Кирило-Мефодіївське товариство

Українців у Російській імперії.

У середині ХІХ ст. центром загальнополітичного українського національного руху став Київ. На початку 1846 р. молоді просвітителі Київського університету викладач Микола Костомаров, студент, а потім учитель Василь Білозерський, чиновник Микола Гулак заснували нелегальну політичну організацію - Кирило-Мефодіївське товариство. До братства ввійшли студенти університету Г. Андрузський, А. Маркович, О. Навроцький, І. Посяда, О. Тулуб, полтавський поміщик М. Савич, вчитель однієї з Санкт-Петербурзьких гімназій Пантелеймон Куліш і вже добре знаний поет та художник Тарас Шевченко.

Програмні положення Товариства були викладені Костомаровим у творі «Закон Божий («Книга буття українського народу)», що ґрунтувався на принципах християнського ідеалізму, любові до ближнього, закликав до перебудови суспільства мирним шляхом на засадах справедливості, рівності, свободи, братерства. Автор засудив територіальний поділ України, ліквідацію козацького устрою, запровадження кріпосницької системи, надав негативну оцінку самодержавній формі правління як одній із форм деспотизму. Виходячи з цього, пропонувалося скасування кріпацтва, ліквідація юридичних відмінностей між станами, доступність освіти для мас. Щодо вирішення національного питання, то учасники братства вважали, що всі слов'янські народи мають право вільно розвивати свої культури і повинні утворити слов'янську федерацію з демократичними інститутами, аналогічними тим, які малися в Сполучених Штатах. Українському народові відводилася месіанська роль того, хто закличе всіх слов’ян на визвольну боротьбу, а столицею федерації повинен був стати Київ.

Царські власті вирішили жорстоко покарати провідних членів братства. Найсуворіше було покарано Шевченка, в якому самодержавство вбачало найнебезпечнішого учасника товариства. Його віддали у солдати на 10 років «...под строжайшим наблюдением і запретом писать і рисовать». Фізичні та моральні муки цього заслання спричинили передчасну смерть Шевченка у 1861 р.

Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства була першою спробою української інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного руху та мала велике значення для подальшого розвитку української національної ідеї. Ліквідація товариства надала поштовх наступові антиукраїнської політики й ознаменувала початок довгої безупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом.

Дата добавления: 2014-01-04