Вплив діяльності людини на атмосферу

Вплив діяльності людини на навколишнє середовище

Згідно з геологічними уявленнями, людина на Землі існує надзвичайно короткий період часу. Проте за цей короткій проміжок часу біосфера змінилась радикально. На сьогодні людина стала найважливішим геологічним чинником: докорінно змінила технічні засоби та предмети праці, впровадила нові машини, ні технологічні процеси, котрі розширюють масштаби господарської діяльності.

Людина дуже інтенсивно використовує вугілля, нафту, природний газ, уран. Все це дестабілізує біосферу, прискорює біологічні процеси кругообігу. Є чотири групи основних чинників.

Чинники — тіла (рельєф, водойми, канали, будівлі і т. ін.) мають просторову та довготривалу дію. Впроваджені в навколишнє середовище один раз, вони існують століття і тисячоліття (кургани скіфів, древні споруди, піраміди), займають обмежений простір, або розповсюджені на значній частині планети (обробка ґрунтів, прокладка доріг).

Чинник — речовини (звичайні та радіоактивні хімічні речовини, штучні хімічні сполуки та елементи, аерозолі, стічні води, вентиляційні шахти і т. ін.). При появі в навколишньому середовищі не мають просторової визначеності, постійно змінюють концентрацію і переміщуються в середовищі змінюючи ступень впливу на елементи природи в зв'язку з динамікою їх концентрації у середовищі.

Через деякий час частина цих чинників руйнується, крім тих, що лишаються у середовищі в незміненому стані десятки, сотні та тисячі років, що обумовлює можливість їх акумуляції.

Чинники — процеси (видобуток корисних копалин з літосфери, гідросфери, атмосфери, ерозія ґрунтів, металів і т. ін.). Мають високу ступінь динамічності, а іноді однонаправленості.

Чинники — явища (тепло, світло, радіохвилі, електроструми, вібрація, тиск і т. ін.) мають точно визначені параметри і в міру їх віддаленості від місця виробництва їх вплив на навколишнє середовище знижується до невідчутного.

Будь-який антропогенний чинник діє відразу на всі елементи довкілля (на деякі — особливо сильно, що в нашому контексті означає руйнування). Радіація, вирубування лісів, викиди в атмосферу — результати впливу цих чинників важко передбачити повністю. Тож антропогенний вплив повинен якнайшвидше збагатитись компонентами гуманізму, турботи про майбутнє планети.

Практично всі види транспортних засобів є джерелом забруднення біосфери. Машинний парк світу нараховує приблизно 500 млн. діючих автомашин (в т. ч. 200 млн. легкових). Легкова машина викидає 3 кубічних метри вуглецю, а вантажна — усі 6 за одну лише годину. Якщо уявити, що тільки половина автомобільного світового парку працює одночасно, то у світовий повітряний басейн потрапляє 600000 т/год СО.

Велику небезпеку для людини становить головний компонент вихлопів двигунів внутрішнього згорання — чадний газ. Він з'єднується з гемоглобіном крові людини, перешкоджає засвоєнню організмом кисню, що призводить до кисневого голодання, послаблення організму і робить його легко сприйнятним до різних захворювань. Небезпечне хронічне отруєння цим газом, що веде до швидкої втоми, викликає головний біль, запаморочення, порушення сну, апатію, серцебиття, одишку і може викликати безплідність. При посиленій фізичній роботі вдихування навіть незначної кількості окислів вуглецю може призвести до інфаркту міокарда.

Поєднання невеликих кількостей етилену з окислами вуглецю викликає у рослин збільшення клітинних вакуолей, що призводить до втрати листя, бутонів і загибелі. Через забруднення повітря чадним газом рослини в Лос-Анджелесі та в радіусі 80 км навколо — загинули.

Найбільша концентрація окислів вуглецю переважно спостерігається в старих містах та районах з вузькими вулицями й високими будівлями, в тунелях, на вантажонапружених міських автомагістралях, особливо неподалік від світлофорів. В повітрі великих міст переважно знаходиться 25-125 мг/м³ окислів вуглецю, іноді його концентрація досягає 250-500 мг/м³ (при допустимій нормі 3 мг/м³).

Неможливо уявити собі життя без атмосфери, адже без повітряного середовища людина може проіснувати всього 5-7 хвилин. Атмосфера захищає земну поверхню і все живе від згубної дії метеоритів, гама випромінювання, рентгенівських, ультрафіолето­вих та інфрачервоних променів, також від надмірного нагрівання та охолодження.

Сучасна атмосфера сформувалася внаслідок тривалої еволюції з первинної оболонки Землі, до складу якої входили метан, аміак, водень і водяна пара. Поворотним моментом її еволюції було ви­никнення приблизно 2 млрд. років тому перших фотосинтезуючих рослин. Вони, вловлюючи сонячні промені і використовуючи їх для фотосинтезу та синтезу органічних речовин, посилили поглинання вуглекислого газу і виділення кисню. Отже, процентне співвідно­шенням, компонентів повітря наведено в табл. 6.

Крім того, в повітрі міститься незначна кількість водню, озону, ксенону, сірчистого ангідриду, оксиду вуглецю, аміаку і ін. В атмосфері є також водяна пара, ефірні масла та інші речовини.

Практично усі перераховані гази інтенсивно використовуються в промисловій діяльності.

Атмосфера є середовищем проживання людини та джерелом необхідної сировини і одночасно басейном відходів діяльності людства, промисловий потенціал якого подвоюється через кожні 12-15 років. Із добутих щорічно на Землі 26 т різних мінералів у перерахунку на кожну людину використовується лише 2%, а решта повер­тається у біосферу як відходи.

Наслідками господарської діяльності для повітряного басейну є:

Збільшення вмісту вуглекислого газу і посилення парникового ефекту. За останні 100 років середня температура поверхні землі зросла на 0,5-0,6°С і, як наслідок, рівень світового океану піднявся на 10-12 см.

Зменшення вмісту кисню в атмосфері. За останні сто років витрати кисню на спалювання палива зросли з 1,3 до 12 млрд. т/рік, а тому вміст кисню в атмосфері за цей період зменшився з 20,984 % до 20,8 %, а в повітрі індустріальних центрів він менший 20%.

Термічне забруднення атмосфери. Абсолютна величина енергії, що потрапляє у біосферу внаслідок діяльності людини дорівнює енергії деяких природних процесів (вулкани, вивітрювання, ін.). Якщо темпи спалювання пального будуть такими як тепер, то через 40 ро­ків цей тепловий внесок у біосферний баланс тепла становитиме 1%, а через 100 років — 10%. В останньому випадку, за деякими оцінками, середня температура земної поверхні і океану підніметь­ся на 7°С. Проте вже і зараз на планеті існують зони термічного забруднення. Антропогенне надходження тепла у Рурській області, на півдні Бельгії та східному узбережжі США перевищує 20 % від всього надходження сонячної енергії.

Порушення стратосферного озонового шару землі. Молекули хлорфторвуглеводів, період існування яких 75-11 років, потрапивши в атмосферу, через 6—8 років досягають озонового поясу (висота 18-25 км) і в процесі фотохімічних реакцій руйнують молекули озону. Як наслідок — вміст озону зменшився в середньому на 1,7-3,1%. Найбільше руйнування озонового шару відбулося над Антарктидою та в районах, що прилягають до неї (4,9-10,6%) тут утворилася озонова дірка за розмірами США. Це небезпечно, бо зниження вмісту озону на один відсоток призводить до росту ракових захворювань шкіри на 5-6%.

Забруднення атмосфери хімічними шкідливими речовинами, що негативно впливають на різні компоненти біосфери. Промислове забруднення атмосфери наносить значні збитки народному господарству: економічні витрати від кислих дощів складають 4% від валового національного продукту.

Дата добавления: 2014-01-04