Система освіти в Україні та її реформування

В Законі України “Про освіту в Україні” виділено такі складові системи освіти:

1. дошкільна освіта;

2. загальна середня освіта;

3. позашкільна освіта і виховання;

4. професійно технічна освіта;

5. вища освіта;

6. післядипломна підготовка;

7. аспірантура і докторантура;

8. самоосвіта.

1. Дошкільна освіта. Основна тенденція у сфері дошкільної освіти в Україні – зменшення кількості дошкільних закладів. Основні причини цієї тенденції є наступні:

· падіння виробництва, передача дошкільних закладів у підпорядкування органам місцевої влади, які не можуть забезпечити їх достатній рівень фінансування;

· низький рівень доходів не дозволяє деяким сімям оплачувати перебування дітей у дошкільеих закладах;

· високий рівень безробіття серед молоді знімає потребу перебування дітей у дошкільних закладах;

· низький рівень народжуваності;

· домашня освіта.

Протягом 1990 – 2000 рр., наприклад, мережа дошкільних закладів скоротилася на 33,5 %, а чисельність дітей, які їх відвідували на 40 %.

2. Загальна середня освіта. Згідно Конституції повна середня освіта є обовязковою для всіх громадян України. З 2001 р. в Україні розпочався перехід до 12 річної загальноїсередньої освіти за триступеневим принципом: початкова освіта (4 роки), неповна середня освіта (5 років) та повна середня освіта (3 роки).

Типи загальноосвітніх шкіл в Україні:

· середня загальноосвітня школа (І, ІІ, ІІІ ступенів);

· гімназія (ІІ – ІІІ ступенів, з поглибленим вивченням окремих предметів);

· ліцей (ІІІ ступінь з профільним навчанням);

· колегіум (ІІІ ступінь філологічно-філософського або культурно-естетичного профілів);

· вечірня школа;

· інтернати (інтернати для дітей, які потребують спеціальної допомоги; інтернати, де відбувається поглиблене вивчення окремих предметів).

Кількість закладів в Україні біля 22 тис., в яких працює 572 тис. вчителів та навчається біля 7 млн. учнів.

3. Позашкільна освіта – це різноманітні структури, що здійснюють освітню діяльність поза межами обовязкової шкільної програми – станції, клуби юних техніків, натуралістів, краєзнавців тощо.

4. Професійно-технічна освіта (ПТНЗ). Фінансування ПТНЗ здійснюється з бюджету. ПТНЗ присвоюють кваліфікацію – “кваліфікований робітник”.

В Україні на початку 2001 р. діяло 970 ПТНЗ, які готували фахівців з 342 професій. Всього навчалося в них 530 тис. осіб.

5. Вища освіта України. Структура вищої освіти за рівнями акредитації:

І рівень – технікуми, училища (забезпечують підготовку фахівців кваліфікаційного рівня “молодший спеціаліст”.

ІІ рівень – коледжі та ін. заклади (готують фахівців кваліфікаційного рівня – бакалавр).

ІІІ рівень – інститути, консерваторії, академії, університети (готують фахівців рівня “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”).

У 2001/2002 рр. мережу вузів І і ІІ рівня акредитації складали 665 навчальних закладів, де навчалося 561,3 тис студентів, мережу вузів ІІІ і IV рівня акредитації утворювали 318 навчальних закладів. В них навчається 1 млн. 415 тис. студентів. В порівнянні з 1990 р. кількість таких вузів зросла більш як вдвічі (в 1990 р. їх було 149).

Середня річна заробітна плата та розмір плати за навчання у вищих навчальних закладах України:

Середня річна заробітна плата (грн.) (за 2004 р.)
Педагогічний працівник (учитель)	5 280
Медичний працівник (лікар)	4 057
Працівник сільського господарства (агроном)	2 614
Працівник промисловості (інженер)	7 855
Професор	10 208
Річна плата за навчання у вищих навчальних закладах (грн.) (2003/04 н.р.)
Юрист (НУ ім. Т.Шевченка)	13 500
Економіст (КНЕУ)	6 000
Програміст (КПІ)	5 300
Вчитель (Педуніверситет)	3 300
Лікар (Медуніверситет)	7 200

На сучасному етапі доводиться констатувати стан кризи вітчизняної системи освіти. Ця криза полягає в наступному:

· крах головних методологічних та методичних принципів радянської системи освіти;

· бюрократизація освітньої системи;

· недоступність вищої освіти матеріально для неспроможних верств населення;

· залишковий принцип фінансування освіти;

· соціально-етичний розрив між викладацьким корпусом та учнями/студентами;

· зниження соціального престижу освіченості та інтелігентності в суспільстві.

Фінансування вищої освіти з різних джерел, %

(разом = 100%):

Країна	Державна і місцева влада	Плата за освіту	Інші надходження
Великобританія
Канада	70-85		29-4,0
Голландія		-
Німеччина		-
США-державні ВНЗ
США-приватні ВНЗ
Україна

Величезною проблемою є зростання частки платного навчання в Україні. З вищенаведеної таблиці видно, що доля плати за навчання сягнула 55%. В то же час ст.53 Конституції України констатує доступність вищої школи. Ще складніша ситуація з вартістю навчання, яка жодним не узгоджується із середньою річною заробітною платою батьків наявних та потенційних студентів.

Спроби подолання комплексної кризи сконцетровані в Державній національній програмі “Україна XXI століття: стратегія освіти”. В цьому документі відображені основні напрямки модернізації вітчизняної системи освіти:

· реальне фінансування закладів освіти, науки та культури (не менше 5% внутрішнього валового продукту), податкове стимулювання підприємців, фізичних осіб до благодійництва в гуманітарній сфері;

· забезпечення державного замовлення на підготовку спеціалістів, гарантії працевлаштування;

· встановлення розмірів оплати праці, пенсій вчителів, викладачів, науковців на рівні держслужбовців;

· вдосконалення державних стандартів підготовки студентів, наукових та педагогічних кадрів;

· реальне забезпечення ступеневої підготовки фахівців починаючи з початкової школи;

· розробка рейтингової системи оцінювання вищих навчальних закладів згідно рівня підготовки фахівців;

· відповідність вищої школи сучасним вимогам матеріально-технічної бази, бібліотечних фондів, забезпеченням ЕОМ тощо;

· підготовка та видання підручників та посібників державною мовою.

Значної реформи потребує вища школа України. Основні напрями її подолання відзначив міністр освіти та науки Станіслав Ніколаєнко. Вагомою передумовою таких змін є прийняття Верховною Радою України 14 грудня 2004 р. Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (у сфері вищої освіти)”. Цим законодавчим актом вносяться певні зміни до Бюджетного та Земельного кодексів, законів України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, “Про плату за землю”, “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, “Про електроенергетику”, “Про вищу освіту” та “Про оподаткування прибутку підприємств”. Ці зміни передбачають:

· розвиток автономії та економічної самостійності вищих навчальних закладів України;

· здійснення фінансування вищих навчальних зщакладів державної і комунальної форм власності з різних бюджетних джерел;

· збільшення частки фінансування вищої школи підприємствами;

· заборону вилучення земельних ділянок, закріплених за вищими навчальним закладами та звільнення від сплату за землю студентських баз, таборів відпочинку та структурних підрозділів вищих навчальних закладів;

· звільнення від сплати п’ятикратної вартості електричної енергії, спожитої понад договірну величину за розрахунковий період (ліквідації пені за несвоєчасну сплату навчальними закладами плати за електроенергію);

· звільнення від орендної плати за майно вмщих та професійно-технічних навчальних закладів державної та комунальної форм властності;

· відновлення пільг щодо обкладання податком на додану вартість видавничої діяльності з наукової та методичної літератури.

Дата добавления: 2014-01-04