Компонування автомобілів-самоскидів

Компонування повинне якнайповніше забезпечити використання технічних можливостей шасі і зручність експлуатації самоскида.

Основними початковими даними для проведення компонування є:

– базова модель автомобіля;

– основне призначення;

– річний обсяг виробництва цієї моделі.

Послідовність робіт при компонуванні:

– вибір і обгрунтування принципової схеми самоскида;

– ескізна розробка основних агрегатів, широке використання уніфікованих;

– розміщення і розрахунок механізмів в динаміці;

– міцнісний розрахунок основних деталей і вузлів;

– визначення вагових параметрів.

Найбільшого поширення набули самоскидні пристрої з розвантажувальною платформою (кузовом) назад, гідроциліндр розташований під платформою і передає зусилля на її основу. Це самоскиди ЗИЛ-ММЗ; МАЗ та інші, а також самоскиди КамАЗ (гідроциліндр розміщений за платформою).

Автомобіль-самоскид складається з шасі з кабіною і самоскидного пристрою.

Самоскидний пристрій включає в себе:

– платформу;

– надрамник;

– гідравлічний піднімальний (перекидаючий) пристрій.

Платформа призначена для розміщення вантажу, відповідає його спе-цифіці з урахуванням максимальної універсальності. У конструкції платформи можуть бути передбачені знімні ущільнювачі бортів (перевезення зерна), тент для укриття вантажів від видування, знімні надставні (нарощувані) борти для кращого використання вантажопідйомності шасі (силос, сіно).

Платформа є найбільш трудомісткою, металоємною і швидко зношуваною частиною самоскидного пристрою.

Платформа повинна мати борти, що відкидаються (піднімаються), бажано з дистанційно керованими замками. Крім того, обов'язкове обладнання платформи упором для механічної фіксації кузова в піднятому положенні.

Надрамник є зварною конструкцією і призначений для встановлення на шасі автомобіля вузлів самоскидного пристрою. Він складається з двох повздовжніх лонжеронів швелерного перерізу, що закріплюються на рамі автомобіля, і поперечних балок.

На різних автомобілях-самоскидах надрамники аналогічні і відрізняються лише за типом профілів лонжеронів і поперечних балок, їх розміром і розташуванням окремих елементів.

Гідравлічний підіймаючий (перевертаючий) пристрій служить для механізованого розвантаження сипких, навалочних і напіврідких вантажів з використанням потужності двигуна. Передача потужності від двигуна до виконавчого органу - гідроциліндра, здійснюється за допомогою гідроприводу.

Принципова схема гідравлічного перевертаючого пристрою показана на рисунку 6.4.

Рисунок 6.4 - Принципова схема гідравлічного перевертаючого пристрою самоскидного автопоїзда:

1 - гідророзподільник; 2, 3 - гідроциліндри; 4, 7, 13 - напірні гідромагістралі; 5 - обмежувальний клапан; 6 - сполучна муфта; 8 - фільтр гідробака із запобіжним клапаном; 9 - гідробак; 10 - всмоктуюча гідромагістраль; 11 - зливна гідромагістраль; 12 - насос; I - гідравлічний перевертаючий (підіймаючий) пристрій автомобіля-самоскида; II - гідравлічний перевертаючий (підіймаючий) пристрій причепа-самоскида.

До складу гідравлічного перевертаючого (підіймаючого) пристрою входять:

– коробка відбору потужності - для приводу в обертання ведучого валу насоса;

– насос – для надання робочій рідині необхідної енергії, що витрачається на підіймання платформи. Насос, як правило, шестеренчатий, тобто об'ємного типу, що дозволяє передавати рідині усю енергію, яка утворюється від обертання шестерень насоса до підіймального пристрою. Створений тиск на виході об'ємного насоса обмежується тільки потужністю приводу і механічною міцністю конструкції. Необхідна межа може регулюватися редукційним клапаном (аналогічно масляному (оливному) насосу двигуна);

– гідророзподільник золотникового типу - призначений для напряму потоку робочої рідини від насоса до гідроциліндрів і з гідроциліндрів в гідробак, для обмеження тиску в гідроприводі; для фіксації платформи в необхідних положеннях.;

– гідроциліндр - виконавчий орган для перекидання (підіймання) платформи. Телескопічний, односторонньої дії - на підйом. Опускання платформи відбувається під дією її ваги. Ущільнюючі і стопорні кільця забезпечують герметичність і обмеження ходу висунення телескопічних ланок. Гідроциліндр встановлюється під кузовом або спереду кузова;

– обмежувальний клапан - для обмеження ходу висувних телескопічних ланок гідроциліндра. При максимальному підйомі платформи відбувається переміщення осі гідроциліндра і штовхач, закріплений на його корпусі, через важіль натискає на регулювальний болт обмежувального клапана. Зусилля передається на кульку, яка, стискуючи пружину, сполучає напірний трубопровід із зливним (у гідробак);

– гідробак - для живлення гідроприводу робочою рідиною, охолодження робочої рідини, видалення з неї бульбашок повітря, забезпечення температурної компенсації зміни об'єму робочої рідини і для її фільтрації;

– замочна муфта, що встановлюється на кінці замочного трубопроводу на причіп-самоскид. При стикуванні, замочні кульки відтискуються від гнізд, і рідина проходить в систему причепа. При розстикуванні пружини щільно притискаються кульки до гнізд;

– розривна муфта - по будові аналогічна замочній, спрацьовує при розриві слабкої ланки в з'єднанні тягач-причіп;

– трубопроводи (магістралі), призначені для з'єднання вузлів гідравлічного, перевертаючого (підіймаючого) пристрою, складаються із сталевих трубок, гнучких рукавів високого і низького тиску і сполучної арматури.

Для дистанційного керування роботою гідроприводу використовують електропневмоклапани, направляючі потоки робочої рідини в необхідних напрямах.

Закривання бортів платформ автомобіля і причепа-самоскида здійснюється за допомогою пневмокамер. Повітря в них подається через електропневмоклапани.

Наладка і регулювання гідравлічних, електричних і пневматичних комунікацій і вузлів повинна здійснюватись в спеціалізованій майстерні з використанням контрольно-вимірювальної апаратури.

Дата добавления: 2014-01-04