Фінансове право конспект лекцій 1 страница

Три “F” (fast, flexible, friendly) маркетингового обслуговування – це ШВИДКІСТЬ, ГНУЧКІСТЬ, ДРУЖНІСТЬ.

Що таке погане обслуговування? Є історія про іспанський готель, який зробив оголошення, що буде приймати скарги на обслуговування в конторі портьє тільки з 9 до 11 ранку кожного дня. І є інша історія з Англії, де оголошення наголошувало на такому: “Ми пропонуємо якість, сервіс і низькі ціни. Вибирайте будь-які два”.

Є два шляхи заробити репутацію обслуговування: один – запропонувати найкраще обслуговування; інший – найгірше.

Засновник мережі готелів Еллсворт Стелер часто повторював власним співробітникам афоризм: “В усіх найнезначніших суперечках між службовцями фірми та її відвідувачами службовці завжди неправі”. Завжди можна переконатися в якості послуг вашої організації, якщо стати її клієнтом на день. Не виключено, що вас може чекати розчарування. Перевірте індекс хорошого настрою через посмішку ваших службовців. Пам’ятайте: “Посмішка – найкоротша дистанція між людьми” (Віктор Борже).

УПРАВЛІННЯ ТОВАРОМ

Управління товаром здійснюється на трьох рівнях:

Ø товарна марка (вибір сегмента, позиціонування, розробка комплексу маркетингу для марки);

Ø товарний асортимент (вибір сегмента, позиціонування, розробка комплексу маркетингу, структура, координація марок в межах товарного асортименту);

Ø номенклатура товарів (оцінка товару і його портфеля, розподіл ресурсів між товарними асортиментами, додаванням нових асортиментних груп і зняття з виробництва нерентабельних асортиментних груп).

ВИСНОВОК

Товари є найважливішою складовою комплексу маркетингу, тому система заходів маркетологів складається в маркетингову товарну політику. Без товару немає бізнесу. Серед головних проблем товарної політики є: формування асортименту і номенклатури, продовження життєвого циклу товарів, якість і конкурентоспроможність, позиціонування товару, створення нових товарів, вдосконалення існуючих товарів і забезпечення їх ефективною ринковою атрибутикою, сервісне обслуговування, упаковка, гарантії і дизайн.

ЗМІСТ

І.Загальні положення............................. 6

Лекції з дисципліни..... 7

Тема 1. Фінансове право як галузь права............................. 7

Тема 2. Фінансова система України............................. 12

Тема 3. Предмет та метод фінансового права України.................. 14

Тема 4. Фінансовий контроль............................. 16

Тема 5. Фінансові правовідносини............................. 33

Тема 6. Бюджетне право України............................. 36

Тема 7. Бюджетний процес............................. 42

Тема 8. Доходи і видатки бюджету............................. 57

Тема 9. Таємні видатки. Захищені статті видатків. Міжбюджетні

відносини............................. 76

Тема 10. Податкове право............................. 82

Тема 11. Банківське право. Банківська система України 88

Тема 12. Валютне регулювання та валютний контроль................ 102

Тема 13. Г рошовий обіг та розрахунки 107

Варіанти контрольних робіт 125

Методичні вказівки до виконання контрольних робіт.................... 126

Екзаменаційні (залікові) питання............................. 127

Критерії оцінки якості знань студентів............................. 127

Список рекомендованої літератури............................. 128

1.Загальні положення

Перехід України до ринкової економіки призводить до розширення сфери фінансово-правового регулювання фінансової діяльності. Громадянське суспільство не може успішно функціонувати та розвиватись без держави. Держава, в свою чергу, як організація публічної влади, неминучою умовою реалізації притаманних їй завдань і функцій передбачає наявність державних фінансів.

Під час вивчення дисципліни «Фінансове право» студенти повинні засвоїти загальновизнані фінансові постулати. опанувати інструментарій, навчитися самостійно аналізувати його законодавче оформлення, оволодіти навичками практичного застосування фінансово-правових знань, що і становить мету викладання дисципліни. Головними завданнями курсу є сприяння формуванню у студентів уміння орієнтуватися в системі джерел фінансового права, аналізувати й узагальнювати вивчений матеріал.

Зміст програми вивчення дисципліни «Фінансове право» охоплює загальну і особливу частину фінансового права.

При вивченні дисципліни поєднуються аудиторні заняття і поза аудиторна самостійна робота студентів. Зміст самостійної роботи визначається тематичним планом вивчення дисципліни, методичними матеріалами та завданнями викладача.

Перевірка засвоєних знань, набутих навичок і вмінь студентів відбувається у формі поточного, модульного та підсумкового контролю.

Поточний контроль передбачає активну участь у семінарських заняттях та роботу в аудиторії під час лекцій.

Модульний контроль здійснюється після опанування визначного у структурі курсі обсягу знань (двічі на семестр).

Підсумковий контроль здійснюється у формі заліків або іспитів по закінченню семестру.

В методичному посібнику надано структуру, обсяг курсу, тематику контрольних робіт з методичними рекомендаціями до їх виконання, екзаменаційні (залікові) питання. Виділені критерії оцінки самостійної роботи студентів та список рекомендованої літератури. Обсяг курсу «Фінансове право» передбачає108 годин, аудиторного навантаження 6 годин, практичні заняття 4 години та 98 годин СРС.

2. Лекції з дисципліни

Тема 1. Фінансова діяльність держави

1. Поняття та види фінансів;

2. Фінансова діяльність держави;

3. Принципи та методи фінансової діяльності держави;

1. Поняття та види фінансів;

Фінансову діяльність В Україні регулюють наступні законодавчі акти:

1) Конституція України від 28.06.1996р.

2) Цивільний кодекс України від 16.01.2003р.

3) Господарський кодекс України від 16 січня 2003р.

4) Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р.

5) Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р.

Фінанси - це сукупність відносин, що мають розподільчий характер і опосередковуються через доходи та видатки суб’єктів фінансових правовідносин, зокрема, через фізичних та юридичних осіб, державу, міжнародні фінансові організації тощо.

Ознаки фінансів:

1. Це грошові відносини;

2. Це економічні відносини;

3. Вартісний характер;

4. Розподільчий характер;

5. Опосередковуються через доходи та видатки.

Фінанси є об’єктом фінансової діяльності.

Фінансова діяльність - це діяльність, яка проявляється у формуванні доходів та здійсненні витрат суб’єктами фінансових правовідносин.

Фінансові відносини - це відносини, що відображають рух вартості від одного суб’єкта до іншого і характеризують розподільчі, перерозподільчі та обмінні процеси і матеріально проявляються у грошових потоках.

Особливості фінансів:

1. Тісно пов’язані з функціями держави;

2. Це відносини між державою та фізичними і юридичними особами з приводу формування, розподілу та перерозподілу централізованих та децентралізованих фондів коштів;

3. Нерозривно пов’язані з існуванням товарно-грошових відносин;

4. Пов’язані з розподілом і перерозподілом частини національного валового продукту.

Фінанси поділяють на державні і приватні.

Переважно державні фінанси є предметом дослідження Фінансового права.

Ознаки державних фінансів:

1. Це економічні відносини;

2. Це відносини з приводу мобілізації, розподілу та витрачання коштів;

3. Мета: виконання завдань та функцій держави.

Відмінності державних фінансів відповідно до д приватних:

1. Держава застосовує примусовий порядок мобілізації фінансових ресурсів;

2. Державні фінанси дуже тісно пов’язані з грошовою системою держави;

3. Значний розмір державних фінансів;

4. Державні фінанси спрямовані на задоволення загальносуспільних потреб;

5. Пріоритет видатків над доходами.

Централізовані фонди коштів - це кошти, що перебувають у розпорядженні:

1. Держави як суб’єкта публічної влади;

2. Органів місцевого самоврядування.

Децентралізовані фонди коштів - це кошти, що перебувають у розпорядженні окремих суб’єктів господарської діяльності і створюються за рахунок їх власних прибутків.

Централізовані та децентралізовані фонди коштів у вузькому розумінні включають в себе гроші (готівкові, безготівкові).

Централізовані та децентралізовані фонди коштів у широкому розумінні включають в себе валютні цінності. Хоча деякі автори вважають, що централізовані та децентралізовані фонди коштів у широкому розумінні включають в себе гроші, цінні папери та валютні цінності.

Але відповідно до Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. валютні цінності - це

1. Валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

2. Платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

3. Іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу,

кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

4. Платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

5. Банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Відповідно до ч.1 ст.192 Цивільного кодексу України: цінний папір - це документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

2. Фінансова діяльність держави;

Фінансова діяльність держави - це планова діяльність у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань та функцій держави.

Особливості фінансової діяльності держави:

1. Міжгалузевий характер;

2. Суб’єкти фінансової діяльності держави - це органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

3. Поєднання імперативних та диспозитивних методів управління.

Фінансова діяльність держави значною мірою врегульована на законодавчому рівні. Зокрема, відповідно до п.1 ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються:

- Державний бюджет України і бюджетна система України;

- система оподаткування, податки і збори;

- засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;

- статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України;

- порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу;

- порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

3. Принципи та методи фінансової діяльністі держави;

Принципи фінансової діяльності держави:

1. загальноправові:

- законність;

- верховенство права;

- суверенітет держави;

- рівність усіх форм власності:

- та ін.

2. галузеві:

- публічний характер фінансової діяльності держави;

- розподіл функцій між представницьким органом та органами виконавчої влади у сфері фінансової діяльності;

- пріоритет законодавчого органу над виконавчими;

- пріоритет видатків над доходами;

- всебічний контроль у сфері фінансової діяльності;

- плановий та цільовий характер використання фінансових ресурсів держави. Методи фінансової діяльності держави:

• мобілізація коштів - це система заходів, які здійснюються державою для планомірного формування фондів коштів.

Види мобілізації: обов’язкова (сплата податків) і добровільна (допомоги, пожертви, дарунки).

• розподіл коштів - це система заходів щодо виділення коштів за призначенням.

Завдяки розподілу коштів видно пріоритети державної політики та її співвідношення з функціями держави. Розподіл коштів здійснюється на підставі Бюджетного кодексу відповідно до Закону України про державний бюджет.

Методи розподілу коштів:

1. Фінансування;

2. Кредитування.

Фінансування - це безповоротний, безоплатний, цільовий відпуск коштів, що здійснюється на підставі затвердженого фінансового плану з відповідного централізованого фонду кошту.

Ознаки фінансування:

1. Безповоротність;

2. Безоплатність;

3. Цільовий характер;

4. Підстава здійснення - закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет;

5. Здійснюється з бюджету відповідного рівня.

Кредитування - це виділення коштів на певний строк на засадах оплатності та поворотності з додержанням цільового призначення.

Ознаки кредитування:

1. Оплатність;

2. Строковість;

3. Поворотність;

4. Цільовий характер;

5. Підстава здійснення - закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет;

6. Здійснюється з бюджету відповідного рівня.

• використання коштів - це система заходів щодо використання за призначенням бюджетних коштів.

Ознаки використання коштів:

1. Плановість;

2. Цільовий характер;

3. Ефективність;

4. Економія;

5. Здійснюється в межах затверджених лімітів.

•фінансовий контроль - це система заходів щодо додержання законності, фінансової дисципліни і раціональності у під час здійснення фінансової діяльності держави.

Питання для самоконтролю

1. Що таке фінансова діяльність? Назвіть її об'єкт та визначте коло суб'єктів?

2. У чому полягають відмінності фінансової діяльності економічного та юридичного характеру?

3. Яка юридична норма застосовується стосовно організації фінансової діяльності держави? В чому її зміст?

4. Охарактеризуйте принципи фінансової діяльності. Поясніть, як ви розумієте окремі з них.

5. Дайте визначення методів фінансової діяльності. Які групи методів фінансової діяльності існують? Охарактеризуйте їх.

Тема2: Фінансова система України

1. Поняття фінансової системи України;

2. Джерела формування фінансової системи України;

1. Поняття фінансової системи України;

Правове регулювання фінансової системи визначають наступні правові акти:

1) Конституція України від 28.06.1996р.

2) Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542;

3) Закону України "Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.1991р.

4) Закон України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 р. №1251- XII.

Фінансова система України - це сукупність фінансових інститутів, які сприяють утворенню та використанню централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави.

Основні ланки фінансової системи України:

1. державний бюджет; це найбільший централізований фонд коштів, що перебуває у розпорядженні уряду.

Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (п.1 ст.2 БК України).

2. місцеві бюджети;

бюджети місцевого самоврядування - це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань (п.2 ст.2 БК України).

місцеві бюджети - це бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (п.26 ст.2 БК України).

3. фінанси державних підприємств;

2. Джерела формування фінансової системи України;

Джерелами формування майна суб'єктів господарювання, зокрема і державних підприємств, є:

- грошові та матеріальні внески засновників;

- доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

- доходи від цінних паперів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;

- інші джерела, не заборонені законом (ч.1 ст. 140 ГК України).

4. спеціальні цільові фонди; наприклад, Пенсійний фонд України. Специфіка спеціальних цільових фондів:

- цільове призначення;

- визначена законодавча самостійність;

- відокремленість від державного бюджету;

- управління ними здійснюється чітко визначеними органами державної влади;

- чітко визначені джерела формування;

- чітко визначені напрями використання коштів;

- зумовлені конкретними потребами.

5. кредит. Позичальником виступає держава в особі органів державної влади. Наприклад. Держава випускає облігації державної внутрішньої (зовнішньої) позики.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено

умовами випуску) - ст.10 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.1991р.

Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються облігації таких видів:

а) облігації внутрішніх і місцевих позик;

б) облігації підприємств.

Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими радами.

У рішенні повинні визначатися емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій.

Облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України приймається Кабінетом Міністрів України щодо кожного випуску.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України оформляється постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджуються умови випуску. Умовами випуску облігацій зовнішніх державних позик України визначаються загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облігації, валюта, в якій деномінуються облігації, строк виплати та розмір доходу, строк погашення тощо.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України поза межами передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України має визначати мету випуску, джерело погашення та підлягає затвердженню Верховною Радою України і набирає чинності після такого затвердження (ст.14-

1 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.1991р.).

Питання для самоконтролю

1. Що таке система фінансового права і які її основні складові?

2. Що таке джерело фінансового права в формальному та змістовному озумінні?

3. Що таке фінансове законодавство?

Тема3:Предмет та метод фінансового права України

1. Поняття предмету фінансового права;

2. Метод та відносини, які його формують;

1. Поняття предмету фінансового права

Фінансове право - це публічна галузь права, яка містить сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань і функцій.

Предмет фінансового права - це суспільні відносини, що виникають змінюються і припиняються у сфері фінансової діяльності держави.

До предмету фінансового права входять:

1. відносини щодо фінансової діяльності держави, в тому числі щодо здійснення фінансового контролю.

2. бюджетні відносини:

- бюджетний устрій;

- бюджетний процес.

3. податкові відносини - це однорідні суспільні відносини, що визначають порядок надходження коштів від платників до бюджетів (державного і місцевого) у формі податків і зборів.

4. грошово-кредитні відносини:

- банківські відносини - це відносини щодо здійснення банківських операцій та надання банківських послуг;

- грошовий обіг та розрахунки (готівкові та безготівкові);

- відносини валютного регулювання та валютного контролю.

2. Метод та відносини, які його формують;

Ознаки відносин, що становлять предмет фінансового права:

- фінансові відносини;

- виникають в результаті здійснення фінансової діяльності;

- один із суб’єктів цих відносин наділений владними повноваженнями;

- владні відносини;

- забезпечуються силою державного припису;

- об’єктом є грошові фонди;

- майновий характер.

Метод фінансового права - імперативний, метод владних приписів.

Питання для самоконтролю

1. Що таке фінансове право?

2. Що є предметом фінансового права? Яка специфіка та ознаки предмета фінансового права?

3. Що таке метод правового регулювання? Який основний метод правового регулювання фінансового права? У чому його особливості?

4. З якими галузями тісно пов'язане фінансове право? Поясніть свою думку щодо кожного такого зв'язку.

5. Що таке система фінансового права і які її основні складові?

6. Що таке джерело фінансового права в формальному та змістовному розумінні?

Тема 4. Фінансовий контроль

1. Поняття та види фінансового контролю;

2. Склад і зміст акта документальної перевірки;

3. Підписання акта документальної перевірки, порядок його реєстрації та зберігання;

1.Поняття та види фінансового контролю;

Правове регулювання фінансового контролю здійснюють наступні законодавчі акти:

1) Закон України “Про державну податкову службу” 04 грудня 1990 р. №509;

2) Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні, затвердженої наказом Головним КРУ від 03.10.97 N 121 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.97 за N 497/2301;

3) 3акону України „Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 року № 3125-ХІІ

4) Митного Кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV,

Об’єктом фінансового контролю є процес мобілізації, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів фінансів.

Таким чином, фінансовий контроль - це контроль за законністю і раціональністю утворення, розподілу і використання усіх фондів фінансових ресурсів держави.

Предметом фінансового контролю є фінансові показники господарської діяльності, тому що вони регламентують процес формування, розподілу, використання фінансових ресурсів або відображають результативність їхнього кругообігу.

Основними задачами фінансового контролю є:

1. Перевірка виконання зобов'язань суб’єктів фінансових правовідносин.

2. Перевірка дотримання правил здійснення операцій витрат, збереження або обліку коштів суб’єктів фінансових правовідносин.

3. Перевірка правильності і доцільності використання позикових і залучених коштів і фінансових ресурсів.

4. Контроль за правильністю нарахування і сплатою обов’язкових платежів податкового та неподаткового характеру

5. Контроль за правильністю використання готівкових та безготівкових грошових коштів, як в національній, так і іноземній валюті.

Методами фінансового контролю є:

1. Ревізія

2. Перевірка

3. Обстеження

4. Обстеження

5. Спостереження

Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів (згідно ст.2 Закону України „По державну контрольну-ревізійну службу в Україні” від 26.

1. 1993р.)

Види перевірок:

1. Невиїзні (камеральні) перевірки.

Камеральна перевірка - це перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків (згідно пп. 4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р., Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності

- юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затв. наказом ДПА № 429 від 16.09.2002р. - далі наказ № 429).

2. Виїзні перевірки:

• планові перевірки;

• позапланові перевірки;

• оперативні перевірки (тільки при контролі за порядком виконання операцій по купівлі-продажу іноземної валюти); оперативна перевірка - це сукупність заходів контролюючих органів, спрямованих на здійснення контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог закону, що визначають порядок проведення розрахунків, обліку товарів та грошових коштів, а також порядок виконання операцій купівлі-продажу іноземної валюти (згідно ст.2 Закону України "Про застосування електронних контрольно- касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000р.);

• перевірки, що проводяться відповідно до кримінально-процесуального законодавства:

- перевірки, що проводяться до порушення кримінальної справи (дослідчі перевірки):

а) перевірки, що проводяться на підставі ч. 4 ст. 97 Кримінально - процесуального кодексу України;

б) перевірки, що проводяться в порядку здійснення оперативно-розшукової діяльності;

- перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи (перевірки в порядку досудового розслідування): а) перевірки, що проводяться в порядку дізнання;

б) перевірки, що проводяться в порядку досудового слідства.

Планові і позапланові перевірки можуть проводитися як комплексні перевірки (тобто охоплювати питання повноти нарахування і своєчасності сплати всіх видів податків, зборів, інших платежів) і тематичні. Комплексна перевірка - це документальна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства, якою охоплюються питання повноти нарахування та своєчасності сплати всіх видів податків, зборів, інших обов'язкових та інших платежів, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби України (наказ № 429)

Позапланові перевірки можуть бути зустрічними (тобто при проведенні яких перевіряються й інші суб'єкти підприємницької діяльності). Зустрічна перевірка

- це позапланова документальна перевірка підприємства з питань фінансово- господарської діяльності на підтвердження взаємовідносин та стану розрахунків з контрагентами (наказ № 429).

Стосовно планових і позапланових перевірок (в т. ч. і комплексних, і зустрічних) законодавство також використовує узагальнюючий термін - "документальна перевірка".

Коли перевірка проводиться повторно (після проведення планової або позапланової), то в законодавстві вона має назву - повторна перевірка.

Часто можна почути про такі "види" перевірок, як тематична перевірка, інформативна перевірка, перевірка непрямими методами і т. д., проте всі ці й подібні їм "різновиди перевірок" не мають самостійного значення і в більшості випадків не передбачені законодавством і не є офіційною термінологією.

Ознаки планової перевірки:

1) предмет перевірки - своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);

2) передбачена у плані роботи органу державної податкової служби;

Дата добавления: 2014-01-04