Ознаки та функції екскурсій

ПЛАН.

ОЗНАКИ.

ТЕМА: СУТНІСТЬ ЕКСКУРСІЇ, ЇЇ ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ТА

ЛЕКЦІЯ 2

Лекція 2

1. Сутність екскурсії, її ознаки.

2. Поняття „функція” в екскурсійній діяльності.

2.1. Характеристика функції наукової пропаганди.

2.2. Характеристика функції інформації.

2.3. Характеристика функції організації культурного дозвілля.

2.4. Характеристика функції розширення культурно-технічного кругозорові.

2.5. Характеристика функції формування інтересів людини.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бабарицька В., Короткова А., Малиновська О. Екскурсознавство і музеєзнавство: Навчальний посібник. –К.: Альтерпрес, 2007. -464 с.

2. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма: Справочник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 368 с.

3. Организация туризма. Учебное пособие / А.П. Дурович, Н.И. Кабушкин, Т.М. Сергеева и др.; Под общ. Ред. Н.И. Кабушкина и др. –М.: Новое знание, 2003. -632с.

4. Туризм, гостеприимство, сервис: Словарь-справочник/ Г.А. Аванесова, Л.П. Воронкова, В.И. Маслов, А.И. Фролов; Под общ ред. Л.П. Воронковой. –М.: Аспект Пресс, 2002. -367с.

5. Менеджмент туризма. Туризм как вид деятельности: Ученик. –М.: Финансы и статистика, 2003. -288с.

6. В.Г. Гуляев. Организация туристической деятельности. Учебное пособие. –М.:Нолидж – 1996. -312с.

7. Українсько-російський словник термінів і понять з географії туризму і рекреаційної географії/ О.О. Бейдик. –К.: РВЦ «Київський університет», 1997. -300с.

8. Гецевич Н.А. Основы экскурсоведения. Учебное пособие. –Минск, 1988. -168с.

9. Емельянов Б.В. Экскурсоведение: Ученик. -5-е узд. –М.: Советский спорт, 2004. -216с.

10. В.К. Федорченко, І.М. Мініч. Туристський словник-довідник (навчальний посіб ник). -К.: Вища шк., 2000. – 160с.

11. Карташевская И.Ф. Географические апекты познавательного туризма. Рынок экскурсионных услуг. –Симферополь: Издательство «Пирамида-Крым», 2000г. -146с.

12. Пирожник И.И. Основы географии туризма и экскурсионного обслуживания. – Минск: Университетское, 1985. – 253 с.

1. Екскурсія являє собою цілеспрямований, наочний процес пізнання навколишнього середовища. Цей процес будується з використанням заздалегідь відібраних об'єктів, які знаходяться в природних умовах, і відбувається під керівництвом кваліфікованого спеціаліста-екскурсовода відповідно до завчасно визначеної тематики.

Як процес пізнання навколишнього світу, його предметів, влас­тивостей і відношень, екскурсія спирається на дві форми ІІізншшя: чуттєве і логічне (мислення).

Елементами першого є:

—відчуття, які фіксуються органами чуттів;

—сприйняття, що через сукупність відчуттів відображує в сві­домості людини цілісний образ предмета (відображення);

—уявлення, яке формує чуттєво-наочний образ об'єкта, що збе­рігається у свідомості і відтворюється без прямого впливу (дії) самого об'єкта.

У процесі логічного пізнання (мислення) людина порівнює, ана­лізує і синтезує відчуття і отриману інформацію. Результатом мислен­ня є утворення понять — сукупності суджень про найбільш суттєві ознаки об'єкта або явища.

Розглядаючи поняття «сутність екскурсії», необхідно мати на увазі обумовленість екскурсійного процесу об'єктивними вимога­ми. Кожна екскурсія являє собою процес діяльності, який зумовлений конкретними закономірностями (тематичність, цілеспрямованість, наочність, емоційність, активність та ін.). Найбільш наочно сутність екскурсійного процесу і його цілей відображає схема, запропонована Б. Ємельяновим (Рис. 2).

Схема екскурсійного процесу

Рис. 2. Схема екскурсійного процесу і цілі екскурсій

Завданням екскурсовода в екскурсійному процесі є допомога екскурсантам:

1) побачити об'єкти, на основі яких розкривається тема;

2) почути про такі об'єкти необхідну інформацію;

3) відчути велич події, історичної ситуації, що пов'язані з об'єктом;

4) оволодіти практичними навичками самостійного спостереження І
аналізу екскурсійних об'єктів.

У вирішенні останнього завдання велику роль відіграє здатність екскурсовода сформувати у екскурсантів вміння бачити.

Вміння бачити як естетичне сприйняття полягає у навичках сприймати архітектурні споруди, барви, різноманітні лінії, а також групи артефактів, кольорів, ліній та їх комплексів в умовах конкретної перспективи, певного освітлення, стану повітря, кута зору тощо.

Вміння бачити як історичне сприйняття передбачає ряд від­повідних навичок:

• знайти в екскурсійному об'єкті типові риси і особливості історико-культурного характеру;

• виявити історичні нашарування в екскурсійному об'єкті;

• визначити історичні факти, які відбивають монументальні та
музейно-історичні пам'ятки.

Одним із завдань екскурсії є формування у екскурсантів певного підношення (ставлення) до теми екскурсії, діяльності історичних особистостей, подій, фактів, до матеріалу екскурсії в цілому. Відношення екскурсанта до екскурсії реалізується через певну точку зору екскур­санта на історичний період, якому присвячено екскурсію; сприйняття окремих дій і подій; розуміння конкретної ситуації, яка відповідає стану митця, скульптора, художника, письменника, в той час, коли він створював свій твір. Під час екскурсії екскурсант дає оцінку всьо­му, що побачено і почуто — складає своє уявлення про події, явища, людей; визначає їх значення, характер, роль; визнає їх позитивні яко­сті і усвідомлює недоліки. Саме з цього і формується оцінка екскур­сії - висновки екскурсанта, до яких його підводить екскурсовод.

Велику роль у даному процесі відіграє матеріал екскурсії, подан­ня його екскурсоводом, «кут зору» на подію і оцінка її екскурсоводом, а також впевненість екскурсовода у власній правоті. Більшість екску­рсантів сприймає точку зору екскурсовода як основу для розуміння матеріалу і відношення до предмету показу і розповіді. Саме тому, проблема розуміння виступає ключовою в екскурсійному процесі, а екскурсія може бути визначена як методично продуманий показ пам'ятних місць, пам'яток історії і культури, в основі якого лежить аналіз об'єктів, які знаходяться перед очима екскурсантів, а також вправна (уміла) розповідь про події, що з ними пов'язані. Між тим, це — не єдине визначення екскурсії.

Підходи до формулювання поняття екскурсії відрізнялися залеж­но від того, як функціонували екскурсії в різний період часу. Фак­тично, різноманітні визначення не протилежні, а розбіжні в окремих аспектах — цілі, завдання і форми проведення екскурсій — в залеж­ності від характерних особливостей суспільного розвитку певного історичного періоду (Табл. 5). Спочатку екскурсія була прогулянкою, яка переслідувала практичні цілі, наприклад, пошук цілющих трав. З часом перед нею постали наукові завдання, такі як віднайдення експонатів для краєзнавчого музею. Пошук нових форм самоосвіти висунув перед екскурсіями загальноосвітні цілі. Намагання покращи­ти виховну роботу, зробити її більш ефективною, перетворили екскурсію в один із видів культурно-просвітницької роботи. Розвиток туристичної індустрії вніс свої корективи у розуміння екскурсійної діяльності як однієї зі складових турів, що реалізуються на туристич­ному ринку.

Таблиця 5. Співвідношення цілей, завдань і форм проведення екскурсій (за Б. Ємельяновим)

№ п/п	ЦІЛЬ	Завдання	Форми проведення
1.	Відпочинок	Пошук цілющих трав, ягід, грибів тощо	Прогулянка
2.	Навчальна	Засвоєння дітьми знань за навчальною дисципліною (ботаніка, географія, історія, література)	Урок поза шкільним приміщенням
3.	Наукова	Пошук експонатів для краєзнавчого музею	Експедиція
4.	Загальноосвітня	Розширення загального світогляду	Бесіда в туристичному поході, дорожня екскурсійна інформація в транспортній подорожі
5.	Культурно-просвітницька	Збагачення знаннями з історії, архітектури, літератури тощо	Оглядова багатопланова екскурсія
6.	Культурно-виховна	Засвоєння знань у поєднанні з вихованням	Тематична екскурсія

«Екскурсія — є прогулянка, завданням якої є вивчення певної теми на конкретному матеріалі, доступному для спостереження» (М. Анциферов, 1923 р.).

«Екскурсія — це наочний метод отримання певних знань, виховання шляхом відвідування за заздалегідь розробленою темою певних об'єктів (музей, завод, колгосп і т.д.) зі спеціальним керівником (екскурсоводом)» (Л. Бархаш, 1934 р.).

«Екскурсія — це особлива форма навчальної І поза навчальної роботи, в якій здійснюється спільна діяльність вчителя-екскурсовода і керованих ним учнів-екскурсантів в процесі вивчення явищ дійсності, що спостерігаються в природних умовах (завод, колгосп, пам'ятки історії і культу­ри, пам'ятні місця, природа тощо) або в спеціально створених сховищах колекцій (музей, виставка)» (А. Родім, Ю. Соколовський, 1974 р.).

По-різному визначають термін «екскурсія» словники. У словнику В. Дала екскурсія трактується як «проходка, прогулянка, вирушання на пошуки чогось, для збирання трав та ін.» (1882 р.).

«Екскурсія — колективне відвідування якоїсь місцевості, промислових під­приємств, радгоспів, музеїв та ін., переважно з навчальною або освітньою метою» (Мала радянська енциклопедія, 1931 р., Т. 10, с. 195). «Екскурсія — один з видів масової культурно-просвітницької, агітаційної і навчальної роботи, яка має на меті розширення і поглиблення знань підростаючого покоління» (Велика радянська енциклопедія, 1933 р., Т. 63, с. 316).

«Екскурсія — колективна поїздка або прогулянка з навчально-освітньою або розважальною метою» (Л. Ушаков, 1940 р.).

«Екскурсія — колективна поїздка або похід до пам'ятних місць з науковою, загальноосвітньою або культурно-просвітницькою метою» (Мала радян­ська енциклопедія, 1960 р., Т. 10, с. 770).

«Екскурсія — відвідування чимось пам'ятних об'єктів (пам'ятки культури, музеї, підприємства, місцевості та ін.), форма і метод набуття знань. Проводиться, як правило, колективно і під керівництвом спеціаліста-екскурсовода» (Велика радянська енциклопедія, 1978 р., Т. 29, с. 63). Сучасні спеціалізовані словники визначають екскурсію як: 1) туристичну
послугу, яка забезпечує задоволення духовних, естетичних, інформаційних потреб туристів; 2) процес наочного пізнання навколишнього світу: особливостей природи, сучасних та історичних ситуацій, елементів побуту тощо, тобто пам'яток певного міста або регіону — завчасно відібраних об'єктів, які вивчаються на місці їх розташування; 3) тематичний маршрут з метою відвідування пам'ятних об'єктів і місцевостей.

Окремо вирізняється підхід, за яким екскурсія розглядається як твір певного автора або групи авторів і будується з урахуванням вимог, що висуваються до літературного твору. Відповідно до такого підходу екскурсія має свій сюжет, якому підпорядковується весь екс­курсійний матеріал.

Композиція — побудова, поєднання, складання окремих частин в єдине ціле. Цей термін пов'язаний з поняттями «структура» і «конструкція».

Сюжет — подія або декілька подій, пов'язаних між собою.

Фабула — послідовність подій, про які розповідає твір. У викладенні фабули розрізняють композицію, зав'язку, розвиток дії, кульмінацію, розв'язку.

Кульмінація — точка, момент найвищої напруги в розвитку фабульної дії.

Отже, екскурсія — це наочний процес пізнання людиною навколишнього світу. Цей процес будується на завчасно відібра­них об'єктах, що знаходяться в природних умовах або в приміщен­нях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів тощо. Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого спе­ціаліста — екскурсовода. Процес сприйняття об'єктів екскурсан­тами підпорядковується завданню розкриття певної теми. Екскур­совод передає аудиторії бачення об'єкта, оцінку пам'ятного місця, розуміння історичної події, пов'язаної з даним об'єктом. Своїми поясненнями він підводить екскурсанта до необхідних висновків і оцінок, здобуваючи таким чином потрібну ефективність реалізації відповідних функцій екскурсії.

Екскурсія, як інші форми культурно-просвітницької роботи (лекція, тематичний вечір, читацька конференція тощо) має свої осо­бливості в організації і методиці проведення, її ознаки свідчать як про подібність до інших форм культурно-просвітницької роботи, так і висвітлюють її докорінну відмінність від них:

1. Тривалість проведення від академічної години (45 хвилин)

до однієї доби.

2.Наявність екскурсантів.

3.Наявність кваліфікованого керівника-спеціаліста (екскурсовода);

4.Наочність, зорове сприйняття, показ екскурсійних об'єктів

на місці їх розташування.

5.Переміщення за заздалегідь визначеним маршрутом.

6.Цілеспрямованість показу об'єктів, наявність певної теми.

7.Активна діяльність учасників (спостереження, вивчення, дослідження об'єктів).

Окрім таких загальних для всіх екскурсій, ознак існують специ­фічні риси, які притаманні певним видам екскурсій. Так, наприклад, під час автобусних екскурсій обов'язково відбувається вихід з автобуса для огляду пам'яток; в процесі музейних екскурсій здійснюється ознайомлення з матеріалами, що розміщені на стендах; виробничі екс­курсії дозволяють продемонструвати дію об'єктів (агрегатів, механіз­мів, устаткування тощо).

Розуміння і дотримання ознак екскурсії відіграє важливу роль у правильному трактуванні сутності екскурсії, забезпечує дійсно якіс­не екскурсійне обслуговування. Заходи, що позбавлені відповідності

усім необхідним рисам, приводять до безсистемного огляду пам'ятних місць, пам'яток історії та культури. Вони є результатом несерйозного підходу до підготовки і проведення екскурсії і негативним явищем під назвою „гідізм”.

Яскраво ілюструє оцінку гідізму ще в 20-ті роки XX ст. опис вченого-екскурсіоніста М.П. Анциферова: «Портрет гіда змальовується випадковими штрихами, але образ виходить досить закінченим. Тут і самовдоволення вченості, і посилання на джерела, і глибокодумні зітхання, і перескакуван­ня з одного предмета на інший без будь-якого зв'язку. Так було в давнину, так буде і тепер, де немає правильно поставлених екскурсій».

Поверховий огляд об'єктів з гідом і екскурсія — це різні поняття. Критерієм їх відмінності є не тільки дотримання відповідних ознак, але й виконання конкретних функцій.

Функція (як поняття) в перекладі з латинської мови означає виконання, здійснення, коло діяльності, призначення, обов'язок, роль. Під функцією розуміють зовнішній прояв певного об'єкта, форму роботи закладу, підприємства.

Екскурсії покликані реалізувати пізнавальну функцію рекреації, задовольняти духовні, естетичні, інформаційні потреби людини; розширення кругозору, організація дозвілля, відпочинок, спілкування.

Основними функціями екскурсії є:

• наукової пропаганди;

• інформації;

• організації дозвілля;

• формування інтересів;

• розширення світогляду;

• культурного дозвілля.
Розглянемо детальніше кожну з них.

Функція наукової пропаганди. Екскурсії сприяють поширенню політичних, філософських, наукових, художніх та інших поглядів, ідей і теорій. Саме де визначає змістовне наповнення пропаганди, яка в радянські часи, нажаль, трактувалася досить вузько. Виконуючи Функцію пропаганди, кожна екскурсія повинна мати чітку спрямованість і дотримуватися сукупності принципів пропаганди: науковості, ідейності, зв'язку з практикою (життям), дохідливості і переконливості, які розглядаються і реалізуються у взаємному зв'язку один з одним.

Принцип науковості визначає науковий характер екскурсії як форми виховання й освіти. Завдання екскурсії — сприяти поширенню наукових знань — реалізується завдяки тому, що зміст екскурсії викладається у відповідності з відомостями певної галузі сучасної науки. Лише за умови, що факти, події, теоретичні положення даються в науковій трактовці, висвітлюються з урахуванням досягнень тих наук, до яких вони мають відношення, екскурсія здатна формувати адекватний сучасності світогляд. Отже, факти і події повинні отри­мати об'єктивну наукову оцінку і тільки тоді їх варто повідомляти екскурсантам.

Широке трактування принципу, ідейності визначається тим, що під ідеєю розуміють чіткий план дій для досягнення поставленої мети. Ідейність, таким чином, розглядається як свідоме дотримання певної системи ідей, а принципи ідейності — як об'єктивний підхід до змісту фактичного матеріалу при підготовні екскурсії і впевненість екскурсовода, що повідомляє інформацію екскурсантам. В розповіді екскур­совода, в аналізі об'єктів знаходить свій видбиток не тільки ерудиція екскурсовода, але й тенденційність, що е об'єктивним проявом його активної життєвої позиції. Однак, послідовно виявляючи свою ідейну впевненість екскурсовод повинен будувати свою розповідь на фактах і подіях, що отримали наукову оцінку.

Зв'язок теорії з практикою. Матеріал екскурсій повинен бути співвіднесений з життям, дійсністю, практикою господарської і культурної діяльності, з тими змінами, які відбуваються у суспільстві. Виклад фактичного матеріалу повинен супроводжуватися узагальненнями і висновками з урахуванням законів, які лежать в основі історичних та інших процесів.

Між тим, ефективність екскурсії і виконання вищезазначених принципів можливі тільки за умови відповідності змісту і форми пода­чі матеріалу рівню підготовки аудиторії, її загальноосвітньому рівню, життєвому досвіду, а. отже, зрозумілості та дохідливості. При цьому відбір найбільш важливих фактів, які розкривають тему, використан­ня доступних і яскравих порівнянь, вмілий підбір доказів, посилання на авторитетні джерела, спогади учасників і очевидців подій, демон­страція фотографій, копій справжніх документів, карт, схем забезпе­чують переконливість у виконанні функції наукової пропаганди під час екскурсії.

Функція інформації. Екскурсія у відповідності зі своєю темою містить конкретну інформацію стосовно певної галузі знань: про досягнення медицини, біології та інших наук; про відкриття археоло­гів; винаходи і здобутки в господарському будівництві і культурному житті тощо. Від таких важливих джерел інформації, як газети, радіо, телебачення, Інтернет, лекція, екскурсію відрізняє більш високий ступінь наочності і відчутності. Значна частина інформації під час екскурсії підтверджується показом об'єктів. Крім того, екскурсанти мають надзвичайно унікальну можливість відчути атмосферу довкола певного об'єкта, свою причетність до явищ, які надихали митців, або до краєвидів, що збагачують емоційне відчуття прекрасного тощо.

Функція організації культурного дозвілля. Неробочий час протягом доби, тижня, місяця року людина витрачає на власний розсуд. Зрозуміло, Ідо крім невідкладних занять, присвячених фізіологічним потребам, догляду за собою, побуту тощо, цей час віддається і активній) творчій діяльності, хоббі, громадській діяльності, спілкуванню л друзями, самоосвіті. Екскурсії, які є важливою складовою відпочинкової, рекреаційної діяльності, не тільки задовольняють, але й формують духовні потреби людини. Адже екскурсія — це не просто прогулянка містом, а відпочинок, який вимагає розумової праці. Сис­темність знань, що повідомляються під час екскурсії, її привабливість в зв'язку з наявністю елемента «подорожування» і в просторі, і в часі, можливість вибору відповідно до власних інтересів — все це зумовлює культурний розвиток особистості. Саме тому, екскурсію відносять до групи занять, яка визначається терміном «навчання і самоосвіта». Особливо роль екскурсії в організації дозвілля зростає там, де екскур­сійні заклади, музеї пропонують можливість не тільки епізодичних заходів, а циклів екскурсій, що мають на меті сформувати систему знань з досить широкої тематики.

Отримуючи знання з історії, мистецтва, архітектури, літератури, економіки, спілкуючись з природним І культурним надбанням людс­тва, а також між собою, екскурсанти розширюють свій світогляд. Досить часто екскурсії конкретизують знання екскурсантів, дають змогу їм побачити і відчути те, про що вони знали з літератури, шкіль­них програм, лекцій. Як тематично вбудовані і методично виправдані частини до екскурсії можуть бути включені фрагменти з художніх, науково-популярних, хронікально-документальних фільмів; висту­пи учасників і очевидців подій, зустрічі з керівниками підприємств; науковцями, митцями; прослуховування музичних творів; виступи громадських діячів у звукозапису тощо. Отже, формується широкий спектр можливостей не тільки повідомити аудиторії певні відомості, але й викликати інтерес людей до певної галузі знань. Для бага­тьох екскурсія може стати першим кроком на шляху саморозвитку і освіти.

Крім того, що екскурсія надає можливість отримати значний обсяг інформації, формує різні засоби розумової діяльності, вона виступає специфічною формою спілкування (комунікацій). Пере­буваючи на екскурсії, екскурсант знайомиться з іншими людьми, за рахунок наслідування і запозичення, співпереживання та ідентифікації, засвоює людські емоції, почуття, форми поведінки. В процесі духовно-інформаційного спілкування під час екскурсії досягається емоційне взаєморозуміння між учасниками групи, формується спіль­ність почуттів, настроїв, поглядів, думок.

Реалізуючи пізнавальну функцію рекреації, екскурсії с також важливим засобом патріотичного виховання, вивчення історії краї­ни або місцевості, героїчного минулого її народу, традицій, розвитку культури та мистецтва. Як ефективна форма навчання, вони активно використовуються в педагогічному процесі, сприяючи використанню максимальної розумової активності і самостійної пізнавальної діяль­ності екскурсантів, озброюючи їх навичками самостійного спостере­ження і аналізу візуальної інформації.

Таким чином, у контексті суспільного розвитку екскурсії вико­нують рекреаційну, комунікативну, освітню і виховну функції.

Кожна конкретна екскурсія виконує одночасно декілька функ­цій. Якщо вона проводиться для дітей та молоді — пріоритетну роль відіграє функція розширення світогляду, освіти і виховання; для під­літків, які орієнтовані на обрання професії — функція формування інтересів; для іноземних туристів — функція інформації тощо. Крім того, значення окремих функцій, їх сукупного впливу на екскурсантів змінюється і в залежності від класифікаційної категорії відповідної екскурсії.

Дата добавления: 2014-01-04