Фізіократи

Слово «фізіократів» походить від рЬу§і§ - природа й кгаіо§ - влада, панування. Самі фізіократи називали себе економістами, так у середині XVIII ст. вперше з'явився термін, який сповістив про народження нової професії.

Фізіократи були науковою школою у вузькому й самому строгому змісті цього слова: це була група людей, об'єднана загальними ідеями й керована вчителем- лідером. Таким лідером був Франсуа Кене.

Специфічна особливість теорії фізіократів, її відмінність від наступних дослідників у тому, що фізіократи вважали, що народне багатство складається із сукупності сирих продуктів придатних для використання людиною. Такі продукти суспільству дає винятково сільське господарство (землеробство). Лише в землеробстві після покриття витрат виробництва залишається деякий надлишок, що і приєднується до народного багатства, збільшуючи його.

Діяльність мануфактуриста, фабриканта, заводчика не додає нічого до існуючого колись запасу корисних предметів. Вони тільки надають нову форму матеріалам. Їхня діяльність хоч і корисна для суспільства, але не продуктивна; вони витягають свій доход не з якого-небудь фонду, створюваного ними самими, а з надлишків продуктів землеробства.

Фізіократи були прихильниками природного порядку й проголосили гасло «1аІ88ег Гаіге», що в перекладі означає приблизно наступне «Дайте людям самим робити свої справи, дайте справам іти своєю чергою» або простіше «Відв'яжіться». Це гасло стало знаковим для класичної теорії. Відповідно до ідеї природного порядку й природної людини суспільство складається з окремих людей, яких Природа наділила різними здатностями, схильностями й потребами. Кожній людині повинно дозволити діяти природно, вона краще за всіх знає, що для неї добре, а що погано. Суспільний договір (і плід його - держава) потрібний лише для того, щоб ніхто не вживав свою волю на шкоду іншим. Приватна власність священна. Необхідна воля обміну й конкуренції.

Франсуа Кене (1694-1774). Особистий лікар маркізи де Помпадур - фаворитки короля й один з медиків Людовика ХV, що називав його «мій мислитель». Економікою Кене почав займатися, коли йому було 60 років.

Кене народився в 1694 р. в селі Мере, недалеко від Версаля в родині селянина, що займався дрібною торгівлею, і був восьмим з тринадцяти дітей. До 11 років не знав грамоти. Якась добра людина навчила його читати, потім було вчення в кюре, початкова школа в сусідньому місті. Батько помер, коли Франсуа було 13 років. Кене так любив читати, що іноді до зорі виходив з будинку, доходив до Парижа, щоб вибрати потрібну книгу, і до ночі повертався додому. В 17 років Кене вирішив стати хірургом і пішов підручним до місцевого лікаря. До 23 років він уже настільки міцно стояв на ногах, що зміг женитися на дочці паризького бакалійника з гарним приданим. Він стає найпопулярнішим лікарем у Манті, де прожив 17 років. Там він зблизився з аристократами й написав кілька медичних творів. В 1734 р. він покинув Мант й став домашнім лікарем герцога Віллеруа. В 1749 р. перейшов до маркізи де Помпадур і оселився на антресолях Версальського палацу. Тут він прожив 25 років. Тут збиралися його друзі й однодумці. Кружок Кене був дуже популярним, у ньому бували найосвіченіші люди того часу. Сам метр був не честолюбний, дуже скромний.

Теоретичні дослідження Кене починаються простою життєвою картиною (як у Петті): селянин (хтось) зоравши, удобривши й засіявши ділянку землі, зібрав урожай. Частину зерна він відклав на їжу родині, частину продав, щоб придбати товари, необхідні для життя й роботи й із задоволенням переконався, що в нього є якийсь надлишок. Цей надлишок Кене назвав чистим продуктом і аналізував його виробництво, розподіл і оборот. Цей надлишок - дарунок Природи, результат її власної продуктивної сили. Але одержати цей дарунок можна тільки шляхом додавання праці до землі. Тому що тільки чистий продукт є збільшенням багатства, то тільки його й пропонували обкладати податком фізіократи. Інші податки - обтяжують господарство. Всі податки треба замінити одним земельним податком.

Отже: економічний лібералізм, виняткова продуктивність сільськогосподарської праці, єдиний земельний податок - «три кити» фізіократії.

Будь-яку працю, не пов'язану із землею Кене вважав непродуктивною. Промисловість і торгівля перебувають на утриманні в землеробства й треба, щоб вони обходилися якнайдешевше, тому треба послабити всі обмеження для виробництва й торгівлі.

Все суспільство Кене ділив на три класи: продуктивний клас - хлібороби, які годують не тільки себе, але й створюють чистий продукт; клас власників - одержувачі чистого продукту - поміщики, король і церква; безплідний клас - люди, «виконуючі інші заняття й інші види праці, що не відносяться до землеробства». Вони створюють рівно стільки продукту, скільки споживають. Вони тільки перетворять натуральну форму продукту, створюваного в землеробстві. Кене затверджував загальну гармонію класових інтересів.

Вже з 1757 р. Кене креслив свої «зиґзаґи чистого продукту». Це була «Економічна таблиця», опублікована в 1758 р. У ній зображується за допомогою числового прикладу як створюваний у землеробстві валовий і чистий продукт країни обертається в натуральній і грошовій формі між трьома класами суспільства. Це був перший досвід макроекономічного аналізу, зародок майбутніх економічних моделей.

Кене розглядав економіку як єдиний цілісний організм, у якому все взаємозалежно. У прикладі Кене продукт сільського господарства складає 5 млрд. ліврів у рік і розпадається на 3 частині: 1 млрд. - частка продукту, що йде на відшкодування витрачених за рік «початкових авансів» (основний капітал); 2 млрд. - чистий продукт; а що залишилися 2 млрд. - це доход самих фермерів, що покриває витрати «щорічних авансів» (насіння й життєві засоби або оборотний капітал). Ціни передбачаються незмінними протягом року, всі доходи витрачаються на споживання, покупки-продажі усередині класу не приймаються до уваги, відсутня зовнішня торгівля.

Висновок: процес відтворення й реалізації може безперебійно відбуватися тільки при дотриманні певних народногосподарських пропорцій. Функції серця в цій «системі кровообігу» грають земельні власники. Найважливіший практичний висновок: якщо земельні власники не будуть витрачати свою ренту цілком, те суспільний продукт не буде повністю реалізований, селяни недоодержать доходи й не зможуть у наступному році забезпечити колишній рівень виробництва, а значить і рента в наступному році буде менше. Ідеї Кене лежать в основі міжгалузевих балансів, які складають у всіх країнах, і які грають важливу роль у керуванні господарством.

Далі ідеї фізіократії розвивав Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781).

Потомствений аристократ зі стародавнього нормандського роду, Тюрго одержав блискучу освіту. Третій син у родині, він повинен був присвятити себе духовній кар'єрі, але в 23-річному віці перейшов на адміністративну службу. Випускник Сорбоннського університету, Тюрго знав шість мов, мав феноменальну пам'ять і ерудицією. Вже в молодості він писав філософські й економічні твори. Тюрго був не тільки теоретиком, але й практиком. В 1774 р. він був міністром фінансів Людовика XVI. В 1766 р. Тюрго написав роботу «Роздуми про створення й розподіл багатств» (100 стислих тез), опубліковану в 1776 р.

На відміну від Кене Тюрго розділив суспільство на 5 класів. Продуктивний клас (фермерів) він розділив на підприємців або капіталістів і простих робітників, що одержують заробітну плату. Безплідний клас він розділив на капіталістів і простих ремісників, які нічого не мають крім своїх рук. Цим він підкреслив, що без капіталу неможливе виробництво. Капіталіст, авансуючи капітал, ризикує втратити його. Тому прибуток капіталіста (промислового й торговельного) Тюрго розглядав як «заробітну плату за працю, турботи, ризик». Виправдував він і відсоток, розцінюючи його як «ціну втрат», які несе кредитів.

Цінність у Тюрго пов'язана з корисністю речі (причому із суб'єктивною корисністю). Покупець сам вирішує, яку частину своїх ресурсів він згодний віддати за той або інший товар. Суб'єктивно кожний з учасників обміну одержує більше, ніж віддає. Об'єктивно відбувається обмін рівновеликими цінностями.

Тюрго розрізняв цінність і ціну, хоча іноді й уживає їх як синоніми. Ціна залежить від попиту та пропозиції. Одним їхній факторів ціни є рідкість речі. Кене розглядав капітал у натуральній формі. У Тюрго капітал - це «накопичена цінність». Первісне нагромадження капіталу Тюрго пов'язує з ощадливістю людини.

Дата добавления: 2014-01-04