Мовний стиль. Стилі української мови в професійному спілкуванні. Кожна високорозвинена сучасна мова поділяється на стилі

Кожна високорозвинена сучасна мова поділяється на стилі. Слово “ стиль ” походить від латинського stilus (“ паличка для письма ”, згодом словом стиль позначали певний спосіб письма) і вживається як термін у літературі, мистецтві, архітектурі, соціології, менеджменті тощо.

Мовний стиль – це “ усвідомлена суспільством підсистема в системі загальнонародної мови, закріплена за тими чи іншими ситуаціями спілкування, яка історично склалася й характеризується набором засобів вираження і певним принципом їхнього відбору ”.

За образним висловом Дж. Свіфта, “ стиль – це потрібні слова на потрібному місці ”. Так, наприклад, слово говорити – нейтральне і може використовуватися в будь-якій ситуації, ректи – застаріле й урочисте, балакати – розмовне, мовити – піднесено-урочисте, гомоніти – розмовно-голубливе, просторікувати – зневажливе, патякати – просторічно-зневажливе.

Мовленнєвий і функціональний стиль розуміємо як сукупність прийомів відбору та сполучень мовленнєвих засобів, функціонально зумовлених змістом, метою та обставинами спілкування.

Отже, Стиль мови – різновид літературної мови; один із своєрідних способів використання літературної мови.

Стиль мовлення – функціонально-стилістичне використання літ. мови.

Досконале знання специфіки кожного стилю - запорука успіху в будь-якій сфері спілкування, зокрема й у професійній.

У сучасній українській літературній мові вирізняють такі функціональні стилі ( які мають усну та писемну форму вираження):

· розмовний, який має два різновиди:

а) розмовно-побутовий;

б) розмовно-офіційний;

· науковий;

· офіційно-діловий;

· публіцистичний;

· художній;

· епістолярний;

· конфесійний.

Кожний зі стилів має свої характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах.

Жанр – це різновид текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

Науковий стиль – це функціональний різновид літ.мови, що обслуговує сферу і потреби науки.

Основне призначення стилю – повідомлення про результати наукових досліджень.

Основні ознаки:

- широке використання науково-термінологічної лексики;

- наявність схем, таблиць, графіків, систем математичних, фізичних, хімічних знаків і значків;

- залучення цитат і посилань на першоджерела;

- відсутність індивідуальної авторської манери та емоційно-експресивної лексики;

- чітка композиційна структура тексту (поділ на розділи, частини, пункти, параграфи із застосуванням нумерації);

- окрім переважного вживання іменників та відносних прикметників наявні дієслівні форми, частіше безособові; значну роль відіграють дієприкметниковий та дієприслівниковий звороти.

Дата добавления: 2014-01-04