Культура мислення

План

Тема. Етичний вимір культури

Лекція 10

20.4.4.

20.4.3.

20.4.2.

20.4.1.

Australia and New Zealand.

20.3.2.

6. Lakes of Killarney and Ring of Kerry

7. The Giant's Causeway

8. Cliffs of Moher

9. Sligo and Area

10. Bunratty Castle and Folk Park

20.3.3. Canada is a great, hospitable place to visit. Because of the size of Canada, most tourists will head for the bigger cities to see the sights. Be forewarned however that Canada's best features are in its natural beauty. If you've been to any of these places you will agree that these are Canada's Top-Ten Best Places to Visit.

10. Prince Edward Island. Green pastures and the distinct red-soil cliffs make Prince Edward Island a great destination for travellers who are just looking for some relaxation or a fun day at the beach. 9. Ottawa is the Capital City of Canada and a great place to soak in Canadian culture. The Changing of the Guard on Parliament Hill or the RCMP march are always popular sights, along with some world class museums. 8. Where do Canadians go on vacation? Kelowna, BC. In the heart of the Canadian Rockies is the Okanagan Valley, a river-valley that has some of Canada's best weather. 7. Churchill, Manitoba is a small town in northern Manitoba on the shores of the Hudson Bay. No-one ever forgets a visit to Churchill. It's the best place to connect to the many wonders of mother nature. 6. Vancouver, British Columbia is a great place to see and do anything and everything. You can enjoy the city's night life, ski at Whistler and go whale-watching along the coast.

20.3.4. Go on as far as # 1 in the list and astonish the audience with your facts and photos. #5 Quebec City, #4 Montreal, #3 Banff, #2 Lake Louise, #1 Niagra Falls.

1. Культура мислення.

2. Культура спілкування.

3. Культура навчання.

4. Культура праці

Культурні сценарії виступають, як правило, еталонними програмами життєдіяльності, які задаються людям соціальними умовами і наявними у даній культурі знаннями, цінностями, ідеалами, нормами і правилами поведінки. Культурні сценарії дуже різноманітні: вони відрізняються за рівнем своєї належності у відношенні до когнітивних, ціннісних і регулятивних складових та їх змісту; за рівнем жорстокості і однозначності вимог до виконання; за рівнем упорядкованості і логічності цих вимог; за шляхами і способами свого входження в життя тощо. Не тільки для різних, але і для одного і того ж типу діяльності, як правило, в культурі можуть бути «записані» різні сценарії, і людина може вибирати такий із них, який вважає найбільш доцільним для неї, або переходити при бажанні від одного з них до іншого.

Будь – який сценарій передбачає участь багатьох осіб у його здійсненні. Вибираючи сценарій своєї поведінки, людина більш або менш чітко уявляє не тільки свою роль у ньому, але і ролі інших людей, з якими у ході здійснення сценарію вона буде вступати в контакт. Є сценарії, які призначені для реалізації відносно згуртованими групами людей (общиною, державними організаціями), і сценарії поведінки окремих особистостей — «головного героя», який, плануючи свою поведінку, розраховує на відповідну поведінку інших «персонажів», що беруть участь у його сценарії. Щоправда, якось передбачити всі наслідки цієї співучасті майже неможливо.

Поняття життєвого сценарію ввів Е. Берн. Це індивідуальні сценарії, у відповідності з якими особистість організує хід свого життя. Сама людина планує своє життя. Але уявлення людей про те, як би вони хотіли його прожити, формується під впливом оточуючого соціального середовища. Існують деякі типові зразки культурних сценаріїв життя, яких люди дотримуються з дитинства у відповідному соціальному середовищі.

Подібні сценарії характерні для соціальних типів особистості. Так, наприклад, існують еталонні сценарії життя селянина, аристократа, вченого, бізнесмена тощо.

Важливе місце серед культурних сценаріїв займають сценарії діяльності. Вони визначають у загальному вигляді характер, мету, норми діяльності людей у будь – якій галузі життя. Ці сценарії існують у просторі як окремі системи умов і вимог, існуючої у суспільстві культури, і пред’являються суспільством тим, хто даною діяльністю займається. Ці сценарії характеризують те, що називають культурою діяльності. Першочергове значення у повсякденному житті людей мають сценарії, що визначають культуру мислення, спілкування, праці, навчання, гри, відпочинку.

Ефективність мислення людиною визначається здатністю вирішувати завдання, які встають перед нею. Ця спроможність залежить, з одного боку, від природної інтелектуальної обдарованості індивіда, а з іншого, — від виховання індивіда, навчання, самоосвіти, життєвого досвіду і, нарешті, від її залучення до культури.

З культури людина черпає знання, використовуючи їх для рішення різних завдань; уявлення про цінності і ідеали, які визначають її відношення до цих завдань; і, нарешті, навички, прийоми, правила мислення, що допомагають вирішувати ці завдання.

Саме мислення належить до числа важковизначених понять. Якщо сказати, що мислення — це узагальнене відображення дійсності людським мозком, то у даному випадку буде виявлений гносеологічний, тобто теоретико-пізнавальний аспект мислення. Фізіолог надав би перевагу іншому формулюванню: мислення — це ідеальне виявлення вищої нервової діяльності мозку. Психіатри кажуть, що мислення — це інтелект у дії. Але у такому разі приходиться з’ясовувати, що таке інтелект? Ми ризикуємо потрапити в коло взаємодоповнюваних визначень: мислення — це продукт мозку, а мозок — це матеріальний носій мислення.

У кожній культурі мислення пристосовується до вирішення тих завдань, які постають перед нею. Тому якісно різні культурні світи характеризуються і якісно різними культурами мислення. Процес мислення ніколи не розпочинається «на пустому місці», «з нуля». Застосовуючи образ мислення дорослих, дитина починає використовувати його для визначення своїх завдань. Таким чином, осмислення будь – якого завдання будується за відповідними канонами, які у самому узагальненому вигляді утворюють сценарій процесу мислення. У відповідності з цим сценарієм людина намічає питання для обдумування, висуває якісь передбачення, підбирає аргументи, визначає їх істинність тощо.

У ході реалізації задуму сценарій може мінятися, у ньому можуть бути певні «білі плями». Для виявлення їх чіткості і виразності потрібні оригінальні і незвичні «стрибки» думки, але навіть вони (за випадком окремого творчого натхнення, інстинкту) не дуже далеко відхиляються за межі загальноприйнятого у даній культурі образу мислення.

Сучасне мислення. У кожній галузі діяльності є свої сценарії мислення, специфічні для неї правила, прийоми і способи вирішення розумових завдань: думка художника формується дещо інакше, аніж думка вченого, гуманітарне мислення відрізняється від природничо-наукового чи технічного, методи медичного діагнозу одні, а методи аудиту в економіці зовсім інші. Є субкультурні розрізнення в мисленні людей, що належать до різних соціальних, вікових і професійних груп.

Стверджують, наприклад, що «жіноча логіка» на відміну від «чоловічої» менш чутлива до протиріч і більш пластична, гнучка і варіативна, що жінки у своїх судженнях більш схильні спиратися на інтуїцію та емоційну оцінку конкретної ситуації, аніж на загальні принципи і абстрактно логічний аналіз причинних зв’язків, що дрібниці для них мають більше значення, ніж для чоловіків, і можуть дати підставу для великих висновків, тоді як для чоловіків такі дрібниці не заслуговують уваги.

Так чи інакше, але сценарії розумових процесів можуть видозмінюватися залежно від різних факторів. Проте існують і окремі загальні вимоги, які відповідають «нормальному мисленню». Їх не завжди ретельно дотримуються, і можливі різні відхилення від них, але все ж організація розумових процесів має у якійсь мірі підпорядкуватися цим нормам мислення.

Розглянемо деякі з найбільш характерних вимог до сучасної культури мислення людини.

Рефлексивність. Організація розумового процесу, що включає в себе не тільки роздуми над вирішуваним завданням, але й роздуми про те, як протікають роздуми над завданням.

Термін «рефлексія» (лат. — загинати, обертати) — це унікальна здатність людської свідомості (і думки) у процесі сприйняття дійсності сприймати і себе саму; внаслідок цього людська свідомість постає водночас і як самосвідомість, думка про щось — як думка про думку, знання про щось — як знання про саме знання.

Арґументованість. Потрібно чітко розрізняти тезу і її аргументацію. Думки, які не обґрунтовані, повинні вважатися не більше ніж гіпотезами. Ця норма передбачає критичність і самокритичність.

Критичність означає необхідність самостійної оцінки вірності будь - якої іншої думки — чи то «загальної», або думки «авторитету».

Самокритичність полягає у вмінні об’єктивно оцінювати арґументацію своїх власних думок і висновків. Емоції, бажання, «інтуїтивне відчуття» можуть відігравати велику роль у мисленні, виступаючи як стимули цілеспрямованого і впертого пошуку на користь тієї чи іншої думки. У пошуках істини нічого не потрібно приймати на віру. Віра — не арґумент. Віра є лише суб’єктивна психологічна установка, яка без пояснюючих її арґументів не забезпечує достовірність знань.

Логічна культура. Логічна культура — це логічна грамотність. З тих пір, як Арістотель винайшов логіку, встановлені нею правила дедуктивних і індуктивних умовиводів стали вважатися обов’язковими нормами мислення. Подібно до того, як грамотна людина вміє писати без орфографічних помилок, так і логічна грамота є вмінням мислити без логічних помилок відповідно до законів логіки, послідовно і без протиріч.

Професіоналізм. Одночасно із загальними законами логічного мислення існує багато спеціальних методів, за допомогою яких вирішуються завдання у різних галузях знання (наприклад, у математиці метод Фур’є, методи математичного моделювання в техніці, статистичні методи в психології тощо). Сьогодні навряд чи віднайдеться така сфера інтелектуальної праці, в якій не було б подібних спеціальних засобів мислення.

Стратегічне управління. Вміння користуватися загальнологічними і спеціальними професійними методами дозволяє успішно справлятися зі стандартними завданнями, шлях до рішення яких відомий із самого початку. Але якщо справа стосується складних, нових, нестандартних проблем, відносно яких заздалегідь невідомо, в якому напрямку шукати їх вирішення, то одного цього вміння може бути недостатньо. Виникає запитання: як віднайти шлях, що веде до мети, як вибрати з великої кількості наявних засобів і методів ті, що потрібні для руху по цьому шляху і можуть бути найбільш ефективними і доцільними? При недостатній культурі мислення людина може діяти «за інтуїцією», за принципом «проб і помилок», безсистемно, навмання тощо. Але у наш час існують багатоманітні форми стратегічного управління мисленням, що дають можливість найбільш раціональним чином організувати весь розумовий процес у цілому. Вони поділяються на два основних типи.

Перший — це алгоритмічні і напівалгоритмічні методики, за допомогою яких вирішуються стандартні завдання. Для цих методик характерним є те, ще вони повністю або майже повністю визначають ланцюг операцій, із яких складається вирішення завдання, з великим рівнем надійності гарантують отримання правильного рішення. Другий тип стратегії мислення — це евристичні стратегії (евристика). Вони використовуються головним чином при вирішенні нестандартних завдань. На відміну від стратегій алгоритмічного типу, вони не дають однозначних рішень відносно конкретних розумових операцій і не гарантують успіх. У них містяться лише деякі прийоми, які розширюють поле пошуку рішень і здатність наштовхнути думку на правильний шлях. Такі евристичні стратегії підвищують вірогідність успішного вирішення завдання і значно ефективніші, ніж «інтуїція» чи метод «проб і помилок».

«Стратегічність» — ознака сучасної культури мислення. Сьогодні важко досягти успіху в будь – якій сфері інтелектуальної діяльності без реґуляції і організації мислительних процесів за допомогою алгоритмічних і евристичних стратегій, і кожен, хто займається розумовою працею, свідомо чи несвідомо їх використовує. Широке поширення в техніці сьогодні отримали спеціально розроблені евристичні стратегії винахідництва. Відомі такі евристики, як метод аналогій, методика «гірлянд асоціацій», евристичні прийоми Пойа, синектика, методика «шести шляп мислення», «мозкова атака», теорія рішення винахідницьких завдань Альтшуллєра та ін. Зазначені риси сучасної культури мислення — це принципи побудови сценаріїв мислительної діяльності життя сучасного цивілізованого суспільства.

Дата добавления: 2014-01-04