Загальна характеристика та структура страхового ринку

ВИСНОВОК

В Україні створено комплект нормативно-правових документів, який забезпечує інформаційно-методичну підтримку якісного оформлення плануючих документів об’єктів господарювання.

Страховий ринок — складна цілісна система економічних відносин між суб'єктами ринку, що виникають у процесі купівлі-продажу специ­фічного товару — страхового захисту, в межах якого виникають попит і пропозиція, встановлюється ціна на певний товар.

Важливим елементом страхового ринку є страхова компанія. На рівні страхової компанії відбуваються процеси формування і використан­ня страхових фондів і страхових резервів. Страхова компанія — це самостійна економічна одиниця, якій властиві техніко-організаційна єдність та економічна відокремленість. Завдяки цьому страхова компанія має можливість самостійно укладати договори зі страхувальником, має реальне право взаємодіяти із посередниками на страховому ринку та іншими суб'єктами ринкової економіки.

Саме на страховому ринку відбувається суспільне визнання якості та ціни страхової послуги, взаємодіють продавець і покупець, збалансо- вуються попит і пропозиція.

Особливість економічних відносин між продавцями та покупцями на страховому ринку виявляється в тому, що кожний акт купівлі-про­дажу страхової послуги оформляється угодою, у якій зазначено умови надання страхового захисту страхувальнику.

Страхова послуга як товар, що продається та купується на страховому ринку, має споживчу та мінову вартість. Споживча вартість товару «стра­ховий захист» — це потенційна можливість страхувальника отримати с трахове відшкодування втрат у разі настання страхового випадку, що був визначеиий у страховому договорі. Мінова вартість товару «стра­ховий захист» — це ціна (страховий тариф, страхова премія).

В умовах ринкової конкуренції ціна на страховому ринку утримується у певних межах. Найменших параметрів ціна за страхову послугу дося­гає за умови забезпечення рівноваги між надходженням страхових премій та виплатами страхових сум. Мінімальні межі цін — це рівень від­шкодування витрат страховика. Ціна страхової послуги визначається рівнем потреби страхувальника у страховому захисті та його платоспро­можним попитом. Якщо ціна на страхову послугу певного страховика зростає до розмірів, що перевищують його витрати та виходять за межі платоспроможного попиту страхувальника, то така ціна є максимальною, і страхувальник може відмовитись від споживання товару (страхової послуги) за такою ціною.

Ціна за конкретну страхову послугу встановлюється залежно від обсягу та структури укладених договорів страхування, економічних по­казників інвестиційної діяльності страховика, рівня очікуваного ним прибутку, розмірів його витрат на обслуговування страхового ризику, кон'юнктури страхового ринку.

Для існування страхового ринку необхідні такі умови:

• наявність хоча б двох зацікавлених сторін, які є суб'єктами ринку;

• кожна зі сторін повинна мати можливість запропонувати те, що має споживчу вартість для іншої сторони;

• кожна зі сторін повинна мати можливість і право отримати інфор­мацію про страховий продукт і на цій підставі прийняти рішення щодо можливості участі в угоді.

Основними принципами функціонування страхового ринку є такі:

• вільний вибір страхувальником страховика та страховиком страху­вальника, що регламентується відповідним договором;

• ліквідація за допомогою законодавчих та економічних заходів мо­нополізму у сфері реалізації страхових послуг і створення умов для розвитку конкуренції;

• вільний обмін страхових продуктів на гроші;

• вільна дія закону вартості — залежність цін від співвідношення попиту та пропозиції;

• аналіз потенціалу сфери страхування, її здатності забезпечувати основ­ні потреби фізичних та юридичних осіб;

• наявність розвиненої інфраструктури надання страхових послуг;

• наявність сукупності страхувальників, які мають грошові ресурси. Із принципів існування страхового ринку випливають основні функції

ринку:

• виявлення попиту та збалансування пропозиції;

• формування товарної пропозиції — створення визначеного набору страхових послуг і можливості для клієнтів страховика придбати їх;

• пошук напрямів і способів реалізації страхових послуг.

Отже, ринок є елементом товарно-грошових відносин і сполучною ланкою між виробником і покупцем. Страховик створює продукти тільки для того, щоб реалізувати їх. Якщо він не зможе їх продати, то не одержить відшкодування своїх витрат і прибутку.

Структура страхового ринку

Страховий ринок має складну структуру. Основні елементи його структури наведено на рис. 2.1. Страховий ринок складається з двох основних елементів — страховика і страхувальника. Крім основних учасників для нормального функціонування страхового ринку потрібна розвинена інфраструктура страхового ринку, яка є системою взаємоді-

ючих спеціалізованих організацій, що забезпечують сервісне обслу­говування страхових продуктів, сприяють розміщенню страхових ре­зервів на ринку грошей та капіталів, надають необхідну інформацію, займаються підготовкою кваліфікованих кадрів для сфери страхуван­ня тощо.

До елементів інфраструктури страхового ринку належать: правове та нормативне забезпечення; інформаційна мережа; система підготовки кадрів; система врегулювання збитків (сюрвейєри, аджастери, аварійні комісари, диспашери тощо); наукове обслуговування; аудиторська мере­жа, а також страхові й нестрахові посередники.

Страховий ринок можна розглядати з боку як внутрішньої, так і зовнішньої оточуючих систем.

Зовнішнє середовище страхового ринку є сукупністю чинників, дія яких не перебуває безпосередньо під впливом страховика. Внутрішня система характеризується тим, що страховик спроможний безпосередньо впливати на процеси, що відбуваються, має реальні можливості для ко­рекції своїх дій і очікує адекватної зміни у внутрішній системі. До чин- ииків, що визначають вплив страховика на внутрішній стан страхового ринку, належать: страхові продукти, що їх пропонує страховик; умови, за якими укладаються страхові договори; системи просування страхо­вих продуктів (послуг) на ринок; тарифна політика страховика; меха­нізми вивчення попиту та його зміни.

До елементів внутрішньої системи страхового ринку належать фінан­совий і кадровий потенціал страхової компанії, наявність та міра довіри страхувальника до страховика, його вміння співпрацювати із фінансови­ми інститутами, якість маркетингової діяльності та ефективність стратегіч­них рішень.

Зовнішнє середовище страхового ринку складається із сукупності чинників, що взаємодіють поза межами внутрішньої системи і відповідно впливають на неї. До чинників зовнішнього середовища, на які може впливати страховик, належать ринковий попит, конкуренція, рівень роз­витку інфраструктури страхового ринку.

До неконтрольованих чинників зовнішнього середовища страхового ринку належать такі, на які страховик не має впливу. Це насамперед загальноекономічна ситуація в країні та за її межами; рівень платоспро­можності страхувальників; кон'юнктура світового страхового ринку; демографічна ситуація; екологія та ін.

Дата добавления: 2014-01-04