Тема 2. психологічні основи управління педагогічною діяльністю

1. Зміст, структура і психологічні компоненти управління освітніми організаціями

2. Питання психологічної готовності керівника освітньої організації до процесу управління.

3. Особливості процесу прийняття управлінських рішень

4. Рольова поведінка. Соціальні норми як регулятори поведінки.

5. Стилі управління.

6. Соціально-психологічний клімат колективу.

Література до теми:

- Бандурка Л. М., и др. Психология управления. - Харьков: ООО "Фортуне пресс", 1998, 444 с. (261-296, 169-180)

- Гвишиани Д.М. Организация и управление. – М.: Наука, 1972. – 536 с.

- Карамушка Л.М. Психологія управління: Навч.посіб. – К.: міленіум, 1003. – 344 с.

- Кирильчук І.В. Систематизований каталог психологічних тестів: Інструктивно-методичний матеріал до курсу «Психологія управління», - Житомир, 2006. – 110с.

- Ковалев А.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. – М., 1978. – 279 с.

- Мельник Л.П. Психологія управління: Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 176 с. (114-122, 134-142, 154-161)

- Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 568 с.

- Щёкин Г.В. Как эффективно управлять людьми: психология кадрового менеджмента: Научно-практическое пособие. – К.:МАУП, 1999.– 400 с.

1. ЗМІСТ, СТРУКТУРА І ПСИХОЛОГІЧНІ КОМПОНЕНТИ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Заклади середньої освіти — це цілісні соціальні утворення, які мають спеціальну структуру і які виконують специфічні функції в суспільстві (навчання, виховання та розвиток підростаючої осо­бистості). На основі сучасних підходів щодо розумшня сутності організацій до основних характеристик закладів середньої освіти як освітніх організацій, котрі повинні враховуватися в про­цесі професійного управління, слід віднести, на наш погляд, такі:

а) заклади середньої освіти повинні бути відкритими систе­мами, які мають постійно враховувати зміни, що відбу­ваються в соціальному; середовищі;

б) заклади мають швидко адаптуватися до нових підходів у суспільному розвитку та трансформувати їх у новий зміст навчання, нові освітні та інформаційні технології, нові стра­тегії взаємодії між учасниками управлінського та навчально-виховного процесу, нові психологічні характеристики учас­ників такої взаємодії;

в) щоб розвиватися відповідно до соціальних змін, освітні зак­лади повинні постійно навчатися, тобто характеризуватися: стратегічним мисленням та баченням майбутнього; силь­ною корпоративною культурою; командним принципом роботи та вільним обміном інформації;

г) враховуючи специфіку діяльності (навчання, виховання та розвиток підростаючої особистості), освітні заклади повинні функціонувати на засадах гуманістичного менеджменту.

Функцій, які сьогодні реалізуються практично в усіх типах організацій. До них належать чотири первинні функції управління:

• планування (визначення того, якими повинні бути цілі ор­ганізації і що повинні робити члени організації, щоб досяг­ти цих цілей);

• організація (створення певної структури, яка дає мож­ливість людям ефективно працювати для досягнення пев­них цілей);

• мотивація (спонукання членів організації до діяльності для досягнення їх особистих цілей і цілей організації^

• контроль (забезпечення досягнення організацією своїх цілей).

Первинні функції управління, на думку вказаних авторів, об'єднуються між собою двома процесами, які притаманні кожній із первинних функцій: комунікацією (обмін інформацією) і прийняттям рішень (вибір альтернатив при здійсненні управ­лінських функцій). При цьому керівництво (лідерство) виступає як самостійна діяльність, яка передбачає можливість впливати на окремих працівників і групи працівників таким чином, щоб вони працювали в напрямі досягнення цілей, що дуже важливо для успіху організації.

Управління в системі середньої освіти як процес, який має зовнішню і внут­рішню структуру. В межах внутрішньої структури слід розглядати два рівні ана­лізу управління:

■ перший базовий, безпосередньо управлінський рівень, який передбачає розгляд особливостей планування, організації та контролю освітніх організацій;

■ другий — більш глибокий, власне психологічний рівень, що полягає у вивченні процесів, які є необхідними для плану­вання, організації та контролю діяльності освітніх ор­ганізацій, повсякчас супроводжують їх і ніби надбудовують­ся над ними, займають вищий рівень в ієрархії сутнісних уп­равлінських процесів. До процесів другого рівня належать: прийняття управлінського рішення; комунікація; керівницт­во (як здійснення впливу на людей) та мотивація.

Дата добавления: 2014-01-04