Основні положення Програми дій

— Ліквідація монополії КПЧ на владу, утвердження реальної багатопартійності й демократичних свобод. Правляча партія повин­на здійснювати свою керівну роль не шляхом панування над су­спільством, а служити йому, взаємовідносини між різними партіями в Національному фронті повинні будуватися на принципах рівності та партнерства.

— Скорочення адміністративного апарату.

— Запровадження федеративного устрою держави, забезпечення реального рівноправ'я чехів і словаків.

— Запровадження основ ринкової економіки.

— Багатостороннє співробітництво з усіма країнами світу.

Проте консервативна частина партії розглядала процеси, що від­бувалися в країні, як втрату «завоювань соціалізму» і звинувачувала прихильників реформ у ревізіонізмі.

Керівництво СРСР та інші союзники поставилися до змін у Чехословаччині різко негативно. На зустрічі керівників п'яти країн — учасниць ОВД (18 серпня 1968 р.) були схвалені оцінки та пропозиції Л. Брежнєва, згідно з якими необхідно було покласти край діяльності реформаторів. Керівництво КПРС, аби обґрунтувати необхідність військового втручання у внутрішні справи країни, спиралося у своїх діях на лист, з яким звернулись до нього деякі діячі КПЧ з прохан­ням «захистити соціалізм». Атмосферу загострювали повідомлення засобів масової інформації про підготовку контрреволюційного перевороту в Чехословацькій Соціалістичній Республіці.

У ніч з 20 на 21 серпня війська п'яти держав ОВД (Болгарія, НДР, Польща, СРСР та Угорщина) перейшли кордони Чехословаччини, мотивуючи свої дії тим, що їх нібито запросила «група членів КПЧ та уряду» для відвернення загрози контрреволюції. В окупаційних діях брало участь 124 тис. військових та 500 танків. Швидко були захоплені найважливіші стратегічні об'єкти: аеродроми, вокзали, радіо, телебачення, приміщення ЦК КПЧ, резиденція уряду, Ака­демія наук, МЗС та інші об'єкти; було також конфісковано зброю у міліції. Чехословацькі керівники О. Дубчек, Й. Слуськовський, О. Черник, Ф. Крігель, Й. Шпачек відразу були заарештовані й від­правлені до Москви.

Президія ЦК КПЧ більшістю голосів оцінила дії «союзників», як такі, що суперечать принципам взаємовідносин між соціалістичними державами і нормам міжнародного права.

21 серпня у Зверненні до народу Чехословаччини уряд закликав населення дотримуватись спокою і не чинити опору військам втор­гнення.

Незважаючи на це, за перші три дні на вулицях міст загинуло.40 і було поранено 300 осіб. Загалом у результаті вторгнення заги­нуло 94 і було поранено 345 громадян Чехословаччини. Були втрати і серед радянських солдатів (11 осіб).

В одному з цехів празького заводу у Височанах 22 серпня 1968 р. відбувся надзвичайний XIV з'їзд КПЧ. Були прийняті резолюції і звернення до комуністичних і робітничих партій світу, у яких засуджувалися дії військ ОВД. Уже 23 серпня згідно з рішенням з'їзду у країні було проведено загальнонаціональний одногодинний страйк.

Окупація Чехословаччини була різко засуджена урядами багатьох країн світу, у тому числі Югославії, Румунії, Албанії, Китаю.

21 серпня відбулось засідання Ради Безпеки 00Н, на якому об­говорювалося «чехословацьке питання»; була прийнята резолюція, яка засудила інтервенцію і зажадала негайного виведення окупа­ційних військ. Але через «вето» Радянського Союзу резолюція не вступила в дію.

22 серпня міністр закордонних справ Чехословаччини І. Гаєк зая­вив протест проти вторгнення військ ОВД.

Реакція світової громадськості примусила керівництво СРСР піти на переговори. Президент ЧССР Л. Свобода та інші державні особи прибули в Москву, де під тиском брежнєвського керівництва були змушені підписати Програму виходу з кризової ситуації.

Чехословацька сторона брала на себе зобов'язання визнати не­дійсним рішення Височанського з'їзду КПЧ і залишити на території ЧССР радянські війська.

Спираючись на радянську підтримку, консервативні сили в КПЧ перейшли в наступ. Із партії усувались прихильники реформ. Із розробленої ними програми вдалося здійснити лише перетворення Чехословаччини на федерацію двох рівноправних республік — Чехії і Словаччини.

У квітні 1969 р. до керівництва країною прийшов Г. Гусак, який розпочав процес «нормалізації» становища в партії та суспільстві, змістом якого стало повернення до старих методів управління, що призвело до подальшої стагнації економіки. Здійснювалась широка чистка в рядах КПЧ, з якої було виключено майже 500 тис. осіб. Також існувала негласна заборона на професійну діяльність пред­ставників інтелігенції — прихильників реформ.

Дата добавления: 2014-01-04