Палеогеографічні умови. В ранньому та середньому тріасі зберігався встановлений у пермі засушливий континентальний клімат (геократичний режим)

В ранньому та середньому тріасі зберігався встановлений у пермі засушливий континентальний клімат (геократичний режим), спричинений процесами герцинського орогенезу. На континентах планети в цей час переважали рівнинні ландшафти, за виключенням Монголії, Китаю, Індокитаю і заходу Північної Америки. Значним поширенням користувались озерно-алювіальні внутрішньоматерикові та приморські озерно-дельтові низовини і денудаційні підвищені рівнини. Такий характер рельєфу визначив на думку М.О.Ясаманова (1985) поширення у цей час однотипних кліматів на обширних площах. Він виділяє для цього часу чотири основні природні зони: екстраарідну, або пустинну; помірноарідну (зону сухих і опустинених саван); змінно-вологу і рівномірно-вологу. Пустинні умови панували на значній частині Північної Америки, в Європі, Північній Африці, Аравії, Ірані, Середній і Центральній Азії, на більшій частині Південної Америки і в Північній Австралії. Рівномірно-вологі умови в ранньому і середньому тріасі існували в Центральній Америці, на Алясці, в Канаді, на північному сході Євразії і в Сахарі. Загальна кількість атмосферних осадків в пустинних областях заледве досягала 150-200 мм/рік, у рівномірно-зволожених - перевищувала 1500 мм. В пізньому тріасі почалась гумідизація клімату, що було пов'язане з розвитком морських трансгресій. Гумідизація продовжувалась і в ранній та середній юрі. Встановлюється таласократичний режим. На значних територіях клімат був тропічний і, за термінологією В.М.Синіцина (1980), "ослаблений тропічний" - близький до сучасного субтропічного, без прохолодних зимових сезонів. Арідні зони сильно скорочуються. Засушливі умови зберігались на півдні Європи, в Північній Америці, в Північній Африці, Китаї. Середньорічні температури встановлені за рострами белемнітів для середньої юри складають для Карпатського басейну 19-22,5 ºС, для Кавказького - 22-27 ºС. В пізній юрі спостерігається загальна арідизація клімату, викликана, очевидно, тектонічними рухами невадійської фази мезозойського орогенезу.
У крейдовому періоді при збереженні таласократичного режиму і порівняно теплих умов спостерігались незначні сезонні коливання температур. Загальне пом'якшення клімату ще в юрському періоді призвело до того, що справжніх пустинь ні в юрі, ні в крейді не існувало. Арідні зони того часу швидше нагадували сучасні тропічні савани. Екваторіальні умови існували на півночі Південно-Американського і в центральній частині Африканського мате риків, в Індостані. Арідні зони північного і південного тропічних поясів не виходили за межі 300 пн.ш. і пд.ш. У зв'язку із похолоданнями в середній і пізній крейді розширились пояси субтропічного і помірного кліматів. Причиною похолодань могло служити зменшення загальної кількості СО₂ в атмосфері і поступове наближення полюсів до материкової суші. Однак льодових покривів на той час не зафіксовано. Різниця температур приекваторіальних і приполярних широт не перевищувала 10-150, тоді як зараз вона складає майже 30 ºС. В пізній крейді спостерігалась нова арідизація клімату і подальша його термічна диференціація.
В цілому ж клімати мезозою були слабо диференційованими. В.М.Синіцин (1980) взагалі виділяє для мезозою лише два термічних типи клімату: тропічний і бореальний. Тропічний був близьким до відповідного сучасного, а бореальний був ослабленим тропічним, про що вже згадувалось. Середньорічні температури тропічного клімату не виходили за межі 28-25 ºС, тоді як в бореальному коливались у межах 12-24 ºС.
Атмосфера мезозою містила більше пари води та вуглекислого газу, ніж кайнозойська, а відношення СО₂:О₂ періодично змінювалось, зростаючи в арідні епохи і падаючи в гумідні. Загальна ж тенденція еволюції клімату виявилась у певному похолоданні й посиленні сонячності.

Дата добавления: 2014-01-04