Організаційні форми інвестиційної діяльності громадян

Під інвестиціями розуміють господарські операції, які передбачають придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, та інших цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на фінансові та капітальні. Інвестиційна діяльність громадян відіграє важливу роль в фінансовій діяльності.

Безпосередньо для громадян метою інвестування є забезпечення прибутковості, а також приросту вартості грошових коштів які викладаються у відповідні об'єкти. Інвестиції надають можливість одержання поточного доходу, виплата якого може проводитись в майбутні періоди. Ще один важливий напрям використання інвестицій -це перепродаж їх заради одержання грошових потоків у періоди, коли це конче необхідно для громадянина Важлива роль в інвестиційній діяльності належить участів контролі над діяльністю суб'єктів господарювання (шляхом придбання і використання корпоративних прав), страхуванню фінансових ризиків, оптимізащї оподаткування доходів, захисту від інфляції та ін.

Інвестування фінансових ресурсів в активи підприємств і установ дає можливість збільшити обсяги капіталу, який залучається з метою проведення господарських і фінансових операцій. Залучення громадян до активної інвестиційної діяльності збільшує обсяги операцій на вторинному фондовому ринку. Держава заохочує інвестиційні операції громадян, оскільки вони збільшують можливості розвитку економіки, надають додаткові кошти для фінансування державного і місцевих бюджетів, державних цільових фондів та інше.

Інвестиційна діяльність громадян проводиться в різних формах. Кожна з них має певні переваги й недоліки. При виборі форм інвестування необхідно врахувати багато факторів. При цьому, кожен з учасників інвестиційного процесу може надавати перевагу тим чи шшим конкретним напрямам діяльності. На основі вибору форм інвестицій формується інвестиційний портфель громадян. Інвестування може проводитись в реальні активи (капітальні інвестиції) або в фінансові активи (фінансові інвестиції).

В процесі формування інвестиційного портфеля громадян враховується багато факторів: доходність, ризик вкладання капіталу, строки, мета інвестування, доступність об'єктів інвестицій, інфляційні процеси, правовий захист вкладень, наявність державних гарантій та ін. Інвестиційний портфель повинен відповідати багатьом вимогам. Заради забезпечення стійкості вкладень, він має бути диверсифікованим. Це означає, що громадянин повинен вкладати свої гроші зразу в декілька активів. В такому разі знецінення одних активів може перекриватися зростанням інших.

Важлива роль в розвитку інвестиційної діяльності належить управлінню інвестиційним портфелем. Кваліфіковане управління портфелем потребує не тільки повсякденного аналізу вартості його активів, а й проведення активних операцій та зміни його структури. Таке управління можуть проводити самі громадяни. Але більш кваліфіковані операції з формування і зміни структури інвестиційного портфеля можуть здійснювати менеджери комерційних банків, інвестиційних компаній та інших фінансових посередників.

Фінанси населення за джерелами формування належать до сфери споживання, але завжди від споживання у населення залишається частина коштів, що спрямовуються на заощадження, тобто нагромаджуються.

Частина доходу домогосподарства, що не використовується на купівлю товарів і оплату послуг, а також на сплату податків, називається заощадженнями. Найпоширенішою формою заощаджень є використання частини доходу або для створення нагромаджень у вигляді готівки чи вкладів в ощадних банках, або для придбання цінних паперів.

У США економісти вважають, що виплата сімейними господарствами боргів так само є нагромадженнями, оскільки гроші, що виплачуються на погашення боргу, не спрямовуються ні на споживання, ні на сплату податків. Зауважимо, що не всі домогосподарства належать до категорії тих, що заощаджують. Наприклад, молоді сім'ї за рахунок позик витрачають набагато більше, ніж заробляють, щоб придбати деякі дорогі товари і оплатити послуги, такі, наприклад, як житло і освіта. Пенсіонери так само схильні витрачати більше коштів, але за рахунок вилучення засобів, нагромаджених у результаті заощаджень. Однак від'ємне значення заощаджень сімейних госпо­дарств такого типу перекривається додатним значенням заощаджень сімейних господарств, що складаються з осіб з високими доходами і стабільною кар'єрою.

Вільні кошти, що залишаються після всіх витрат на придбання матеріальних благ, оплату лослуг та духовний розвиток, населення використовує:

• як резервний фонд у вигляді простого грошового нагромадження без інвестування;

• як інвестиційний фонд для отримання додаткового доходу його власником.

Вибір виду інвестування вільних фінансових ресурсів населення залежить від законодавчих передумов розширення підприємництва у країні й стану фінансового ринку (у тому числі фондового).

Інвестиції населення здійснює:

• у засоби виробництва для індивідуальної підприємницької діяльності в межах законодавства про підприємництво;

• у цінні папери з метою отримання дивідендів за акціями або доходу за облігаціями;

• у банківські депозити (вклади) та ощадні сертифікати;

• у валютні ресурси.

Вибір між вкладеннями в цінні папери і банківські депозити грунтується на стандартному підході: за відсутності інфляції обирається варіант найбільшої дохідності шляхом порівняння банківського відсотка за вкладами і розміру дивідендів за цінними паперами. В умовах інфляції населення переважно обирає інвестування у валютні ресурси.

Дата добавления: 2014-01-04