Які типи навчання склалися у процесі розвитку теорії й практики освітньої діяльності та в чому їх сутність? праці

Яка структура процесу учіння (оволодіння знаннями, уміннями та навичками)?

Рис.4. Структура процесу оволодіння знаннями, уміннями та навичками

Компоненти процесу навчання не можна розглядати як лінійну систему. Між ними є діалектичний взаємозв'язок. Моделювання процесу навчання на будь-якому рівні має спиратися на об'єктивні чинники структури.

Тип навчання — це спосіб і особливості організації мисленнєвої діяльності людини. Визначення типу навчання здійснюється на основі аналізу певних структурних елементів: характеру навчальної діяльності вчителя; особливостей заучування знань учнями; репродуктивної діяльності учнів; специфіки застосування знань на практиці. В історії розвитку шкільництва сформувалися такі типи навчання: догматичне, пояснювально-ілюстративне, проблемне, модульно-розвивальне.

Догматичне навчання характеризується такими особливостями: учитель повідомляє учням певний обсяг знань у готовому вигляді без пояснення; учні засвоюють знання без усвідомлення та розуміння і майже дослівно відтворюють завчене; від учнів не вимагають застосовувати знання на практиці.

Пояснювально-ілюстративне (пояснювально-репродуктивне) навчання полягає в тому, що вчитель повідомляє учням певну суму знань, пояснюючи сутність явищ, законів правил та ін. з використанням ілюстративного матеріалу; учні мають свідомо засвоїти пропонований обсяг знань і відтворити на рівні глибокого розуміння їх сутності, вміти застосовувати знання на практиці.

Проблемне навчання має такі особливості: учитель створює певну проблемну (пізнавальну) ситуацію, допомагає учням виокремити проблемну задачу, прийняти її; організовує вихованців на самостійні пошуки шляхів і засобів розв'язання конкретної задачі; учні самостійно оволодівають певною сумою знань, які є передумовою успішної пізнавальної діяльності; учитель пропонує широкий спектр застосування набутих знань на практиці. Включення учнів до системи проблемного навчання сприяє створенню оптимальних умов для їх інтелектуального розвитку, оволодінню ними інструментами (методами) навчальної діяльності, формуванню пізнавальних мотивів навчання, соціально-психологічної підготовки особистості до активної практичної діяльності.

Модульно-розвивальне навчання, ввібравши в себе кращі надбання теорії й практики освітньої діяльності, передбачає поділ навчального матеріалу на логічно завершені блоки — модулі, які є частинами цілісної структури навчальної дисципліни. Учитель організовує учнів на самостійну пізнавальну діяльність щодо засвоєння того чи того модуля, розуміння його зв'язків з іншими модулями. Самостійна діяльність учнів з оволодіння тими чи іншими блоками — це процес своєрідних відкриттів нового в системі знань. Педагог оцінює діяльність учнів у формі залікових балів. Така навчальна праця сприяє формуванню пізнавальних мотивів, позитивно впливає на інтелектуальний розвиток особистості.

Дата добавления: 2014-01-04