Великі географічні відкриття та їх наслідки

Великі географічні відкриття - найбільші відкриття XV-XVI ст., головними з яких були відкриття Америки й відкриття шляху в Індію навколо Африки.

Причини й передумови Великих географічних відкриттів:

1. Експансія Туреччини. В 1453 р. турецькі війська взяли штурмом Константинополь і повністю підкорили собі територію Візантії. Таким чином, сухопутні торговельні шляхи на Схід виявилися закритими для європейських купців. Оскільки попит на східні товари тільки зростав, треба було шукати нові шляхи.

2. Недостача дорогоцінних металів у Європі внаслідок пасивного сальдо східної торгівлі. У той же час прискорюваний розвиток товарно-грошових відносин у Європі вимагав адекватного збільшення грошової маси.

3. Революційні відкриття в кораблебудуванні й навігації. Був створений новий тип кораблів - каравела, що могла йти й при бічному вітрі, і навіть при зустрічному вітрі. Розвивалися географія й картографія, була відроджена антична теорія про кулястість Землі. На додаток до компаса з'явилося пристосування для визначення географічної широти (астролябія)

Лідерами в організації експедицій були католицькі країни південно-західної Європи, які до кінця XV ст. звільнили свої території від арабів: Іспанія й Португалія. Іспанські експедиції відправлялися на захід, португальські - на південь і південний схід, навколо Африки.

В 1486-1487 рр. португальська ескадра під командуванням Бартоломео Діаша досягли мису Доброї Надії на півдні Африки. Відмовившись від спроби досягти Індії, експедиція повернулася додому.

В 1492 р. іспанська експедиція під командуванням Христофора Колумба відкрила Америку, яку спочатку прийняли за Індію. Колумб зробив ще три плавання до берегів Америки (1493-1496, 1498-1500, 1502-1504), але так і не довідався, що відкрив новий континент.

В 1497-1498 рр. англійська експедиція під командуванням Джона Кебота досягла берегів Північної Америки.

В 1497-1498 рр. португальська експедиція під командуванням Васко да Гами обігнула Африку й досягла Індії.

В 1519-1522 рр. іспанська експедиція під командуванням Фернандо Магеллана зробила першу кругосвітню подорож, підтвердивши теорію про кулястість Землі.

В 1494 р. між Іспанією й Португалією був укладений Тордесільяський договір, що розділив територію Землі між цими державами. Договір був схвалений Папою Римським в 1506 р. Границя між володіннями двох держав проходила по водах Атлантичного океану на 1770 км на захід від островів Зеленого Мису. Всі території на схід від цієї лінії повинні були належати Португалії, а на захід - Іспанії. Таким чином, в іспанській сфері впливу опинилася вся Америка, за винятком Бразилії, а португальська сфера впливу поширювалася, крім Бразилії, на Африку й Азію.

З 510 млн. км земної території в 1400 р. європейцям було відомо не більше 50 млн. До 1600 р. площа відомої європейцям земної поверхні збільшилася до 310 млн. км (майже в шість разів). Були захоплені колонії в Африці, Америці й Азії, пограбування яких дозволило вивезти в Європу величезну кількість цінностей, у тому числі золота й срібла. Європа довідалася про нові сільськогосподарські культури: картоплю, томат, кукурудзу, тютюн, какао, каву, ваніль. У десятки разів зросли обсяги прянощів, що доставлялися до Європи.

Наслідками Великих географічних відкриттів стали торговельна революція й революція цін.

Торговельна революція - різкий стрибок у розвитку зовнішньої торгівлі європейських країн, пов'язаний з утворенням світового ринку. Характеризується різкою зміною сальдо торговельного балансу в торгівлі зі Сходом (з пасивного на активне). Міжнародна торгівля з морської стала океанською, центр її ваги перемістився із Середземномор'я в Атлантичний океан, почала складатися система світового ринку. Втратили своє економічне й політичне значення італійські торговельні республіки (Венеція, Генуя). На перші місця вийшли Іспанія й Португалія, потіснені пізніше Англією й Голландією.

Збільшення обсягів торгівлі вимагало зміни її організаційних форм. Виникли товарні біржі, на яких можна було торгувати поки не існуючою продукцією (зерном майбутнього врожаю або ще не виготовленими товарами). Перша подібна біржа відкрилася в Антверпені.

Революція цін - різке збільшення цін у Європі, викликане припливом дешевих дорогоцінних металів з колоній. В XVI ст. кількість золота в Європі збільшилося більше чим у два рази, кількість срібла - у три рази. Найбільше зростання цін відбувалося в Іспанії й Португалії, де ціни на товари виросли в 4 рази, а ціни на продукти харчування - в 5 разів. В Англії й Франції зростання цін було менш значним - в 2-3 рази.

Наслідки революції цін були неоднаковими для різних регіонів Європи. Іспанські й португальські товари стали настільки дорогими, що їх перестали купувати, у той час як все більшу популярність здобували англійські й голландські товари. Таким чином, золото з іспанських і португальських колоній перетікало в кишені англійських і голландських ремісників, збагачуючи їх.

Виграли від революції цін і селяни, що платили грошовий оброк. Різке збільшення цін на їхню продукцію в сполученні з фіксованим рівнем грошової ренти дозволило їм нагромадити значні кошти. У той же час була підірвана економічна база феодалізму, оскільки феодали, що одержували фіксовану грошову ренту, були змушені купувати продукти харчування й товари за все більш високими цінами, що приводило їх до занепаду. Торговельна революція й революція цін з'явилися передумовами процесу первісного нагромадження капіталу.

Ще одним наслідком Великих географічних відкриттів стало формування колоніальної системи й колоніальної торгівлі. Першими колоніальними державами стали Іспанія й Португалія, у яких були сильні феодальні відносини. Іспанські й португальські дворяни перетинали океан не для того, щоб вести там господарство, а заради збагачення. Тому спочатку основним методом експлуатації колоній був банальний грабіж: вивозили золото, срібло, дорогоцінні камені й вироби з них.

Після того, як всі легкодоступні багатства були вивезені, іспанці й португальці приступилися до феодальної експлуатації захоплених земель. Головною метою як і раніше залишалися золото й срібло, тому місцеве населення, перетворене в кріпаків (фактично - рабів), трудилося на золотих і срібних рудниках. Ще однією формою експлуатації стало плантаційне господарство - велике господарство, що спеціалізується на розведенні якого-небудь одного продукту. На плантаціях звичайно вирощували каву, какао й цукровий очерет. Жорстоке відношення до місцевого населення й висока смертність серед працівників привели до того, що для забезпечення плантацій робочою силою почали завозити невільників з Африки, тим самим відродивши работоргівлю.

Отримані багатства іспанські й португальські колонізатори витрачали не на розширення й удосконалювання виробництва, а на споживання. Тому не дивно, що колоніальна могутність цих країн була недовгою. На перші місця стали виходити країни, які розвивали промисловість і торгівлю. Англійські й голландські товари продавалися вже не тільки в Іспанії й Португалії, а й у їхніх колоніях. Розширення ринків збуту сприяло збагаченню англійської й голландської буржуазії й захопленню колоній. Склався новий тип колоніальної експлуатації - монопольна торгівля колоніальними й промисловими товарами. Колонії стають джерелом дарової сировини й ринком збуту для товарів з метрополії. Починається боротьба за колоніальні ринки й переділ колоній.

Дата добавления: 2014-01-04