Перспективи розвитку земельного законодавства

Розвиток системи законодавства – обов'язкова вимога функціонування правової системи, оскільки:

а) умови існування суспільства безперервно змінюються, викликаючи зміни в системі суспільних відносин. Наприклад, в справжній період різко погіршала екологічна обстановка на планеті, що зажадало радикально змінити правове регулювання земельних відносин у бік посилення охорони землі;

б) розвиток суспільства породжує невідомі досі відносини, створюючи пропуски в системі правового регулювання. Так, з освоєнням космічного простору з'являється нова галузь народного господарства – космічне забезпечення, що зажадало введення якісно нового виду категорій земель – земель космічного забезпечення.

Стосовно земельного права наголошуються наступні перспективи розвитку земельного законодавства:

1. Посилення систематизації земельного законодавства, що йде по лінії:

а) інкорпорації, тобто створення законодавства шляхом зовнішньої обробки без зміни змісту правового регулювання.

б) кодифікування всього земельного законодавства.

2. Введення програмування вдосконалення земельного законодавства:

а) через реформування земельних відносин, за допомогою якого буде цілеспрямовано і запрограмовано змінюватися земельне законодавство. Так, у ПВР України «Про земельну реформу» поставлена задача поетапного перерозподілу земель на користь створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі і формування багатоукладної економіки, що спричинить за собою прогнозовані зміни в земельних відносинах, що піддаються своєчасному правовому врегулюванню;

б) через реформування виробничих відносин в сільському господарстві, головним засобом виробництва якого є земля, що сприятиме вдосконаленню правопріменітельной діяльності по ефективному використовуванню земельних ресурсів і їх охороні.

3. Вдосконалення правотворчої процедури шляхом розширення демократичних почав при розробці і ухваленні нормативно-правових актів.

4. Вдосконалення правової регламентації, що міститься в нормативно-правових актах, шляхом:

а) усунення зайвої зарегульованості, що заважає розвитку продуктивних сил і ефективному використовуванню земель.

б) усунення нерегульованості тієї частини суспільних земельних відносин, яка найбільшою мірою потребує правової регламентації.

в) вдосконалення формулювань правового регулювання земельних відносин, що удосконалює і систему земельних правовідносин

5. Вдосконалення правопріменітельной практики шляхом:

а) введення в земельне законодавство процесуальних правових норм, забезпечує належне застосування закону на практиці.

б) введення стимулів для належного використовування суб'єктами земельних правовідносин своїх обов'язків. Ці стимули можуть бути двоякого роду:

позитивні стимули, що ваблять для землекористувачів додаткові блага за належне виконання ними своїх обов'язків. Наприклад, ЗК передбачає економічне стимулювання раціонального використовування і охорони земель.

6. Включення в сферу земельно-правового регулювання ринкових відносин: введена платня за землю і моніторинг земель; податкове стимулювання ефективного використовування земель; виробники сільськогосподарської продукції і особи, господарюючі на землі, включаються в механізм відносин земельної власності і т.п.

7. Проникнення земельно-правового регулювання до сфери правового регулювання інших галузей.

8. Проникнення багатогалузевого правового регулювання в сферу земельно-правового регулювання. Так, норми права про власність включають як об'єкти власності і землю, яка стала нерухомістю і об'єктом різних операцій, тобто цивільно-правове регулювання перемістилося і в сферу земельно-правового, породивши якісно новий інститут земельного права – правове регулювання операцій із землею, право спадкоємства землі і ін.

9. Екологизация земельного законодавства, здійснювана шляхом:

а) упровадження еколого-правових норм в правовий режим категорій земель.

б) екологизациі правового статусу суб'єктів земельних правовідносин. Наприклад, якщо господарська діяльність підприємства-землекористувача порушує встановлений режим природокористування, то така діяльність може бути припинена в порядку, передбаченому законом;

в) екологизациі майна і засобів виробництва, що є власністю землекористувачів, оскільки власник при здійсненні свого права власності зобов'язаний вживати заходи, що запобігають нанесенню їм збитку навколишньому середовищу;

г) екологизациі техніки і технологій, упроваджуваних в сферу землекористування. Так, при упровадженні нових технологій, негативно впливаючих на стан земель, повинні передбачатися і здійснюватися заходи щодо охорони земель. При цьому оцінка негативного впливу на стан земель і ефективність передбачених заходів щодо їх захисту виробляється за наслідками експертизи, без позитивного висновку якої забороняється упровадження техніки і технології.

З урахуванням аналізу перспектив розвитку земельного законодавства, можна побудувати наступні прогнози:

1. Земельне законодавство удосконалюватиметься у напрямі вдосконалення ринкових відносин.

2. У земельно-правовому регулюванні посилюватиметься диференціація правового статусу суб'єктів земельних правовідносин, оскільки слідством розвитку ринку у сфері землекористування є поява багатоукладної економіки.

3. З інтенсифікацією землекористування виникає потреба в посиленні екологизациі земельного законодавства в цілях забезпечення екологічної безпеки господарської діяльності суб'єктів земельних правовідносин.

4. Оскільки в ринкових земельних відносинах провідна роль належить договірним відносинам, то зростає і роль земельно-правового регулювання договорів.

5. Розвиток ринкових відносин у сфері землекористування вимагає забезпечення необхідної свободи, а тому земельно-правова регламентація очищатиметься від зайвої деталізації, при посиленні чіткої регламентації еколого-правових нормативів поведінки.

6. Разом з тим розширення правової свободи суб'єктів земельних правовідносин неминуче повинне супроводжуватися посиленням відповідальності за земельно-правові порушення, а в структурі цієї відповідальності найбільшу питому вагу повинні займати заходи фінансової і майнової дії.

7. Одночасно з вказаними напрямами вдосконалення земельного законодавства удосконалюватиметься і земельно-правова регламентація по двох основних напрямах:

а) вдосконалення матеріальних норм має рацію, регулюючих земельні відносини;

б) вдосконалення процесуальних норм має рацію, регулюючих порядок реалізації матеріальних земельно-правових норм на практиці.

Всі вказані напрями вдосконалення земельного законодавства реалізовуватимуться одночасно, але, можливо, з різним ступенем інтенсивності на кожному з цих напрямів.

[1] Офіційний вісник України. - 1998. - № 13.-16 квітня. - Стор. 270

[2] Відомості Верховної Ради України. - 2002. - N 27-28. - Ст. 180.

[3] Шевчук С. Щодо обов'язковості рішень Конституційного Суду України у контексті доктрини судового прецеденту // Право України. - 2000. - № 2. - С 45-48.

[4] Відомості Верховної Ради УРСР. - 1978. - № 18. - 11 липня.

[5] Див. наказ ДПА України № 102 від 12.03.2002 "Про затвердження Податкового роз'яснення про порядок оподаткування земельних ділянок, наданих для Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України" ("Налоговый, банковский, таможенный Консультант", N 11, 18.03.2002).

[6] Серов Г. П. Экологическая безопасность населения и территорий (Правовые основы, экологическое страхование, экологический аудит). Учебное пособие. - М.: Издательский центр «Анкил», 1998. - С. 71; Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: Изд. 3-е, стереотипное. - М.: Статут, 2001. - С. 52-54

[7] Голиченков А. К. В поисках методологии экологического права // Экологическое право. - 2004. -№6. -С. 11.

[8] Детальніше про правову природу та роль нормативних документів у регулюванні земельних відносин див. статтю автора: Мірошниченко А. М. Нормування як засіб правового регулювання земельних відносин // Земельне право- 2006.- № 1.-С.42-55

[9] Балюк С А. Нормативне забезпечення охорони грунтів // Проект "Підвищення екологічної та правової свідомості громадян України з метою реалізації прав приватної власності на землю, екологічну безпеку і збалансоване землекористування в контексті положень нового Земельного кодексу України. - К.: Інформаційно-ресурсний центр "Реформування земельних відносин в України" (http://mvland.org.ua), 2002. - С 105.

[10] Третяк А. М. Проблеми та практика нормування в галузі земельних відносин і землекористування // Земельне право України. - 2006. - № 4. - С 53.

[11] http://eur-lcx.europa.eu/LexUriServ.do?uri=CELnX:31986L0278R(01):F.N:HTML

Дата добавления: 2014-01-04