Групування витрат за економічними елементами

Групування витрат за економічними елементами здійснюєть­ся при визначенні витрат підприємства за певний період і слу­гує для аналізу при складанні кошторису витрат та застосо­вується для розробки матеріальних балансів, напрямів знижен­ня собівартості продукції, нормування обігових коштів, узго­дження планів з матеріально-технічного забезпечення, праці та заробітної плати тощо. Таке групування є універсальним і визначається "Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості".

Витрати, що включають до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

· матеріальні витрати;

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

· інші операційні витрати.

До матеріальних витрат належать витрати на сировину та матеріали, які входять до складу вироблюваної продукції; по­купні вироби, що використовуються в процесі виробництва продукції для забезпечення технологічного процесу або інших виробничих та господарських потреб; запасні частини для ре­монту устаткування, малоцінні інструменти, пристрої та інші засоби і предмети праці, які не належать до основних виробни­чих фондів; покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати; роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сто­ронніми підприємствами; паливо та енергія усіх видів, придбані у сторонніх підприємств і організацій; витрати внаслідок не­стачі матеріальних цінностей у межах норм природного збитку та ін.

Вартість матеріальних ресурсів формується на підставі цін придбання на день оприбуткування (без урахування податку на додану вартість), націнок і комісійних винагород посеред­ницьким структурам, суми мита і митних зборів, транспортно-заготівельних витрат.

Із витрат на матеріальні ресурси вираховується вартість зво­ротних відходів-залишків сировини, матеріалів, напівфабри­катів та інших матеріальних ресурсів, що утворилися в про­цесі виробництва продукції та втратили повністю або частково споживчі властивості. Вони враховуються за ціною їх викори­стання або продажу.

До витрат на оплату праці зараховують: основну та додат­кову заробітну плату; компенсаційні та заохочувальні випла­ти, які не ввійшли до додаткової заробітної плати (виплати, передбачені законодавством, за невідпрацьований на вироб­ництві час, за вислугу років та ін.); витрати, пов'язані з підго­товкою та перепідготовкою кадрів; витрати на виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру; виплати на вихідну допомогу робітникам при звільненні.

До відрахувань на соціальні заходи належать такі обов'яз­кові види збору: на державне пенсійне страхування; на держав­не соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою пра­цездатності; на страхування на випадок безробіття; на держав­не соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце­здатності. Відрахування на соціальні заходи здійснюються за встановленими законодавством ставками від загального розмі­ру витрат на оплату праці.

Амортизація основних фондів та нематеріальних активів передбачає відрахування від балансової вартості основних ви­робничих фондів на повне відновлення, реконструкцію, модер­нізацію та капітальний ремонт фондів, які належать підприєм­ству або перебувають у його користуванні за умовами оренди. Амортизаційні відрахування здійснюються за прийнятими ме­тодами та нормами. Амортизаційні відрахування нематеріаль­них активів визначаються щомісяця за нормами, розраховани­ми на підставі їх первісної вартості та строку корисного вико­ристання, але не більше десяти років безперервної експлуатації.

До інших операційних витрат належать витрати, які не можуть бути віднесені до жодного з елементів витрат наведе­них вище, а саме: витрати, пов'язані з управлінням виробниц­твом (службові відрядження, оплата робіт консультаційного та інформаційного характеру, оплата робіт із сертифікації про­дукції); платежі з обов'язкового страхування майна підпри­ємств та цивільної відповідальності; витрати, пов'язані з опла­тою послуг банків; витрати на гарантійний ремонт і технічне обслуговування виробленої продукції, якщо це передбачено умовами її реалізації; витрати на реалізацію продукції (відшко­дування складських, вантажно-розвантажувальних, транспорт­них, інших робіт та послуг, витрат на рекламу, сплату мита та митних зборів); податки, збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством; витрати внаслідок технічно неми­нучого браку тощо.

Частка елементів витрат у собівартості продукції визначає структуру витрат. Структура витрат залежить, передусім, від виду продукції та технології виробництва. Для машинобудуван­ня основні витрати пов'язані з матеріальними витратами та заробітною платою з нарахуваннями, у енергетиці — з матеріальними витратами (зокрема на паливо та амортизацію основних фондів), у легкій промисловості — з матеріальними витратами.

Групування витрат за економічними елементами відобра­жається у звіті про фінансові результати і дає змогу підсумову­вати витрати на рівні підприємства, галузі, національного гос­подарства та використовувати цю інформацію для аналітичної роботи як на мікро-, так і на макрорівні.

Дата добавления: 2014-01-04