Поділ України, створення УРСР. Відбудова народного господарства УРСР в 20-х РР. Хх ст

Наслідки першої світової війни були катастрофічними для України не тільки з економічної, а й з геополітичної точки зору - вона була поділена між чотирма державами. На території Лівобережної та значної частини Правобережної України була утворена УРСР, що після входження до складу СРСР 30 грудня 1922 р. остаточно втратила навіть бутафорські ознаки суверенної країни. Волинь, Галичина та частково Поділля увійшли до складу Польщі, Закарпаття - до складу Чехословаччини, а Буковина та Придністров'я - до складу Румунії.

На території УРСР, починаючи з 1920 р., було запроваджено економічну політику, спрямовану на побудову жорсткої адміністративно-командної системи управління господарською діяльністю, що отримала в історії назву «воєнного комунізму». Всі підприємства і земля були націоналізовані, для вирішення продовольчої проблеми до селян застосовувалася продрозверстка. Сутність продрозверстки полягала у примусовому безоплатному вилученні надлишків продовольства у заможних селян і примусовому обміні надлишків у селян-середняків на промислові товари. Проте визначення ступеню заможності, а також кількості надлишків відбувалося суб'єктивно. Фактично продрозверстка являла собою вилучення не лише надлишків, але й необхідних продовольчих запасів, включно з посівним матеріалом. Для додаткового тиску на селянство створювались комітети незаможників, які ставали органічною частиною репресивного апарату продрозверстки. По всій території Східної України будувалися концентраційні табори, в які попадали селяни, що не бажали добровільно розлучатися зі своїм майном. Комуністичний експеримент у вигляді продрозверстки завдав величезної шкоди народному господарству. Селяни не мали стимулів працювати, через тотальну конфіскацію та централізований перерозподіл продовольства майже повністю припинилася торгівля, тим більше, що більшовики вважали торгівлю шляхом повернення у капіталізм. Але продовольчу проблему все одно вирішити не вдалося. В 1921 р. розпочався голод, в наслідок якого померло більше 1 млн. людей. Масові селянські бунти жорстоко придушувалися репресивним апаратом ЧК («чрезвьічайная комиссия») та частинами регулярної армії під командуванням Блюхера, Пархоменка, Котовського та інших.

Не кращою була ситуація і в промисловості. Тотальна націоналізація промислових підприємств і передача управління ними трудовим колективам, представники яких не мали досвіду фінансування та організації виробництва, призвела до повного розвалу промислової діяльності. На початку 1921 р. не працювала жодна домна, шахта, абсолютна більшість крупних та середніх підприємств простоювали. Безробіття набуло масового характеру, робітники із сім'ями, рятуючись, йшли з міст в села.

Таким чином, політика «воєнного комунізму» зазнала повного краху. Більшовики змушені були відмовитись від подальшого її проведення і перейти до реалізації нової економічної стратегії, розробленої Леніним, що отримала назву НЕП (нова економічна політика).

Серед заходів НЕПу основна увага приділялась відновленню сільськогосподарського виробництва і підвищенню його продуктивності. Для цього продрозверстка була замінена продовольчим податком, розмір якого визначався перед посівною у натуральному обчисленні для кожного селянського господарства в залежності від матеріального становища, кількості членів сім'ї та інших показників, що характеризували дане господарство (бідняки звільнялися від цього податку). Всі надлишки після сплати податку залишалися у селян і вони могли ними вільно розпоряджатися, в тому числі продати на ринку. Таким чином, відновлювалася вільна торгівля, яка була заборонена в період «воєнного комунізму».

В кінці 1921 р. було прийнято Декрет про денаціоналізацію дрібних і середніх підприємств, які були повернуті колишнім власникам або передані в оренду. Це були переважно підприємства легкої та харчової промисловості. В той же час крупні підприємства важкої промисловості, банки, залізниця, зовнішня торгівля залишалися у державному підпорядкуванні. Загалом НЕП була спробою вмонтування ринкових механізмів у адміністративно-командну економіку.

Завдяки всім цим заходам господарство країни почало поступово відновлюватися. Було подолано продовольчу кризу, а в 1924 р., після грошової реформи, натуральний продовольчий податок було замінено на грошовий. У 1927 р. виробництво зерна в Україні досягло довоєнного рівня, хоча урожайність залишалася невисокою. Також у 1925-1927 рр. досягли довоєнного рівня, а то й перевищили його, обсяги виробництва у легкій та харчовій промисловості. Налагоджувалась робота транспорту, зміцнилася грошова система, відкрилися нові банки. Повільніше відновлювала роботу важка промисловість, але й тут були певні успіхи, зокрема, частково були відбудовані шахти Донбасу, ставали до роботи металургійні заводи, будувалися електростанції.

Але заходи НЕПу залишилися незавершеними. В кінці 1920-х рр. влада в Радянському Союзі була узурпована Сталіним, який поклав край НЕПу.

Дата добавления: 2014-01-04