Ефективність використання і надійність автомобілів

Тема 1. Технічний стан автомобілів і його зміна в процесі експлуатації

Лекція №1

1.Предмет навчальної дисципліни, її наукові і методичні основи.

2.Ефективність використання і надійність автомобілів.

3.Основні види руйнування автомобілів.

4.Основні чинники зміни технічного стану автомобілів.

5.Класифікація відмов автомобілів.

Безпека дорожнього руху і своєчасність доставки вантажів і пасажирів, еко­номічні показники використання автомобілів багато в чому визначаються їх надійністю. Проблема забезпечення надійності особливо актуальна тепер, оскільки ускладнюються конструкції автомобільної техніки і збільшується обсяг автомобільних перевезень. Недостатня надійність знижує готовність ав­томобілів до експлуатації, в результаті чого знижується ефективність їх ви­користання і підвищуються експлуатаційні витрати.

Надійність — властивість автомобіля виконувати транспортну роботу, зберігаючи в часі або за пробігом експлуатаційні показники в потрібних ме­жах, що відповідають заданим режимам та умовам використання, техніч­ного обслуговування, ремонту, зберігання і транспортування.

Надійність автомобіля закладається при його проектуванні й доведенні до­слідного зразка, забезпечується в процесі виробництва і як одна з найважливі­ших експлуатаційних властивостей проявляється і підтримується в експлуа­тації. Тому розрізняють конструктивну, виробничу й експлуатаційну надій­ність автомобіля.

У теорії надійності автомобілів (у ній застосовують методи теорії надійності технічних виробів) розглядають такі питання: теорію фізико-хімічного старі­ння; статистичну теорію надійності (методи оцінювання і розрахунку надій­ності, збирання й аналізу даних про відмови й несправності); конструювання надійних автомобілів (методи економічного аналізу надійності, технічну пси­хофізіологію, методи врахування впливу навколишнього середовища), вироб­ництво автомобілів (методи оцінювання якості деталей за показниками надій­ності, культуру виробництва, економіку виробництва); забезпечення надійності з умовах експлуатації (обґрунтування режимів ТО, ремонту); економіку надій­ності автомобілів. Таким чином, у теорії надійності розглядаються у взаємозв'яз­ку різні питання створення й експлуатації автомобілів.

Розв'язування складних проблем надійності сучасних автомобілів немож­ливе без глибокого теоретичного вивчення фізико-хімічних процесів, що спри­чиняють спрацьовування і поломку деталей автомобіля, і розробки на цій базі відповідних практичних рекомендацій щодо конструювання, виробництва й експлуатації автомобілів.

Надійність автомобіля не залишається сталою протягом усього терміну екс­плуатації. У міру спрацьовання деталей, нагромадження необоротних процесів (явищ втомленості, спрацювання, корозії) збільшується ймовірність появи не­справностей і відмов. Нові автомобілі більш надійні порівняно з автомобіля­ми, які мають великий пробіг або пройшли капітальний ремонт.

Щоб поліпшити експлуатаційні властивості автомобіля і його техніко-еко-номічні показники (безпеку руху, продуктивність, економічність, рентабель­ність), треба знати причини й закономірності зміни його технічного стану, які залежать від надійності агрегатів, вузлів, систем і автомобіля в цілому.

Ефективність використання автомобіля залежить від його якості. Якість — сукупність властивостей, які визначають ступінь придатності автомобі­ля (агрегата, механізму, вузла) до виконання заданих функцій при викори­станні за призначенням. Вона не залишається сталою в експлуатації, а зміню­ється в часі та просторі.

У зв'язку із складністю автомобіля, різноманітністю деяких його властиво­стей і особливостей конструкцій, а також різних поєднань їх, різною їх залежні­стю від умов експлуатації та виду перевезень оцінити автомобіль за допомогою одного узагальнюючого показника, який би однозначно відображав його якість, досить важко. Тепер якість автомобіля визначається комплексом його найбільш показових експлуатаційних властивостей: місткістю, використанням маси, швидкістю руху, прохідністю, безпечністю (гальмівними властивостями, стійкістю, керованістю, оглядовістю, ефективністю сигналізації, забрудненням навколишнього середовища, безшумністю), паливною економічністю, на­дійністю, зручністю використання (плавністю ходу, комфортабельністю, про­стотою керування і дорожнього обслуговування, маневреністю), простотою ТО.

Комплекс цих якостей дає змогу повно і всебічно дати загальну оцінку ав­томобілю як транспортному засобу. Технічно справний автомобіль повинен

мати певний рівень експлуатаційних якостей. Проте автомобіль з різних при­чин (втомленість, корозія, спрацювання, некваліфіковане водіння) втрачає деякі експлуатаційні якості (швидкість руху, безпечність, паливну економіч­ність та ін.). Це знижує його продуктивність, збільшує затрати на перевезен­ня, призводить до збільшення трудомісткості та енергомісткості перевезень і, в кінцевому підсумку, до зниження безпечності для навколишнього середо­вища, пасажирів і водія. Автомобіль втрачає працездатність.

Працездатність — стан рухомого складу, за якого значення всіх параметрів, які характеризують його здатність виконувати транспортну роботу, відпо­відають вимогам нормативно-технічної документації. Працездатність автомо­біля пов'язана не тільки з його здатністю виконувати необхідні функції, а й з тим, щоб при цьому експлуатаційні якості були в допустимих межах. Оскільки автомобіль є системою, яка відновлюється, визначення тактики і стратегії віднов­лення його працездатності має велике значення. Працездатний рухомий склад, заправлений мастильними матеріалами і рідинами, має бути готовим до роботи на лінії без додаткового здійснення будь-яких підготовчих робіт, за винятком заправляння паливом і теплової підготовки в зимову пору.

Порушення роботоздатного стану рухомого складу називається відмовою. Вона може бути наслідком руйнування, деформації або спрацьовування дета­лей, порушення регулювання механізмів і систем, припинення подачі палива і мастильних матеріалів, а також зміни робочих характеристик автомобіля (втрати потужності, збільшення гальмівного шляху), коли вони виходять за межі норм, допустимих за технічними умовами.

Критерії відмов і граничних станів встановлюють у нормативно-технічних документах з метою достовірного визначення технічного стану автомобіля роз­робником, виробником і споживачем. Критерії відмов автомобіля та його еле­ментів визначають за однією характерною ознакою або за сукупністю ознак непрацездатного стану. Критерії граничних станів автомобіля та його елементів установлюють за характерними ознаками, на підставі яких треба вважати не­можливим подальше використання його з таких причин: неусувних порушень безпеки і виходу заданих параметрів за допустимі межі; недопустимого зни­ження ефективності експлуатації; потреби капітального ремонту.

Ознаками відмов і граничних станів автомобіля є: припинення (повне чи часткове) виконання автомобілем заданих функцій; відхилення заданих по­казників якості від визначених норм; відмови і граничні стани складових час­тин автомобіля, які призводять до припинення (повного чи часткового) функціо­нування автомобіля або виходу його показників якості за межі встановлених норм; наявність процесів, які перешкоджають функціонуванню автомобіля; закінчення призначеного ресурсу або терміну служби автомобіля; техніко-еко-номічні фактори.

Приклад. Автомобіль складається з двох систем: ресурсних (несуча система, дви­гун, ходова система та ін.), закінчення ресурсу яких призводить до вичерпання ресурсу автомобіля; нересурсних (електроустаткування і прилади, допоміжні елементи двигу­ні, кабіна й елементи оперення), ресурс яких закінчується одночасно з вичерпанням ресурсу автомобіля.

Критерії відмов і граничних станів автомобіля в цілому та деяких його складових частин наведено нижче.

Автомобіль

Критерії відмов: відмова ресурсних і нересурсних систем.

Критерії граничних станів: граничні стани ресурсних систем.

Двигун

Критерії відмов: зниження потужності нижче від допустимої; одноразові відмови окремих деталей циліндропоршневої групи та ін.

Критерії граничних станів: граничне спрацювання шийок колінчастого вала; гра­ничне спрацювання комплекту деталей циліндропоршневої групи та ін.

Несправність — стан рухомого складу, за якого він не відповідає хоча б одній з вимог нормативно-технічної документації. Є несправності, які не при­зводять до відмов (руйнування пофарбування або деформація кузова автомобі­ля) і які спричинюють їх (поломка одного з листів ресори).

Рухомий склад із несправними складовими частинами, стан яких не відпо­відає вимогам безпеки або спричинює підвищене спрацьовування деталей, не повинен продовжувати транспортну роботу або випускатись на лінію. Інші не­справності можуть бути усунуті після завершення транспортної роботи в ме­жах змінного або добового завдання.

Працездатний стан рухомого складу забезпечується виробничо-технічною службою, яка несе відповідальність за своєчасне і якісне виконання ТО і ре­монту з додержанням установлених нормативів, ефективну організацію праці ремонтно-обслуговуючого персоналу, додержання нормативно-технічної доку­ментації щодо ТО і ремонту.

Дата добавления: 2014-01-04