Письмове мовлення

Усне мовлення

ІІІ Види мовлення

Мовлення бьуває усним і писемним. Воно буває також зовнішнім і внутрішнім

Мовлення поділяється на усне яке буває монологічне і діалогічне та письмове, що включає писання і читання.

Ці види і форми мовлення мають єдину, спільну для них основу, якою є система даної мови, і здійснюються відповідно до її загальних законів. В той же час вони мають і ряд своїх особливостей.

Основним видом мовлення є усне мовлення. Це –звучне мовлення, що сприймається іншими з допомогою слуху. Воно може здійснюватися голосно і пошепки. Усне мовлення може відбуватися в діалогічній і монологічній формі.

Діалогічним називають таке мовлення, яке відбувається у формі розмови між двома або кількома співбесідниками, які то слухають коли інші говорять то самі говорять.

Монологічною є така форма мовлення, при якій говорить одна особа (наприклад, учитель, доповідач), а решта людей тільки сприймають його мову (наприклад, учні, присутні на зборах).

Діалогічна форма усного мовлення є найбільш поширеною і провідною його формою.

Мовлення являє собою складну свідому діяльність, спрямовану на досягнення певних цілей спілкування людини з іншими людьми.

За допомогою мови ми не тівльки формулюємо і виражаємо наші думки, обмінюємося ними з іншими людьми, Але й виявляємо наші почуття, наше ставлення до дійсності. За допомогою мови ми впливаємо на почуття, бажання, прагнення, переконання людей, на їх волю. Важливу роль у мовленні відіграє інтонація.

В діалогічній формі мовлення слухачі не тільки сприймають і слухають мову того, хто говорить, а й самі безпосередньо реагують на неї своєю мовою і Тим підтримують мовлення. Тому ця форма мовлення відбувається легшее ніж монологічна.

Монологічна форма мовлення ставить більші вимоги до того хто говорить. Монологічне мовлення в своїх розвинених формах потребує підготовки, яка полягає в попередньому продумуванні його змісту, чіткому його плануванні і відповідному словесному оформленні.

Письмове мовлення являє собою особливий вид мовного процессу, який дає можливість спілкування з відсутніми співрозмовниками і не тільки сучасниками того, хто пише, а й тими,що житимуть через десятки, сотні й тисячі років після нього.

Письмове мовлення передбачає того, хто пише, і того, хто читатиме написане або надруковане. Воно здійснюється у вигляді писання і читання написанного (вголос або про себе). Головну роль у письмовому мовленні відіграють зоро-рухові (при письмі) і зоро-слухо-рухові (при читанні) тимчасові нервові зв’язки. Вони вироблюються на основі усного мовлення.

Письмове мовлення в порівнянні з усним має цілий ряд специфічних психологічних особливостей. Воно звернене до відсутнього співбесідника і відбувається поза безпосереднім контактом з ним. Через те тут виключаються такі моменти як інтонація, міміка, жести того,хто говорить, безпосереднє сприймання ним реакцій слухача, його реплік тощо. В писемному мовленні і зміст, і своє ставлення до ньогго треба виразити на папері. Письмове мовлення ставить більші вимоги до людини ніж усне.. Воно вимагає більш розгорненого, розчленованого, послідовного і повного викладу думок, більш суворого дотримування правил грамматики, особливо точного добору слів і виразів.

В житті людини усне і письмове мовлення взаємопов’язані. Письмова мова відіграє важливу роль у формуванні розумових дій людини, засвоєнню нею знань надбаних людьми.

Для більшості людей письмовий виклад думок є важчим ніж усний.

Дата добавления: 2014-01-04