Вивчення затрат робочого часу спостереженням

Вивчення затрат робочого часу необхідне не тільки для вста­новлення норм часу експериментально-аналітичним методом, а й для перевірки можливостей робочого місця, встановлення причин втрат робочого часу виконавцями робіт, вивчення та узагальнення передового досвіду. Дані, отримані під час спо­стережень, можуть слугувати вихідною базою для перепроек­тування робіт з метою підвищення продуктивності праці.

Організація нормування праці

Відповідно до цілей спостережень виділяють такі базові мето­ди: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж.

Хронометраж становить метод аналізу прийомів праці й визначення середньої фактичної тривалості повторюваних еле­ментів виробничої операції. Хронометраж виконується у складі таких етапів:

— вибір об'єктів спостережень;

— розподіл роботи, що вивчається, на складові елементи;

— встановлення фіксажних меж точок елементів;

— визначення необхідного числа спостережень;

— проведення вимірів тривалості елементів роботи, що ви­вчаються;

— обробка і аналіз результатів спостережень;

— визначення необхідного часу на виконання елементів ро­боти.

Взагалі, хронометраж використовується для вирішення ши­рокого кола виробничих завдань. Якщо мета хронометражу — встановлення норм часу при впровадженні нових технологій або уточнення норм в умовах діючого виробництва, то як об'єк­ти спостережень рекомендуються робітники чи бригади, резуль­тати діяльності яких перебувають на рівні між середньою про­дуктивністю, досягнутою всіма робітниками, і продуктивністю передових робітників.

При проведенні хронометражу для розробки нормативів часу об'єктами спостережень мають бути типові виконавці певної роботи, які володіють необхідними психофізіологічними харак­теристиками, кваліфікацією і виконують роботу в необхідному темпі.

Коли хронометраж використовується для вивчення передо­вого досвіду, об'єктами спостережень є ті робітники, які вико­ристовують найбільш ефективні прийоми і методи праці.

Хронометраж може проводитись для виявлення причин не­виконання норм окремими робітниками і встановлення вироб­ничих факторів, що заважають виконанню норм праці.

Ступінь розділу роботи на складові елементи залежить перш за все від організаційного типу виробництва. В умовах масово­го виробництва здійснюється найбільш глибокий поелемент-ний розподіл роботи, яка є об'єктом вивчення.

За кожним виділеним елементом, що є об'єктом хрономет­ражу, встановлюють його межі, які називають фіксажними точками. Фіксажні точки — це різко виражені за звуковим або зоровим сприйняттям моменти початку та закінчення еле­ментів роботи. Наприклад, фіксажними точками можуть бути дотик руки до кнопки пуску верстата, характерний звук на початку процесу різання заготовки та ін.

Фактичний коефіцієнт стійкості порівнюють з нормативним. Якщо фактичний К_СТ не більший за нормативний, то хроноряд вважають стійким. У разі, коли фактичне значення коефіцієнта стійкості більше, ніж нормативне, то виключають і_тах і перера­ховують К_СТ (і так, поки і£_ст опиниться у межах нормативних значень). Залежно від організаційного типу виробництва та три­валості складових хроноряду нормативний коефіцієнт стійкості хроноряду лежить у межах 1,2—3,0 (табл. 18.5).

Нормативний час на виконання елементів роботи розрахо­вується як середньоарифметичне значення хронометражного ряду. Це робиться уже після аналізу результатів хронометра­жу, під час проведення якого вилучаються зайві рухи і дії,

дається оцінка можливості суміщення окремих елементів та

зменшення їх тривалості.

Фотографія робочого часу (ФРЧ) служить для встановлен­ня структури його витрат протягом робочої зміни або її части­ни. Якщо при хронометражі найчастіше об'єктом досліджень є оперативний час, то при фотографії робочого часу фіксуються затрати часу на всі різновиди робіт, перерв та витрат, які спо­стерігаються впродовж визначеного під час спостережень про-міжкучасу.

ФРЧ може проводитися двома методами: безпосередніми вимірами часу та методом миттєвих спостережень. Обидва різновиди можна використовувати при вивченні затрат часу як окремими виконавцями, так і групами виконавців. Окрім цьо­го, ФРЧ використовується для вивчення затрат робочого часу як для робітників, так і управлінського персоналу.

Фотографія робочого часу може бути індивідуальна, коли спостереження ведуть за окремим виконавцем, і групова, ко­ли вивчають роботу ланки, бригади або дільниці.

При проведенні індивідуальної ФРЧ у нормувальника (тех­нолога) є можливість вивчати не тільки витрати робочого часу, а також кількість виробленої продукції у період спостережень, завантаженість обладнання та інші важливі виробничі фактори. Обробка результатів спостережень здійснюється за етапами:

— визначення затрат часу за окремими роботами та функ­ціями, включаючи також і втрати робочого часу;

— індексація витрат, тобто зарахування їх до певних уніфі­кованих категорій;

— складання фактичного та проектного балансу робочого часу.
При цьому проектний баланс складається з вилученням

втрат робочого часу з провини працівників, непродуктивної роботи та інших елементів затрат робочого часу, які не вклю­чаються у склад норми часу.

Групова (бригадна) фотографія робочого часу найчастіше використовується в умовах групової організації праці з метою вивчення наявного розподілу і кооперації праці в бригаді (лан­ці), використання робочого часу, завантаженості членів брига­ди, ефективності використання обладнання. Залежно від числа об'єктів спостереження використовують метод безпосередніх спостережень, маршрутну фотографію та метод миттєвих спо­стережень.

Метод безпосередніх спостережень використовується при обстеженні невеликої групи робітників чисельністю 2—3 осо­би, які мають перебувати у полі зору спостерігача. Порядок проведення спостережень такий самий, як і при індивідуальній фотографії робочого часу.

Метод маршрутної фотографії використовується за більшої чисельності об'єктів спостереження (4—15 робочих місць). Спостереження здійснюються шляхом фіксації видів затрат і втрат робочого часу в процесі обходу робочих місць спостеріга-

Організація нормування праці

чем через попередньо встановлені невеликі проміжки часу, величина яких залежить від числа об'єктів (робочих місць), що спостерігаються. Рекомендується використовувати такі ін­тервали обходів: при одночасному спостереженні до 5 об'єктів інтервал становить 1 хвилину; при 6—10 — 2 хвилини; при 11—15 — 3 хвилини.

Бланк спостережень маршрутної ФРЧ вміщує за умови 8-годинної робочої зміни та однохвилинного інтервалу спосте­режень 480 рядків, за 2-хвилинного — 240 і 3-хвилинного — 160 рядків.

У табл. 18.6 використані такі скорочення (індекси) затрат робочого часу: ПП — підготовчо-підсумковий час, В — відсутній на робочому місці, ОБС — обслуговування робочого місця, ОП — оперативний час.

Обробка результатів спостережень полягає в сумуванні кіль­кості однакових індексів за кожним працівником і перемно­женні цієї суми на величину інтервалу спостережень. Отримані добутки будуть відповідати загальним за зміну затратам робо­чого часу за їх видами: підготовчо-підсумковий, оперативний час тощо.

Маршрутна фотографія дає змогу скласти баланси робочого часу як окремих виконавців, так і бригади в цілому.

ФРЧ, яка здійснюється методом миттєвих спостережень, за змістом є статистичним методом отримання даних про викори­стання робочого часу та його втрати. За допомогою цього мето­ду, як правило, вивчають тільки два елементи затрат робочого часу: час роботи та час втрат.

Найбільш вагома перевага цього методу — можливість уник­нути безпосереднього контакту з працівниками. Справа у тому, що під час проведення хронометражу або ФРЧ частина праців­ників намагається приховувати свої резерви. Вони, не без підстав, вважають, що при коректуванні норм часу в бік зменшення їх норми виробітку адекватно підвищаться, і за ту саму заробітну плату (при почасовій формі оплати) їм доведеться виконувати більший обсяг роботи. Деякою мірою вони мають рацію, оскіль­ки окремі роботодавці думають тільки про те, як би менше за­платити за роботу. Скажімо, верстатник може непомітно для спо­стерігача зменшити швидкість різання чи величину подачі, може робити непотрібні дії при закріплюванні заготовки тощо.

У разі проведення миттєвих спостережень працівники мо­жуть і не знати про проведення експериментів, оскільки спо­стереження проводять у процесі обходу робочих місць.

Додатковими перевагами методу є:

— можливість визначення структури затрат робочого часу практично за будь-якої кількості об'єктів, що спостерігаються;

— відсутність психологічного впливу спостерігачів на пра­цівників;

— суттєве зменшення порівняно з іншими методами трудо­місткості вивчення і аналізу затрат робочого часу нормуваль­ником.

При проведенні ФРЧ методом миттєвих спостережень спо­чатку встановлюють перелік тих станів спостережуваних об'єк­тів, які будуть фіксуватись, та присвоюють їм умовні індекси. Наприклад, А — обладнання діє, Б — обладнання простоює під час його обслуговування, В — обладнання простоює під час очікування обслуговування, Г — цілозмінні простої обладнан­ня, пов'язані з відсутністю роботи. Після цього визначають маршрути обходів спостерігача. Фіксація стану робочого місця може здійснюватись двома способами: через рівні або через випадково вибрані проміжки часу.

Структура змінного фонду робочого часу суттєво відрізняєть­ся за змінами та робочими місцями. На підставі цього для отри­мання достовірних даних про реальну структуру затрат робо­чого часу необхідно провести достатню кількість спостережень. Звичайно кількість спостережень визначається на основі ста­тистичної теорії вибірки на основі необхідної достовірності кінцевих результатів. У практичній роботі для визначення кількості миттєвих спостережень (М) користуються такою фор­мулою:

М = ^Я(1~^7⁾> (18.10)

де К — коефіцієнт, який визначається організаційним типом виробництва. Так, для масового та великосерійного виробниц­тва К = 2, для середньосерійного К = 3, а для дрібносерійного та одиничного К = 4;

ііГз_ав — попередня оцінка рівня завантаженості працівника чи робочого місця тим елементом затрат робочого часу, який має найменше значення в структурі робочої зміни (в частках одиниці);

П — припустима помилка результатів спостережень у част­ках одиниці.

Коефіцієнт завантаженості (і£_зав) у розрахунках береться як очікуване орієнтовне значення. Значення припустимої помил­ки кінцевих результатів спостережень (П) приймають у діапа­зоні 0,05—0,2 (менші значення для умов масового виробницт­ва, більші — для дрібносерійного й одиничного).

Величини затрат робочого часу за спостережуваними стана­ми аналізованих об'єктів визначаються шляхом розподілу три­валості періоду, що спостерігався, пропорційно кількості мо­ментів, коли фіксувався той чи інший стан об'єкта спостере-

При вивченні затрат робочого часу широко розповсюджена самофотографія робочого часу. Вона проводиться самими ви­конавцями, які фіксують тільки величини втрат робочого часу і причини їх виникнення. Це дає змогу проводити самофото-графію, не відриваючись від роботи. До листа спостережень пра­цівник (робітник, технічний виконавець) записує причини пе-

Глава 18

рерв у роботі, час їх початку і закінчення. На зворотній стороні листа даються пропозиції щодо усунення втрат часу.

Результати самофотографії аналізуються для розроблення організаційно-технічних заходів, спрямованих на ліквідацію втрат часу і виконання функцій, не характерних для певної професії.

Дата добавления: 2014-01-04