Сумісність людини з технікою та середовищем

Коли параметри деяких чинників в системі "людина — життєве середовище" виходять за оптимальні межі постійність внутрішнього середовища організму буде деякий час підтримуватися тільки завдяки адаптаційним можливостям людини. Захисно-пристосувальні можливості людини набувають великого значення коли створюються глибинні, високогірні або космічні системи, коли відбувається інтенсивна денатурація навколишнього середовища, його забруднення продуктами діяльності, що вимагає значного напруження.

Функціональний стан організму в таких системах — це комплекс наявних характеристик, і тих функцій та якостей людини, які обумовлюють трудову діяльність. Зміна функціонального стану організму оператора в процесі виконання предметної діяльності в таких системах проходить декілька фаз зміни працездатності.

Фаза мобілізації (перед стартова). В цій фазі рефлекторним шляхом підвищується тонус центральної нервової системи, збільшується функціональна активність ряду органів та систем. Суб'єктивно ця фаза виражає зібраність, обдумування перед початком діяльності.

о Фаза первинної реакції. Ця фаза характеризується невеликим зниженням всіх показників функціонального стану. Тривалість цієї фази продовжується всього декілька хвилин. Фізіологічний механізм цієї фази поєднується з зовнішнім гальмуванням, що настає внаслідок зміни характеру подразників, що надходять в центральну нервову систему.

о Фаза компенсації. На цій фазі встановлюється оптимальний режим роботи органів та систем організму, виробляється стабілізація показників. Ефективність діяльності в цей період максимальна.

о Фаза субкомпенсації. Внаслідок відповідної інтенсивності і терміну діяльності високий рівень фізіологічних реакцій починає трохи знижуватися і показники функціонального стану погіршуються.

° Фаза декомпенсації. В цій фазі швидко погіршується функціональний стан організму, змінюється і найбільш важлива для даного виду праці функція координаційної точності рухів.

о Фаза зриву. При цій фазі спостерігається значне розладнання регулюючих механізмів, починається специфічний стан втоми. Крім абсолютної величини, навантажень на ступінь розвитку втоми впливає ритмічність, характер та інтенсивність діяльності (статичний, динамічний, розподіл у часі).

В основі профілактики нещасних випадків велику роль відіграє енергетична, біофізична, соціальна та техніко-естетична сумісність людини з технікою та середовищем.

Енергетична сумісність передбачає узгодженість органів управління технічними системами (машиною) з оптимальними можливостями людини у відношенні до прикладеного зусилля, затраченої потужності, швидкості та точності рухів.

Біофізична сумісність — це створення такого навколишнього середовища, що забезпечує прийнятну продуктивність праці та нормальний фізіологічний стан людини. Біофізична сумісність дуже тісно стикується з вимогами охорони праці.

Гранично допустимі норми багатьох чинників навколишнього середовища встановлені законодавчими актами, відповідними правилами та нормами, але вони в реальних умовах не завжди поєднуються з функціональним станом людини. Тому в діючих ергатичних системах виникає необхідність спеціального дослідження параметрів виробничого та навколишнього середовища (шум, вібрація і т. ін.).

Дуже складним завданням є створення в ергатичних системах інформаційної сумісності.

Інформаційна сумісність — це точність, якість, продуктивність та безпека людини. Інформаційна модель сумісності повинна відповідати психофізіологічним можливостям людини.

В ергатичних системах виникають складні взаємовідносини не тільки між технікою та середовищем, але і між людьми в трудових колективах — системах "людина-людина".

Мікроклімат в системах "людина-людина" безперечно випливає на ефективність предметної діяльності, тому індивідуальні особливості людей (емоційний стан, поведінкові реакції) необхідно враховувати для значення оптимальних режимів праці та відпочинку.

Система "людина-людина" впливає на особу, яка в свою чергу в певній мірі впливає на колектив. Поганий керівник, погана особа в системі своєю негативною поведінкою може приносити шкоду трудовим відносинам в колективі. Тому при створенні ергатичних систем необхідно врахувати не тільки характеристики техніки, але і можливості та відповідні реакції людини в колективі.

Духовне середовище людини щодо проблем безпеки має велике значення. В процесі розвитку цивілізації у людини створилися оптимальні з точки зору індивідуума і всього суспільства норми взаємної поведінки — святість родинних зв'язків, заборона на кровозмішування, вбивства тощо. Цей комплекс духовних еталонів соціального життя запам'ятовується та передається з покоління в покоління в процесі виховання і навчання підростаючого покоління. Еталонні норми духовного життя сильно відрізняються у різних спільнот, держав і народів, але важливим є наявність таких норм у кожної дорослої людини.

Дата добавления: 2014-01-04