Синхронні машини

Лекція 13. Синхронні машини: будова, принцип дії, класифікація, області застосування. Асинхронний пуск синхронного двигуна

Синхронною називають електричну машину змінного струму у якої, незалежно від навантаження, частота обертання ротора n ₂ строго пов’язана з частотою струму мережі (статорних обмоток) f ₁ і кількістю пар полюсів р статора:

.

При промисловій частоті f ₁ = 50 Гц, залежно від кількості пар полюсів статора частота обертання ротора машини може дорівнювати 3000, 1500, 1000, 750, 600 об/хв. і т. ін.

На підприємствах харчової та переробної промисловості синхронні машини (СМ), в основному, працюють в режимі двигуна і тільки там, де є власні ТЕЦ, наприклад, на цукрових чи потужних спиртозаводах – в режимі генератора.

Синхронні двигуни (СД) використовують у потужних приводах робочих машин при сталому навантаженні, а також там, де незалежно від навантаження потрібно підтримувати строго задану частоту обертання вала робочої машини. Їх виготовляють потужністю від часток Вт до тисяч кВт для широких діапазонів синхронних швидкостей і напруг живлення.

Синхронні генератори (СГ) застосовують для виробництва змінного струму. Генератори, ротор яких приводиться у рух паровими чи газовими турбінами, називають турбогенераторами, а гідротурбінами – гідрогенераторами. Це, як правило, потужні машини. Так, потужність сучасних трифазних СГ сягає десятків – сотень тисяч кВт. Турбогенератори звичайно мають більшу частоту обертання (1500 чи 3000 об/хв.), а гідрогенератори меншу. Тут же наголосимо, що з поширенням випрямлячів малопотужні СГ суттєво потиснули позиції генераторів постійного струму ГПС у багатьох галузях господарства. Наприклад, якщо всього біля десятка років тому у системах автономного живлення на підприємствах і в побуті, для зарядки акумуляторів, а також у всіх типах автомобілів і т. ін., використовували ГПС, то зараз виключно СГ.

Дата добавления: 2014-01-04