Словацька Республіка

1січня 1993 р. на карті світу з'явилась нова держава — Словаць­ка Республіка. Завершилась тривала боротьба словаків за власну державність. У лютому 1993 р. було обрано першого президента країни — Міхала Ковача, колишнього голову Федеральних зборів ЧСФР. Прем'єр-міністром нової держави став В. Меч'яр.

Становлення нової держави відбувалося в умовах економічних пе­ретворень, які були розпочаті ще за часів існування Чехословаччини. Крім загальних труднощів перехідного періоду, перед Словаччиною постали і специфічні проблеми, зумовлені попереднім однобічним розвитком промисловості країни (переважна кількість підприємств спеціалізувалася на первинній переробці сировини, надмірна кон­центрація підприємств військової галузі). Така специфіка розвитку країни зумовлювала більш глибоку економічну кризу і, відповідно, більш негативні її наслідки, ніж у Чехії. У країні процвітало без­робіття, більша половина населення знаходилась за межею бідності, високою була інфляція.

Уряд В. Меч'яра не зумів забезпечити відповідний рівень про­ведення реформ. Країна стала значно відставати від своїх сусідів, економічні проблеми вирішувалися дуже повільно. Словацька про­дукція була неконкурентоспроможною на європейському ринку. У вищих ешелонах влади процвітала корупція. Зовнішньополітич­ний курс країни був зорієнтований на Москву (головний торговель­ний партнер).

Усе це зумовило падіння авторитету В. Меч'яра і його партії «Рух за демократичну Словаччину». Зрештою у 1998 р. відбулись зміни уряду, новим прем'єром став М. Дзурінда. Він здійснив крутий поворот, як у зовнішній, так і внутрішній політиці: «Ми повинні будемо змінити майже все, не говорячи про те, що повинні поверну­ти Словаччину на шлях до Заходу». Гарантом такого курсу країни став обраний у 1999 р. новий президент Рудольф Шустер. Новий політичний курс дав позитивні результати. Країна активно долала економічні труднощі, пристосовуючи свою економічну, політичну, соціальну структуру до європейських стандартів. У 2004 р. Словач­чина стала членом НАТО і ЄС.

Отже, у лютому 1948 р. в результаті перевороту до влади в Чехо-словаччині прийшли комуністи. Проте побудова соціалізму не забезпечила процвітання країни. Колись найбільш збалансована економіка Європи стала розпадатися. Усвідомлюючи необхідність змін, керівництво Чехословаччини взялось до реформування соціа­лізму, надаючи йому «людського обличчя». У такому реформуванні радянське керівництво побачило загрозу соціалізму. Празька весна була придушена танками країн ОВД. Ця акція ще на двадцять років продовжила існування соціалізму в країні. Падіння соціа­лізму в Чехословаччині відбулось у результаті «оксамитової рево­люції». 1 січня 1993 р. на теренах Чехословаччини в результаті «цивілізованого розлучення» в Європі утворилися дві держави: Чехія і Словаччина. Обидві держави взяли курс на «повернення» до Європи. У 1999 р. Чехія вступила до НАТО, у 2004 р. Чехія і Словаччина стали членами ЄС.

Угорщина

Дата добавления: 2014-01-04