Калькуляція собівартості продукції

Більшість інженерів, особливо на машинобудівних, прила­добудівних, електронних та інших виробництвах, мають спра­ву з розробкою та супроводженням у виробництві окремих ви­робів. Важливо, щоб вони мали чітке уявлення про те, як фор­мується собівартість одиниці продукції, на які складові собівар­тості вони можуть впливати ще на стадії проектування виробу.

Відповідно до діючих нормативних документів перелік і склад статей калькулювання собівартості продукції встанов­люється підприємством з урахуванням особливостей технології, техніки та організації виробництва.

Типова калькуляція собівартості продукції містить такі статті витрат:

1. Сировина та матеріали.

2. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і
послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та орга­
нізацій.

3. Паливо та енергія на технологічні цілі.

4. "Зворотні відходи" (вираховуються).

5. Основна заробітна плата робітників.

6. Додаткова заробітна плата.

7. Відрахування на соціальні заходи.

8. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування.

9. Загальновиробничі витрати.

10. Втрати від браку.

11. Інші виробничі витрати.

12. Адміністративні витрати.

13. Позавиробничі (комерційні) витрати.

Сума перших одинадцяти статей становить виробничу со­бівартість, яка формується на рівні цехів підприємства, а сума усіх тринадцяти — повну собівартість.

Наведений перелік статей витрат для підприємств машино­будівних галузей може бути доповнений статтею "Відшкоду­вання зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати"; для металургійної, хімічної промисловості — "Супутня продукція"; для приладо­будівних підприємств може не використовуватися стаття "Па­ливо та енергія на технологічні цілі".

До статті "Сировина та матеріали" включається вартість сировини та матеріалів, що входять де складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг).

Ці витрати визначаються на основі норм витрат матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріали та витрати на транс­портно-заготівельні роботи (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, комісійні, страхові витрати та ін.).

До статті "Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій" включають вартість: покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що підлягають монтажу або додат­ковій обробці; робіт і послуг виробничого характеру (здійснен­ня окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сиро­вини та матеріалів тощо), які виконуються сторонніми підпри­ємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності. Всі витрати за цією статтею безпосередньо зараховують на собівартість окремих виробів і визначають аналогічно витратам на матеріали.

До статті "Паливо та енергія на технологічні цілі" відносять­ся витрати на всі види палива й енергії, що безпосередньо вико­ристовуються в процесі виробництва продукції (витрати на па­ливо для плавильних агрегатів, для нагрівання металу в штам­пувальних, термічних та інших цехах; витрати на електроенер­гію для електропечей, для зварювання, електролізу, електрохі­мічних процесів тощо). Витрати на паливо визначаються анало­гічно витратам на матеріали. Витрати на енергію визначаються на основі витрат на одиницю продукції та тарифів на енергію.

Склад статті "Зворотні відходи" викладено при розгляді гру­пування витрат за економічними елементами. Зворотні відхо ди безпосередньо визначаються за кожним виробом і вирахову­ються за можливою ціною їх реалізації.

Стаття "Основна заробітна плата робітників" містить витра­ти на виплату основної заробітної плати робітникам, зайнятим виробництвом продукції, і вона безпосередньо включається до собівартості виробу згідно з прийнятими на підприємстві сис­темами оплати праці. Ці витрати за відрядною оплатою праці визначають тарифними ставками та нормами витрат часу на виробництво одиниці продукції. Ту частину основної заробіт­ної плати робітників, яка безпосередньо не може бути включе­на до собівартості окремих видів продукції, зараховують до собівартості на підставі розрахунку кошторисної ставки цих витрат на одиницю продукції.

До статті "Додаткова заробітна плата" відносяться витрати на виплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати за працю понад установлені норми, заохочу­вальні виплати за поточну виробничу діяльність, компенсаційні виплати тощо. Звичайно, ці витрати встановлюються у відсот­ках до основної заробітної плати на підставі відповідних розра­хунків на підприємстві.

До статті "Відрахування на соціальні заходи" включають: відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхуван­ня; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; відраху­вання на державне пенсійне страхування; відрахування на обо­в'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Відрахування на соціальні заходи здійснюється від суми всіх витрат на оплату праці робітників, зайнятих безпосередньо виробництвом продукції. Нормативи, за якими здійснюється відрахування, встановлюються на державному рівні.

До статті "Витрати на утримання та експлуатацію устатку­вання" включають: амортизаційні відрахування від вартості виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів зі складу основних ви­робничих засобів, інших необоротних матеріальних і немате­ріальних активів; витрати на проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування устаткування; ви­трати на внутрізаводське переміщення вантажів; платежі за користування наданими в оперативну оренду основними засо­бами; знос малоцінних і швидкозношуваних інструментів та пристроїв нецільового призначення, інші витрати.

На одиницю продукції ці витрати повинні розподілятися з урахуванням величини витрат за годину роботи устаткування і тривалості його роботи при виготовленні відповідного виду продукції. На практиці досить часто витрати на утримання та експлуатацію устаткування включають до собівартості одиниці продукції спрощеним порядком за кошторисними ставками пропорційно до основної заробітної плати робітників, зайня­тих у виробництві відповідної продукції.

Якщо немає можливості розподілити витрати на утримання та експлуатацію устаткування за наведеними методами, вони включаються до складу загальновиробничих витрат.

До статті "Загальновиробничі витрати" належать витрати: пов'язані з управлінням виробництвом (утримання працівників апарату управління виробництвом, оплата службових відря­джень персоналу цехів, витрати на інформаційне забезпечення управління тощо); на повне відновлення та капітальний ремонт основних фондів загальновиробничого призначення; витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням техно­логій та організацією виробництва, поліпшенням якості про­дукції; на утримання, обслуговування, поточний ремонт вироб­ничих приміщень; на контроль за виробничими процесами та якістю продукції; на забезпечення техніки безпеки, на пожеж­ну і сторожову охорону тощо.

Загальновиробничі витрати поділяють на змінні й постійні. До змінних належать витрати, що змінюються прямо (або майже пря­мо) пропорційно до зміни обсягу виробництва. Ці витрати розподі­ляються на кожен вид продукції з використанням бази розподілу (годин праці, машино-годин, заробітної плати, обсягу діяльності тощо) на основі фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих відносять ті витрати, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу виробництва. Постійні витрати розподіляються на ко­жен вид продукції з використанням бази розподілу (годин праці, машино-годин, заробітної плати тощо) за нормальної потуж­ності. Ці витрати включаються до виробничої собівартості, а нерозподілені постійні загальновиробничі витрати, які вини­кають у випадку, якщо випуск продукції нижчий нормальної потужності підприємства, зараховуються на собівартість реалі­зованої продукції. Перелік і склад змінних і постійних загально-виробничих витрат установлюються підприємством.

На одиницю продукції у складі калькуляції ці витрати відно­сять з використанням бази розподілу (основної заробітної пла­ти робітників, витрат на утримання та експлуатацію устатку­вання тощо).

Стаття "Втрати від браку" включає: вартість остаточно за-бракованої продукції; витрати на усунення браку; вартість ма­теріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час нала­годження устаткування тощо.

До статті "Інші виробничі витрати" належать: витрати на перевірку виробів, деталей, вузлів на відповідність вимогам стандартів або технічних умов, проведення періодичних ви­пробувань на відповідність виробу нормативній документації; витрати, пов'язані з монтажем або демонтажем виробу, що випробовується. Ці витрати включають безпосередньо до со­бівартості продукції, але якщо це можливо, то їх розподіляють між окремими виробами пропорційно до їх виробничої собівар­тості (без інших виробничих витрат).

Стаття "Адміністративні витрати" охоплює витрати на управ­ління підприємством (оплата праці працівників апарату управ­ління, витрати та матеріально-технічне забезпечення апарату управління, витрати на придбання ліцензій, оплата послуг комерційних банків та ін.); утримання, ремонт та обслугову­вання загальнозаводських основних фондів; утримання та екс­плуатацію фондів природоохоронного призначення; підготов­ку та перепідготовку кадрів; обов'язкове страхування майна підприємства; податки, збори та інші передбачені законодав­ством обов'язкові платежі тощо.

До статті "Витрати на збут" належать витрати на реалізацію продукції: на відшкодування складських, вантажно-розванта­жувальних, пакувальних, транспортних і страхових витрат по­стачальника, що включаються до ціни продукції згідно з умова­ми поставки; маркетингові витрати (реклама, участь у вистав­ках, ярмарках та ін.); на сплату експортного мита, митних зборів тощо. Ці витрати безпосередньо відносяться на собівартість відпо­відних видів продукції або розподіляються між окремими вида­ми продукції пропорційно виробничій собівартості.

"Адміністративні витрати" і "Витрати на збут" не входять до складу виробничої собівартості, а розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Але вони повинні бути враховані при визначенні повної собівартості.

Калькуляція собівартості одиниці продукції може бути скла­дена, коли повністю розроблена конструкція виробу, техноло­гія його виробництва та визначене підприємство, де будуть виготовлятися вироби.

Дата добавления: 2014-01-04