Поняття, завдання очної ставки, її тактика

Особливості тактики допиту неповнолітнього свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого (ст.ст. 168, 437, 438 КПК України).

Основним фактором, який впливає на тактику допиту є рівень психологічного розвитку неповнолітньої особи, що визначається зазвичай її віком. У психологічній літературі запропоновано шість вікових груп неповнолітніх, кожна з яких характеризується психологічними особливостями: 1) дитячий вік – до 1 року; 2) раннє дитинство – від 1 до 3 років; 3) дошкільний вік – від 3 до 7 років; 4) молодший шкільний вік – від 7 до 11-12 років; 5) підлітковий вік – від 11 до 14-15 років; 6) старший шкільний вік – від 14 до 18 років. Згідно з тлумаченням норм КК України малолітніми вважаються особи до 14 років. Нижньої межі віку для допиту КПК України не встановлює, але допитувати осіб дошкільного і молодшого дошкільного віку рекомендується лише в разі крайньої необхідності. Крім того, в п. 3 ч. 1 ст. 69 КПК України вказано, що особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, та давати пояснення про них, не підлягають допиту як свідки. У КПК України передбачені особливості допиту неповнолітньої особи до 14 та 16 років.

Варто продумати, в присутності якого саме педагога (із навчального закладу, де навчається неповнолітня особа, чи іншого; якого фаху) має проводитися допит неповнолітнього свідка віком до 14 років обов’язково, а віком до 16 років за розсудом слідчого. За необхідності присутності лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього слідчий визначає, яка особа сприятиме встановленню психологічного контакту, отриманню правдивих показань. Це також поширюється на неповнолітнього потерпілого.

Важливо, оскільки неповнолітній швидше за дорослого втомлюється, визначити тривалість допиту, можливість перерви та момент, коли її зробити.

У плані допиту слід сформулювати основні запитання, що підлягають з’ясуванню. Вони мають бути чіткими, стислими, зрозумілими для допитуваної особи. Цим необхідно керуватися в разі формулювання нових запитань.

Показання в протоколі допиту рекомендується фіксувати переважно після закінчення попередніх етапів для того, щоб не відволікати неповнолітнього. Слід використовувати зрозумілі для неповнолітньої особи слова, спеціальні терміни. Має бути відображеним факт і час перерви в допиті, якщо вони мали місто.

Очна ставка – це одночасний допит двох раніше допитаних осіб, у показаннях яких є суперечності.

Порядок провадження та фіксації результатів очної ставки регламентується ст.ст. 172, 173, 304 КПК України. Відповідно до ст. 172 КПК України слідчий вправі провести цю дію, хоча практично право перетворилося в обов’язок, особливо за наявності справді істотних суперечностей у показаннях допитаних осіб. Очна ставка може бути проведена між будь-якими учасниками процесу (за винятком експерта) в будь-якому поєднанні (між свідком і підозрюваним, між двома свідками тощо).

Мета очної ставки – усунення суперечностей у показаннях, отримання об’єктивно істинних, достовірних свідчень про певні обставини. Також слідчий упевнюється в правдивості показань однієї з допитуваних осіб (зазвичай, тієї, якій він довіряє, виходячи із матеріалів справи).

Виділяють певні умови проведення очної ставки: очній ставці завжди передує допит, на якому виявляється суть протиріч; суперечності в показаннях допитаних осіб повинні носити істотний характер, тобто принциповий, який змінює оцінку ситуації; слідчий повинен обмежити обсяг «витоку» інформації; слідчий не повинен демонструвати, що він віддає перевагу показанням одного допитуваного перед іншим; психологічний контакт доречно формувати з кожним з учасників очної ставки, але попередньо, під час допиту, що передує очній ставці; до очної ставки доцільно провести додатковий допит.

Уся діяльність з організації та проведення очної ставки поділяється на три етапи. Робочий етап – власне очна ставка складається з наступних заходів: попередження про кримінальну відповідальність – ст. ст. 384, 385 КК України; ставиться запитання: «Чи знайомі учасники один з одним?»; ставиться запитання стосовно предмета очної ставки спочатку тій особі, якій слідчий довіряє; потім – ставиться запитання про те, чи підтверджує інша особа ці показання, що з цього приводу вона може пояснити; можуть бути пред’явлені докази; слід також використовувати суперечності, але в межах розбіжностей показань; надається можливість особам задавати питання одна одній – в межах очної ставки.

Дата добавления: 2014-01-04