Економічні наслідки другої світової війни для України. Повоєнна відбудова народного господарства

В період Великої вітчизняної війни територія України була повністю окупована німецько-фашистськими військами. Вже на початку війни була організована масова евакуація промислових підприємств України та продовольчих запасів села на схід - на Урал, в Сибір, до Казахстану. Все, що неможливо було вивезти, радянські війська під час відступу знищували. Аналогічно вчиняли німецькі війська при відступі у 1943-44 рр. При цьому деякі території по кілька разів переходили з рук в руки. Все це дає уявлення про масштаби руйнувань народного господарства України в період війни. Матеріальні і людські втрати були колосальними. 5,5 млн. чоловік (кожен шостий українець) загинули, 2,5 млн. було вивезено для примусової праці в Німеччину. Повністю або частково було зруйновано 700 міст, 28 тисяч сіл, понад 16 тисяч підприємств, 10 млн. осіб залишились безпритульними. Загалом Україна втратила близько половини економічного потенціалу.

Відбудова народного господарства починалась одразу після визволення територій від німецьких окупантів. Завдяки самовідданості людей вже до кінця війни було значною мірою відновлено вугільну та металургійну галузі. Справа ускладнювалась недостатнім фінансуванням та призупиненням реевакуації, оскільки радянське керівництво визнало її недоцільною.

Складною була демографічна ситуація. У 1941 р. населення України становило 41,3 млн. чоловік, а у 1945 р. лише 29 млн. Тільки у 1958 р. в Україні було досягнуто довоєнного рівня населення. Гостра нестача робочої сили, особливо чоловіків, відчувалася в перші повоєнні роки. До кінця 1940-х рр. ситуація дещо стабілізувалася за рахунок масової демобілізації, а також за рахунок аграрного перенаселення, особливо в західних областях.

Величезні втрати України у війні зумовили низький стартовий рівень повоєнного розвитку її економіки у порівнянні з іншими країнами і, навіть, з СРСР у цілому. Проте до 1950 р. народне господарство було в основному відбудоване, відновлено довоєнний рівень виробництва основних видів промислової продукції, обсяги перевезень транспортом, а машинобудування розвивалось навіть активніше, ніж у довоєнний період.

Розпочалася індустріалізація в західних областях України, де було створено нові галузі промисловості, такі як виробництво автобусів, радіоапаратури, почався видобуток вугілля у Львівсько-Волинському кам'яновугільному басейні.

Складними були процеси відбудови сільського господарства України. В 1945 р. поновилася діяльність усіх колгоспів, проте засіяно було лише 70% посівних площ. Врожайність і валовий збір зерна були низькими, поголів'я худоби не перевищувало 40% довоєнного рівня. Понад 70% працюючих у колгоспах становили жінки, в той же час ґрунт під посіви готували вручну, не вистачало худоби навіть для оранки землі. В цих умовах необхідно було переглянути аграрну політику, проте сталінське керівництво продовжувало лінію, характерну для довоєнного періоду. Колгоспам доводили нереальні плани хлібозаготівлі і жорстоко карали за їх невиконання. Так, у 1946 р. було доведено план здавання зерна, що перевищив зібраний урожай. Україна здала державі фактично все зібране зерно, але план хлібозаготівлі все одно не виконала. Через це було зірвано посівну компанію 1947 р., в Україні розпочався голод, що охопив в основному східні області. Тільки за офіційною статистикою від голоду в цей період померло понад 800 тис. чоловік. Керівництво СРСР не надало допомоги Україні, в той же час експортувало понад 7 млн. тон зерна в інші країни, причому значну частину безоплатно. Опір селян хлібозаготівлі, чи навіть просто намагання вижити, жорстоко карались («закон про п' ять колосків»).

Після 1947 р. ситуація в сільському господарстві повільно вирівнюється, хоча політика уряду залишається такою ж, як і в попередні роки: жорстка централізація та регламентація колгоспного життя.

З середини 1948 р. почалася масова колективізація на західноукраїнських землях, що проводилась тими ж методами, що і в 30-ті роки: репресії, примус, депортація непокірних. Хоча хід її ускладнювався збройною боротьбою УПА, вона була в основному завершена в 1950 р. В цьому ж році сільське господарство України в цілому вийшло на довоєнний рівень виробництва.

Становище населення у відбудовчий період залишалося складним. Високі темпи відбудови народного господарства забезпечувались за рахунок надексплуатації робітників і селян. Робочий день нерідко складав 12-14 годин, а соціально-побутові умови були важкими. В 1947 р. було відмінено карткову систему, в цьому ж році було здійснено грошову реформу, що проводилась конфіскаційними методами. Лише на початку 50-х рр. соціальні умови життя населення України почали покращуватись.

Дата добавления: 2014-01-04