Питання 3. Класифікація нововведень. Структура освітніх інновацій. Етапи освітніх інновацій

Майже до 2001 р. як в українській, так і в зарубіжній педагогічній інноватиці співіснували досить різноманітні підходи до класифікації педагогічних нововведень. Так, якщо К. Ангеловські запропонувала здійснювати класифікацію педагогічних нововведень за сферою використання, способом виникнення, широтою та глибиною, а також за основою, на підставі якої вони виникають, то Л. Подимова та В. Сластьонін вважають доцільним класифікувати педагогічні нововведення за трьома основами – типом нововведення, механізмом здійснення та його особливостями. Класифікація А. Лоренсова, М. Поташника та О. Хомерики передбачає групування нововведень за масштабом перетворень, інноваційним потенціалом, відношенням до елементів традиційних систем навчання й виховання.

2001 року О. Поповою в дисертаційному дослідженні «Розвиток інноваційних процесів у середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах України в ХХ столітті» на основі об’єднання існуючих підходів здійснено спробу вирішити питання щодо створення системної класифікації педагогічних нововведень.

Вважаючи цю спробу в цілому вдалою, ми дозволимо собі одне зауваження. На нашу думку, класифікація О. Попової вимагає деякого доповнення, зокрема, до її компонентів доцільно додати групування педагогічних нововведень за рівнем їх наукової новизни, розрізняючи при цьому абсолютно нові й суб’єктивно нові інновації (групування інновацій за ступенем новизни можна здійснювати й у межах іншого підходу, що передбачає їх об’єднання в 4 групи: абсолютні нововведення, відносні нововведення, суб’єктивні нововведення, псевдонововведення).

Питання щодо визначення структури педагогічних нововведень найбільш ґрунтовно проаналізовано в російській педагогічній інноватиці.

Розглядаючи інновації як поліструктурні утворення, А. Лоренсов, М. Поташник і О. Хомерики виділили в них такі компоненти:

· структуру життєвого циклу, елементами якої є етапи розвитку інновації. (Кожна інновація має свій «життєвий цикл», що містить у собі такі етапи: етап виникнення ідеї або концепції нововведення; етап винаходу, тобто створення матеріальної або ідеалізованої моделі нововведення; етап апробації нововведення; етап розповсюдження нововведення; етап «панування» нововведення в конкретній галузі; етап скорочення масштабів використання інновації, пов’язаний із заміною її іншими нововведеннями);

· діяльнісну структуру, до елементів якої належать: цільовий, мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулюючий та оцінно-результативний компоненти інноваційної діяльності;

· суб’єктну структуру, елементами якої виступає інноваційна діяльність усіх суб’єктів інноваційного процесу. Суб’єктна структура враховує функціональні та рольові співвідношення всіх учасників кожного етапу нововведення;

· управлінську структуру, до елементів якої належать окремі види управлінських дій: планування, організація, керівництво та контроль;

· змістову структуру, елементами якої є окремі компоненти навчально-виховного процесу, що зазнають змін (новації в змісті освіти, методиках, технологіях, формах, методах, прийомах, засобах навчально-виховного процесу тощо);

· організаційну структуру, елементами якої є окремі етапи здійснення інноваційних перетворень: діагностичний етап, прогностичний етап, організаційний етап, практичний етап, узагальнюючий етап, етап запровадження нововведення в масову педагогічну практику.

Основні підходи до виявлення етапів інноваційного процесу досліджено в уже згадуваній дисертаційній роботі О. Попової. Учена на основі узагальнення надбань національної й зарубіжної загальної й педагогічної інноватики дійшла висновку про те, що сьогодні вже сформована «більш-менш стандартна схема членування інноваційного процесу на етапи»: 1 етап. Зародження нової ідеї (концепції); 2 етап. Етап винаходу, тобто створення нововведення, втіленого в деякий матеріальний об’єкт, матеріальний чи духовний проект-зразок; 3 етап. Етап реалізації нововведення; 4 етап. Етап розповсюдження нововведення; 5 етап. Етап насичення, коли нововведення стає нормою, втрачаючи свою новизну; 6 етап. Етап занепаду.

Дата добавления: 2014-01-04