Мовою документа. На початку 1950-х рр. угорці жили гірше, ніж наприкінці 1940 х рр., але країна була перетворена на індустріально-аграрну

Революція 1956 р.

На початку 1950-х рр. угорці жили гірше, ніж наприкінці 1940 х рр., але країна була перетворена на індустріально-аграрну.

Зміни в радянському керівництві, а особливо засудження на XX з'їз­ді КПРС культу особи Сталіна привели до утворення в УПТ реформа­торського крила, під тиском якого відбулась часткова реабілітація ре­пресованих. До того ж, М. Ракоши, як вірний послідовник Й. Сталіна, не користувався підтримкою нового радянського керівництва.

Аби уникнути значних катаклізмів, Головою Ради міністрів було призначено І. Надя. Той різко засудив репресії та форсовану колекти­візацію на селі. Це спричинило протистояння двох лідерів. 9 березня 1955 р. ЦК УПТ звинуватив І. Надя в опортунізмі. 14 квітня Голо­вою Ради міністрів призначили О. Гегедюша. Але 18 липня 1956 р. під тиском СРСР замість М. Ракоши посаду Першого секретаря ЦК УПТ зайняв Е. Герьо, наступником якого став Я. Кадар. Нове керівництво, щоб заспокоїти громадськість, реабілітувало Л. Райна і влаштувало національний похорон.

У той момент, коли в партії точилась внутрішня боротьба, у Бу­дапешті 23 жовтня 1956 р. відбулась багатотисячна демонстрація на підтримку реформ у Польщі, яка переросла в загальний виступ населення проти режиму М. Ракоши.

Керівництво УПТ оцінило цей виступ як контрреволюційний і в Будапешт були введені війська. Це відразу загострило становище в столиці. Почались збройні сутички. (Питання про те, де повсталі взяли зброю, залишається відкритим до сьогодні.) Перші сутички відбулись біля Будинку радіо. Озброєні загони захопили кілька авто­баз та підприємств, склади зброї, телеграф, редакцію газети «Сабад неп» та ін. Атакували артилерійське училище, воєнні заводи, полі' цейські дільниці та військкомати, в'язниці, з яких було випущено 10 тис. кримінальних злочинців та 3,3 тис. політичних в'язнів. Загалом у сутичках повсталих з угорськими військами у 40 містах Угорщини загинуло понад 1 тис. осіб.

У ніч на 24 жовтня ЦК УПТ звернувся до СРСР по допомогу. Було обрано нове Політбюро УПТ. Головою уряду став І. Надь. Він оголосив про введення воєнного стану і комендантської години. На підприємствах почали створюватись робітничі дружини. 24 жовтня у Будапешт увійшли радянські війська і зайняли стратегічні пункти міста, але в сутички з повстанцями не вступали.

Офіційна заява ТАРС

(25 жовтня 1956 р.) Учора (24 жовтня) пізно ввечері підпільні реакційні організації здійснили спробу викликати в Будапешті контрреволюційний заколот проти народної влади... Загони заколотників, яким вдалося захопити зброю, спровокували в ряді місць кровопролиття. Сили революційного порядку почали чинити опір заколотникам. За розпорядженням ново-призначеного Голови Ради Міністрів Імре Надя у місті було оголошено стан облоги. Уряд УНР звернувся до уряду СРСР з проханням про допомогу. Відповідно з цим проханням радянські збройні частини, що знаходяться в Угорщині згідно з Варшавським договором, надали допомогу військам Угорської республіки у відновленні порядку в Бу­дапешті... Сьогодні до кінця дня ворожа авантюра була ліквідована. У Будапешті відновлено порядок.

25 жовтня першим секретарем ЦК УПТ було обрано Я. Кадара. До Будапешта прибула радянська делегація на чолі з А. Мікояном і М. Сусловим. Але в партії та уряді панувала розгубленість. І. Надь не став сильним національним лідером і не зумів опанувати ситуа­цією. 28 жовтня він звернувся по радіо із закликом припинити вогонь і зажадав виведення радянських військ. Після виведення радянських військ у Будапешті почалось справжнє полювання на службовців держбезпеки і партійних функціонерів. ЗО жовтня було захоплено будинок будапештського міськкому партії, а всі його за­хисники були розстріляні. За таких умов керівництво УПТ оцінило події як національну революцію. Було прийнято рішення про розпуск УПТ і створення Угорської соціалістичної робітничої партії (УСРП) і про відновлення багатопартійності. Уряд І. Надя було перетворено в коаліційний. Велике значення мала декларація радянського уряду про те, що у відносинах із соціалістичними країнами мало місце порушення суверенітету цих країн.

1 листопада І. Надь заявив про вихід Угорщини з ОВД і про ней­тралітет країни. По всій країні руйнувалися «основи соціалізму», від­новлювали свою діяльність політичні партії і створювались нові, роз­пускались кооперативи, створювались незалежні профспілки та ін.

Такий розвиток подій занепокоїв радянське керівництво, яке розцінило це як загрозу соціалізму. Заручившись підтримкою ко­муністичних партій інших держав (у тому числі Югославії і КНР), радянське керівництво вдалось до прямої агресії (операція «Вихор»). Уранці 4 листопада 12 дивізій Радянської Армії з території СРСР та Румунії почали вторгнення в Угорщину. Формально такі дії поясню­валися закликом революційного робітничо-селянського уряду на чолі з Я. Кадаром, який був утворений у місті Сольнок. Основні бойові дії розгорнулися у Будапешті, де повсталі чинили опір до 10 листопада. Центром опору став район Будапешта навколо кінотеатру «Корвін».

Дата добавления: 2014-01-04