Суперечність між свободою духовної творчості педагога та її політизацією

Суперечність між об'єктивною необхідністю високого рівня духовної творчості педагога й неможливістю соціально-економічних умов їх забезпечення.

Духовна творчість самоцінна з огляду "чистої творчості". Проте вона цим не обмежується, її значущість і роль у суспільному житті значно зростає на переломних моментах історії. Саме цей переломний період і переживає Україна з початку своєї незалежності. Духовна творчість педагога українському суспільству потрібна як важливий чинник соціально-економічного, культурного розвитку. З іншого боку, духовна творчість учителя, викладача може бути плідною лише за умов матеріальної й моральної підтримки держави, меценатів, церкви, суспільства в цілому. У наш час такого забезпечення бракує, що вкрай негативно позначається на рівні їх духовної творчості.

Духовна творчість — це те, що йде із внутрішнього світу людини, з безодні душі, а не із зовнішньої політичної необхідності. Очевидно, що нині відбувається спекуляція тих чи інших партій носіями творчості, які використовують творчий науково-педагогічний потенціал у вузьких прагматичних цілях. Свободу творчості вчителя всіляко намагаються раціоналізувати. А раціоналізація свободи творчості — це вже заперечення вільного духу особистості. Тому й не дивно, що останнім часом навіть талановиті вчені, викладачі не здатні застосовувати новітні педагогічні технології, що ґрунтуються на особистісно орієнтованому підході, методі діалогу і т. ін. Замість творчості діє традиційність, стереотип, шаблон у навчанні й вихованні. Це ще раз підтверджує думку про те, що свобода творчості — це позитивна творча сила, яка субстанційно притаманна людині.

3. Суперечність між змістом духовних цінностей особистості та формами їх забезпечення.

Спробуємо пояснити це положення на прикладі учнівської молоді, студентства, які є активними співучасниками нашого суспільства. Перехід суспільства до нових економічних відносин призвів до падіння життєвого рівня абсолютної більшості населення, зокрема молоді. У молодіжному середовищі існує своєрідний духовно-ідейний вакуум, пов'язаний з кризою минулої системи соціальних цінностей і недостатнім освоєнням духовного стану. Відсутність обґрунтованого соціального ідеалу не лише породжує духовну апатію, знецінює роль знань, але й зменшує загальну соціальну активність молоді у державі, гальмує вияв її творчості. Відбувається різке скорочення її участі у громадських формах життя. Традиційна мережа культурно-освітніх і дозвіллєвих закладів, що формувала певний рівень культури молоді, не відповідаючи новим потребам нового покоління, переживає кризу, тому значна частина молоді відійшла від користування її послугами.

Зниження інтересу молоді до книги, мистецтва, змістовного дозвілля, культури взагалі спричиняє зростання споживацьких настроїв, передусім орієнтованих на швидке збагачення та сферу розваг. Не дивно, що це сприяє втраті таких цінностей, як честь, совість, гуманізм. Ціннісні орієнтації певної частини молоді все більше концентруються навколо меркантилізму й егоцентризму.

Це пояснюється не лише суто економічними інтересами молодих людей, їх потягом до накопичення грошей, а тим, що недостатньо ефективно працює, а в багатьох випадках і знищується відповідна інфраструктура, яка створювалася в Україні десятиріччями. Постійне відвідування молоддю закладів та установ культури, спорту, відпочинку зменшилася за останні роки в десятки разів через відсутність належних умов для духовного розвитку. Спостерігається дегуманізація мистецтва, зростання засилля масової культури низького ґатунку, що призводить до руйнації гуманістичних цінностей, естетизації і поширення зла. І це в той час, коли духовне відродження й утвердження незалежної держави неможливі без духовної творчості молоді. З іншого боку, можливості впливу педагога на цей процес стають незначними.

Дата добавления: 2014-01-04