст на душу населення — для аналізу динаміки добробуту населення країни та по­рівняння рівнів життя в різних країнах..

  Рис. 3.4. Типи і фактори економічного зростання

Екстенсивний тип економічного зростання досягається завдяки кількісному приросту факторів виробництва за їхнього незмінного технічного рівня.

Інтенсивний тип економічного зростання характеризується зростанням обсягу ВВП за рахунок удосконалення факторів виробництва та ефективного використання їх.

Виділяють також третій тип економічного зростання ‒ реальний, або змішаний. Йому притаманне збільшення обсягу ВВП як завдяки залученню більшої кількості факторів виробництва, так і за рахунок удосконалення техніки, технології, організації виробництва.

Однак економічна практика не знає екстенсивного чи інтенсивного типів економічного зростання в чистому вигляді. Як правило, вони співіснують, утворюючи змішаний, або реальний, тип економічного зростання. Зазвичай це або переважно екстенсивний, або переважно інтенсивний тип економічного зростання. Належність до того чи іншого типу зростання визначається за питомою часткою приросту ВВП, отриманого за рахунок кількісної чи якісної зміни виробничих факторів.

Вважається, якщо частка реального ВВП, отриманого за рахунок інтенсивних факторів, перевищує 50%, то тип зро­стання характеризується як переважно інтенсивний, а якщо вона нижча від цього рівня, ‒ то як переважно екстенсивний.

Для характеристики економічного зростання, окрім наведених показників, використовують показники темпів приросту ВВП та НД, а також їхні обсяги в розрахунку на душу населення. Це дає змогу глибше проаналізувати рівень економічного розвитку країни і порівнювати його з економічними показниками інших країн. Окремими показниками, що характеризують економічне зростання, є коефіцієнти зростання продуктивності праці, капіталовіддачі тощо. За допомогою цих параметрів виявляються кількісні і якісні зміни в економіці.

Дата добавления: 2014-01-04