Природні ресурси та життєдіяльність людини

Важливою проблемою сучасності в умовах інтенсивного розвитку промисловості, транспорту, сільського господарства є раціональне використання природних ресурсів.

Природні ресурси — це сукупність об'єктів природи, що використовуються людиною у виробничих та інших потребах, існують у природі незалежно від людини або відтворені, примножені природою за її сприяння.

Для життя та діяльності людини необхідні такі ресурси:

- біологічні — повітря, вода, харчові продукти тваринного та рослинного походження;

- мінеральні та енергетичні — руда, нафта, вугілля і ін.;

- кліматичні та географічні — простір для життя та відпочинку;

- генетичний фонд — адаптаційна здатність живої речовини.

Все, що використовується або створюється людиною для своєї життєдіяльності (їжа, житло, одяг і ін.) з природних ресурсів рано чи пізно повертається в біосферу у вигляді залишків, або відходів. Вони забруднюють навколишнє середовище, знижують цінність тих ресурсів які ще не використовуються.

Природні ресурси Землі поділяються на невичерпні (енергія сонця, океану, вітру і земних надр) та вичерпні до яких належать відновлювальні (рослинний, тваринний світ, родючість ґрунтів) і невідновлювальні (життєвий простір, енергія річок та корисні копалини).

Біологічні ресурси необхідні для життя людини, задоволення її фізіологічних потреб. Такі ресурси, як вода і атмосферне повітря, можна вважати невичерпними, настільки вони великі за об'ємом та масою. Однак вода і повітря внаслідок забруднення їх відходами діяльності людини в деяких регіонах стали шкідливими для людей і непридатними для технологічних потреб.

Щодо харчових продуктів, то за оцінками спеціалістів Земля може прогодувати 10-12 млрд. людей. Нині на Землі живе 6 млрд. чоловік. За даними ВООЗ щорічно на Землі безпосередньо від голоду та хвороб, зумовлених недоїданням, вмирає 3 млрд. людей.

Земель, які можна було б додатково використати для сільськогосподарських потреб вже практично не залишилося, тому єдиним шляхом збільшення кількості харчових продуктів є інтенсифікація сільськогосподарського виробництва.

Основним джерелом для промислового виробництва є мінеральні та енергетичні ресурси, які природа накопичувала протягом цілих геологічних епох (вугілля, нафта, природний газ). Ці ресурси є прекрасною сировиною для хімічного синтезу. Проте вони спалюються для добування електричної та теплової енергії.

Нині люди живуть у всіх кліматичних зонах — від тропіків до полярних широт. Однак в екстремальних умовах людина змушена витрачати дуже багато сил і ресурсів для забезпечення життя і діяльності. Діяльність людини вносить здебільшого небажані зміни в природні кліматичні цикли. Клімат від цього зазнає періодичних змін і має тенденцію до глобального потепління.

Спеціалісти вважають, що для збереження навколишнього середовища великого регіону в оптимальному стані, щоб не порушувати кліматичних умов і забезпечувати в необхідній кількості виробництво харчових продуктів, а також умови для відпочинку людини, треба близько 30% площ залишати в стані, наближеному до природного (національні парки, ліси, заказники). Зменшення наближених до природи територій неприпустимо, бо це неодмінно призведе до деградації оточуючого середовища. Абсолютно незайманого природного середовища, недоступного для втручання людини, повинно бути 3-5% площі. Сукупність видів рослинного і тваринного світу становить безцінний генетичний фонд Землі.

Важливим завданням сьогодення є економна витрата природних ресурсів. Нині втрати корисних копалин при їх добуванні татранспортуванні дуже великі. На зміну вичерпним органічним природним ресурсам повинні прийти нові джерела тепла і енергії (сонячне тепло, термальні води, вітрова енергія, морські припливи і т. ін.). Використання ресурсів повинно триматися в запланованих розмірах.

З природних ресурсів, які використовуються для господарської діяльності, нині тільки — 1-2 % переходить у продукцію. Решта – у відходи. В цілому на Землі щорічна кількість антропогенних відходів становить 600 млн. т, що містять понад 7 млн. т хімічно токсичних сполук, багато з яких не утилізуються природою і накопичуються в біосфері.

Щорічно об'єм відходів з розрахунку на одну людину збільшується на 5%. Накопичення, зберігання та переробка їх обходиться держані в 10% вартості всієї продукції.

Особливою проблемою сучасних міст є вивезення, захоронення та утилізація побутових відходів. Темпи зростання комунально-побутових відходів в містах в 10 разів вищі за приріст населення Землі. Впорядкування збору відходів, їх зберігання і спалювання ще не вирішує проблему.

При оптимальному співвідношенні методів знезараження відходів, для міста з населенням 300 тис. на 50 років вилучаються з користування такі площі: під полігони — 60-150 га; сміттєпереробні заводи - 25-50 га; сміттєспалювальні заводи — 25-45 га.

Сміттєспалювання — найдорожчий спосіб утилізації. У світі працює понад 1000 таких заводів, перший був збудований в Лондоні у 1870 р.

На звалищах і полігонах внаслідок розкладу органічних речовин (процес триває близько 10 років) виділяються шкідливі, смердючі, пожежонебезпечні речовини (метан, аміак, сірководень і ін.). Найбільшу небезпеку становить фільтрат, у якому знаходяться хлориди, сульфати, органічні речовини, сполуки важких металів і бактерії. У фільтратах міститься в 2-3 рази більше бактерій, ніж у стічних водах міської каналізації, а тому післяексплуатаційний контроль необхідно проводити протягом 50-100 років. Фільтрат є джерелом забруднення ґрунту і ґрунтових вод, про що свідчить взаємозв'язок місцерозташування звалищ і якості підземних та поверхневих вод. У поверхневих водах навколо звалищ вміст міді в 2-12 разів вищий за фоновий, цинку — в 2-14 разів, свинцю — в 4-46, вісмуту — в 180 разів, ртуті — майже в 950 разів.

Для закріплення побутових та промислових відходів на звалищах з метою зменшення вимивання шкідливих речовин (важких металів, органічних отрут та інших) використовують цемент, гіпс, сполуки кальцію та інших речовин.

Таким чином, вилучення і знезаражування відходів методом спалювання з попереднім сортуванням і рециркуляцією твердих продуктів спалювання, а також з використанням надійної системи очистки димових газів є найбільш вдалим рішенням.

Соціальне середовище — оточуючий людину соціальний світ (соціум), який включає в себе суспільні (матеріальні та духовні) умови становлення, існування, розвитку та діяльності людей, які тісно пов'язані з суспільними відношеннями, у які ці люди включені.

Середовище — це сукупність умов існування людини та суспільства. У соціології під соціальним середовищем людини розуміють економічні, політичні, соціальні, духовні, територіальні умови, що впливають на становлення особистості.

У процесі життєдіяльності людину оточують інші люди, взаємостосунки між якими утворюють людську спільноту, так зване соціальне середовище (соціум). Соціум — це система підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія яких забезпечує цілісність суспільства, і навпаки, дисгармонія яких спричинює конфлікти і деформації. Сфера суспільного життя включає: матеріальну, соціально-політичну, духовну і культурно-побутову.

Під соціальним середовищем розуміють частину середовища життєдіяльності, що характеризує досягнення людини у створенні соціально-політичних, духовно-матеріальних та інтелектуальних (інформаційних) цінностей, які формують світогляд людини, зумовлюють поведінку у сфері взаємовідносин із навколишнім середовищем.

Людина — істота соціальна. Вона може розвиватися лише у середовищі собі подібних, жити і діяти лише у суспільстві, спілкуючись і об'єднуючи свої зусилля з іншими. її життя і діяльність обумовлюються не тільки природними, але й соціальним фактором, який є регулятором функціонування людського суспільства, яке пройшло через катастрофи, уроки історії і на гіркому досвіді зрозуміло, що найцінніше — це не політичні ідеї, не технологічні досягнення, не утопічні ідеї вселенського щастя, а просте виживання і безпечне існування. Люди все чіткіше усвідомлюють, що без дотримання певних правил і норм у стосунках між собою, технікою і природою вони можуть зникнути назавжди. Суспільство повинно відповідати за своє існування на Землі. Тому життя людей має бути виваженим, глибоко осмисленим, а діяльність — зорієнтованою не лише на швидкоплинне сьогодення, але і спрямоване у майбутнє. Це значною мірою обумовлюється рівнем культури суспільства, що є умовою формування світоглядних засад людей щодо їхнього безпечного існування.

Особливостями соціуму третього тисячоліття можна вважати: глобалізацію економіки, великі потоки капіталу, переміщення мас людей, виникнення транснаціональної злочинності, інфекційні захворювання тощо.

Кожна людина у процесі життєдіяльності набуває певних звичок. Звички — це форма поведінки людей, що з'являється під час навчання і багаторазового повторення у різних життєвих ситуаціях, складові якої виконуються автоматично. Психофізіологічною основою звичок є динамічний стереотип, тобто добре засвоєна і закріплена тимчасовими зв'язками програма дії. Стосовно здоров'я людини та способу її життя звички можуть бути корисними і шкідливими.

Дата добавления: 2014-01-04