Простір - це порядок взаєморозташування матеріальних об'єктів, а час - послідовність їх змін

З погляду сучасного природознавства і філософії об'єктивна реальність є нероздільним зв'язком простору, часу і матерії (сам рух можна визначити як єдність простору і часу). Простір і час - не абсолютні, вони визначаються тими процесами, подіями, котрі в них виникають та існують.

Сьогодні з'ясовано, що в дійсності простір і час - це різні сторони єдиного явища, тому було введено поняття просторово-часового континууму (лат. continuum -безперервне, суцільне середовище).

Простір - характеристика буття з боку його стійкості (простір є мірою буття, спокою, збереження буттєвих форм). Простір визначає форму і структуру, порядок співіснування матеріальних об'єктів. Просторові характеристики макросвіту визначаються трьома координатами (хоча у деяких моделях «великого вибуху» простір виявляється не тривимірним, а десятивимірним).

Час є характеристикою буття як мінливого, текучого, здатного до змін (час - це міра небуття, змінності, нестійкості у русі). Час визначає послідовність подій, тривалість, ритми і швидкість розвитку матеріальних об'єктів. Для визначення часових характеристик достатньо однієї координати, бо час завжди рухається в одному напрямі - від минулого до теперішнього часу і майбутнього.

Найзагальнішими властивостями часу і простору вважаються:

• об'єктивність, тобто їх незалежне від свідомості існування;

• універсальність, тобто їх прояв на всіх рівнях матерії;

• невідокремленість від матеріального носія;

• взаємопов'язаність часу і простору: те, що здійснюється у просторі, разом з тим відбувається у часі.

Крім того, кожен рівень матерії (мікро-, макро- і мегасвіт) і кожна форма (нежива, жива і соціально організована матерія) мають якісну специфіку простору і часу.

Так, особливостями біологічного простору на всіх структурних рівнях живої матерії є:

• асиметрія, нерівнозначність «лівого» і «правого»: ((наприклад, асиметрії правої і лівої півкуль головного мозку людини); в організації всього живого виражений прояв лівизни, - відзначав В. Вернадский;

• наявність специфічних біологічних ритмів і темпів (зокрема, біологічний годинник людини залежить від віку його організму: зменшення інтенсивності обміну речовин викликає уповільнення внутрішнього біологічного часу, тому в старості створюється ілюзія прискорення фізичного часу).

Особливостями соціального простору і часу є:

• їх залежність від ступеня розвитку суспільства, культури, історичної ситуації (історія має свій перебіг часу: бувають періоди застою, «зупинки» часу, і періоди таких соціальних перетворень, коли в життя одного покоління як би вміщаються цілі століття);

• соціальний час є мірою мінливості соціальних процесів і має тенденцію до постійного прискорення (насиченість подіями і змінами постійно зростає: наприклад, традиційне суспільство відрізнялося постійністю, неквапливістю, домінантою еволюційних процесів, тоді як індустріальне суспільство орієнтоване на інтенсифікацію суспільного виробництва, на його революціонізацію);

• соціальний простір - це створення культури як особливої просторової сфери, що втілює в собі певний людський сенс (маються на увазі особливі просторові форми штучних утворень, впорядкований людиною простір власного існування, архітектури міст і сіл, які є відбитком соціальних відносин, світоглядних установок і цінностей).

Дата добавления: 2014-01-04