Вплив діяльності людини на ґрунт

Ґрунти — продукт взаємодії ґрунтоутворюючих порід, рослинних і тваринних організмів, води, клімату, рельєфу місцевості, а також господарської діяльності людини. Основне призначення ґрунтів забезпечення врожайності сільськогосподарських культур.

Ґрунти поряд накопичують різні забруднення і відходи, що утворюються внаслідок природних явищ та господарської діяльності людини, що визначає їх важливе санітарне значення.

Ґрунт може бути також джерелом забруднення організму людини і тварин. Більшість мікроорганізмів, що живуть в ґрунтах не чинять для них небезпеки, але деякі з них є збудниками серйозних інфекційних захворювань. Створюючи захисну оболонку — спору, ці мікроорганізми можуть тривалий час "очікувати" настання сприятливих умов для розмноження і діяльності. До таких мікроорганізмів відносяться бактерії сибірської виразки, газової гангрени, правцю, ботулізму і т. ін.

Ураження людини через ґрунт може відбуватися за різноманітних обставин: обробка земель, збирання врожаю, будівельні роботи і т. ін. До числа тимчасових мікроорганізмів, що живуть у ґрунтах не більше декількох місяців, відносяться збудники кишкових інфекційних захворювань (черевного тифу, паратифу, холери, бруцельозу, чуми, коклюшу і т. ін.). Ґрунти є місцем розвитку і зимового перебування мух, що є розповсюджувачами багатьох хвороб людини і тварин. Крім цього, ґрунт є джерелом розповсюдження гельмінтозів — збудників паразитних хвороб.

Однак, глобальні порушення стану ґрунтів головним чином пов'язані з руйнівною діяльністю людини протягом декількох тисячоліть. Так, утворення пустелі Сахари пов'язують з кочовими племенами. Знищення зеленого покрову земель в Греції і Турції результат багатовікової діяльності скотоводів. Колись покрита лісами і виноградниками Сірія перетворилася в країну пустель і голих скель.

Причиною опустелювання земель в глобальних масштабах є як природне коливання клімату так і людська діяльність — неправильне використання земель, випас ростучого поголів'я худоби з місцевостях, що знаходяться в загрозливому стані, вирубка лісів.

В цілому спостерігається тенденція до того, що різкі періоди засухи являють собою циклічні явища і пов'язані вони з неправильною обробкою ґрунтів, знищенням водних джерел і неминучою загибеллю середовища існування тваринного і рослинного світу.

Наступ пустель в наш час набув характеру глобальної загрози, особливо в субтропічних і тропічних зонах. Наступ пустелі в наш час це не повільне непомітне явище, воно відбувається дуже швидко,

Опустелювання загрожує приблизно 35% всієї суші планети і 20% її населення в 100 країнах світу. Вчені вважають, що приблизно 45 млн. км² Землі в більшій чи меншій мірі знаходиться під загрозою перетворення в пустелю. На цій території знаходиться понад 100 країн з населенням понад 900 млн. чоловік.

Майже в кожній частині світу є свої кліматичні ритми з періодичними циклами засухи. Однак раніше ніколи затяжні засухи не поражали такі обширні території планети одночасно, як в наш час.

Нині охорона і раціональне використання земельних ресурсів (орні землі, пасовиська, сінокоси, рекреаційні зони) стає однією з найактуальніших проблем. Резерви сільськогосподарських угідь на сьогодні згідно даних ООН, повністю вичерпано. На кожного мешканця планети припадає в середньому лише 0,4 га орної землі, і ця цифра щорічно зменшується через значний приріст населення планети.

Близько 3/4 усіх ґрунтів земної кулі мають до того ж знижену продуктивність через незабезпеченість вологою, теплом або внаслідок впливу на ґрунти вітрів, ураганів, хімізації, будівництва міст, доріг, промислових об'єктів. Сотні мільйонів гектарів земель деградує внаслідок ерозії.

Різновидністю водної ерозії є іригаційна ерозія, що утворюється внаслідок порушення правил поливу при зрошенні полів.

Вітрова ерозія пов'язана з видуваннями з верхнього шару землі дрібних часток, що погіршує її склад і призводить до знищення рослинності. Сприяють ерозії і пилові бурі, коли у повітря щорічно здіймаються мільйони тонн пилу, піску, ґрунту, оголюючи в одних місцях Землю на десятки сантиметрів, перетворюючи її на пустелю і засипаючи поля, дороги, будівлі в інших містах шаром пилу і піску товщиною 20-50 см, а іноді навіть 20-30 м. Відомі пилові бурі, що завдали великої шкоди на Північному Кавказі, у Східній Україні, Середній Азії, особливо поблизу Аралу, в Центральній Америці, Африці, Південній Європі, Австралії. Втрата ґрунтів може сягати до 400 т. за 1 га.

Вітрова ерозія спостерігається в ряді районів України: так звані "чорні бурі" виникають при швидкості вітру 10-12 м/сек. Від таких бурь постраждало біля 400 тис. га земель на території між Дніпром і Доном.

Вітрова і водна ерозії повністю знищують ґрунт, або значно зменшують вміст азоту, фосфору, калію, ряду мікроелементів — усе від чого залежить родючість. Ерозія також призводить до виникнення ґрунтової посухи, що теж знижує врожайність. Найбільш активізують ерозію часті оранки, культивації, боронування, ущільнення, трамбування колесами та гусеницями важкої сільськогосподарської техніки. Ґрунтовий покрив відносно мало травмують лише трактори з шириною шин на колесах 1 м і більше. Переважна більшість техніки на полях завдає ґрунтам невиправної шкоди.

Однією з найбільших бід після ерозії ґрунтів є, засолення, основна причина якого — неправильне зрошення. Ерозія і засолення ґрунтів призводять до опустелювання земель. Протягом останніх років тисячі гектарів посушливих земель у степових районах, де проводилося інтенсивне зрошення (Крим) і спочатку значно підвищилася врожайність, згодом стали непридатними для використання через "білу отруту" — сіль, якою забиті всі пори ґрунту.

Погіршують стан ґрунтів негативні наслідки хімізації сільського господарства. В ґрунтах накопичуються шкідливі хімічні речовини після тривалого та інтенсивного внесення міндобрив та різних пестицидів. Фосфорні добрива внесені в ґрунт практично не вимиваються. Використання великої кількості цих добрив призводить також до накопичення в ґрунтах фтору, стронцію, урану, торію, радію.

Ґрунти мають здатність накопичувати радіоактивні речовини, свинець, ртуть і інші шкідливі для життя елементи, які через овочі і м'ясо потрапляють в організм людини, уражують її органи. Крім цього внаслідок промислових викидів в ґрунти попадають різні канцерогени, що стимулюють ракові захворювання. Найбільш розповсюджені такі канцерогени як поліциклічні ароматичні вуглеводні, в склад яких входить понад 200 речовин.

Забруднення ґрунтів канцерогенами внаслідок викидів автотранспорту, промислових підприємств, авіації, ТЕС і т. ін. відбувається при випаданні з атмосфери часток пилу і сажі, при витіканні нафти і її переробці, в момент транспортування вугілля і т. ін.

В наш час в ґрунтах світу накопичено понад 150 млрд. т азоту. Однак рослинам його не вистачає, бо вони засвоюють далеко не всі азотні сполуки. Одним з негативних наслідків перезбагачення ґрунтів і водойм хімікатами (азотом) є "цвітіння" водоростей, їх накопичення, відмирання, розклад з інтенсивним поглинаннях кисню з водойм, що спричиняє їх задуху, загибель фауни водойм.

Нітрати накопичуються не лише у воді й ґрунтах, а й у рослинах, овочах та фруктах, справляючи шкідливу дію на здоров'я людини. Нітрати мало токсичні, але в шлунково-кишковому тракті вони під дією мікрофлори відновлюються до нітритів — солей азотистої кислоти, яка набагато токсичніша, особливо для людей похилого віку та дітей з серцево-судинними хворобами. Надлишки нітратів в організмі беруть участь в утворенні нітрозоамінів — канцерогенів. Крім того, вони, взаємодіючі з гемоглобіном крові, перетворюють двовалентне залізо на тривалентне, зменшують транспорт кисню та заважають нормальному диханню тканин.

Різні рослини мають різну здатність до накопичення нітратів. Найбільше їх акумулюють кріп, салат, петрушка, потім буряки, значно менше капуста та морква, ще менше — картопля. Концентруються нітрати в рослинах теж по-різному. В капусті їх найбільше в центральній, кореневій частині та верхніх листках, в огірках — у шкірці, в картоплі — всередині, в моркві, буряках, кабачках — у нижній частині плоду. Якщо очищену картоплю тримати деякий час у воді, кількість нітратів у ній значно зменшиться.

Гранично допустима концентрація нітратів у картоплі становить 80, капусті, моркві — 300, помідорах, цибулі — 60, огірках — 150, кавунах і динях — 45, буряках — 140 мг/кг. Щоб визначити ГДК нітратів у ранніх овочах, ці цифри подвоюють.

У відвари переходить 50% і більше (у капусти — 70%) початкової кількості нітратів особливо якщо овочі порізані. Корені та шкірку овочів завжди треба викидати. Соління, маринування, квашення наполовину зменшують вміст нітратів.

Для зменшення нітрифікації необхідно користуватися рекомендаціями відповідних служб стосовно міндобрив, а також вести контроль за вмістом у ґрунтах та ґрунтових водах пестицидів (метафос, карбофос і т.ін.), а також ДДГ, який через надзвичайну стійкість міг міститься в ґрунтах багатьох регіонів. Навколо всіх міст та промислових центрів слід постійно контролювати вміст у ґрунтах та водах важких металів, виявляти шляхи їх міграції.

Дата добавления: 2014-01-04