Лекция 2. 3. Страхові посередники

2.

3. Страхові посередники

Особливе місце в інфраструктурі страхового ринку займають стра­хові посередники. Прямі посередники здірснюють послуги та викону­ють роботу, пов'язану з продажем страхових продуктів і обслуговуванням договорів страхування (страхові агенти і страхові брокери). Непрямі посередники (див. рис. 2.1) беруть участь в організації страхової по­слуги, але не в її продажу.

Страхувальники можуть вступати у правові відносини як зі страхови­ками, так і зі страховими посередниками.

Одне з важливих місць серед страхових посередників посідає брокер.

Страховий брокер — це фізична або юридична особа, яка зареєстро­вана у встановленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності та здійснює за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери визначають потре­би страхувальника в отриманні певної страхової послуги, надають консультації щодо найкращих умов укладання договору страхування, ведуть переговори зі страховиком, готують документи для отримання страхового відшкодування. За своїм статусом брокер є представником страхувальника і зобов'язується знайти для останнього страхову ком­панію, яка має бути фінансово стійкою та забезпечувати оптимальні умови страхування за обсягом відповідальності й розміром ставок пла­тежів.

Страховий брокер діє на страховому ринку у певних межах. Він не може проводити інші види діяльності, крім посередницької діяльності на страховому ринку. Страховий брокер може укладати договори страху­вання з одним страховиком на суму страхових платежів, що не пере­вищує 35 % загальної суми страхових платежів за всіма договорами страхування, укладеними брокером. З метою забезпечення ліквідності операцій страхового брокера розмір отриманих ним страхових плате­жів щокварталу не може перевищувати розмір сплаченого статутного фонду.

Страховий агент — фізична або юридична особа, яка діє від імені та за дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності (укладання договору страхування, одержання страхової премії, виконання робіт, пов'язаних із виплатами страхових сум і страхового відшкодуван­ня). Агент діє в інтересах страховика, одержує від нього винагороду. Оплата праці агента пов'язана з комісійною винагородою залежно від кількості укладених договорів страхування певного виду, загальної стра­хової суми, обсягу надходжень страхових платежів.

Основним показником діяльності страхового агента є величина зібра­ної страхової премії, від чого залежить оплата його праці. Розміри комі­сійної винагороди відрізняються в кожної страхової компанії і станов­лять від 5 до 50 % страхової премії.

Діяльність брокерів і страхових агентів регулюється в Україні поста­новою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. «Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками».

У процесі врегулювання збитків важливу роль відіграють фахівці, які можуть входити до складу страхової компанії або здійснювати свою діяльність як незалежні спеціалізовані організації.

Аварійний комісар — уповноважена особа, яка визначає причини настання страхового випадку і встановлює розмір збитків по застрахо­ваних об'єктах. Страховик призначає аварійного комісара для роботи як у своїй країні, так і за кордоном відповідно до законодавства країни перебування. При видачі страхувальнику страхового поліса страховик указує в ньому ім'я і адресу особи, яка має бути повідомлена про стра­хову подію. Перелік адрес, номерів телефонів та факсів може містити­ся у додатку до страхового поліса. Аварійний комісар діє відповідно до інструкції, наданої страховиком. За вказівкою страховика аварійний комісар також проводить реалізацію пошкодженого майна, здійснює розшук зниклого майна, збирає інформацію про місцевий страховий ринок. Крім цього, аварійний комісар може сплачувати збитки за раху­нок страховика до визначеної суми, контролювати вантажно-розванта­жувальні роботи. За результатами виконаної роботи аварійний комі­сар складає аварійний сертифікат, або звіт.

Відповідальність аварійного комісара обмежена. Він не має адміні­стративних прав щодо організацій, які відповідають за зберігання, ван­тажно-розвантажувальні роботи та експедицію вантажів.

Сюрвейер — це фахівець, який здійснює огляд майна, що беруть на страхування. Сюрвейєр виконує функції ризик-менеджера. На підставі висновків сюрвейєра страховик приймає рішення про страхування майна шляхом укладання відповідного договору. В зарубіжній практиці страхо­вик також визначає тарифну ставку за даними, одержаними від сюр­вейєра. Сюрвейерами можуть бути спеціалізовані фірми з протипо­жежної безпеки, охорони праці тощо, які залучаються страховиком на договірних умовах. Сюрвейєр може представляти інтереси як страхо­вика, так і страхувальника.

Аджастер — фізична або юридична особа, яка представляє інтереси страхової компанії у вирішенні питань з урегулювання заявлених претен­зій страхувальника у зв'язку зі страховим випадком. Аджастер здійснює оцінювання ризику після страхового випадку і досягає угоди із страху­вальником з приводу суми страхового відшкодування, що підлягає оп­латі. Аджастер аналізує факти і ризикові обставини страхового випад­ку, складає експертні висновки для страховика на підставі аналізу, про­водить роботу у сфері ризик-менеджменту, а також виконує функції аварійного комісара.

Функції аджастера і аварійного комісара у багатьох випадках ана­логічні. Основна відмінність полягає у тому, що аварійний комісар приділяє головну увагу розслідуванню причин настання страхового випадку, а аджастер — кошторису розміру збитків.

Диспашер — фахівець у галузі морського права, який складає роз­рахунки розподілу збитків по загальній аварії між судном, вантажем і фрахтом, тобто складає диспашу. Функції диспашера похідні від функцій аджастера. У західній практиці функції диспашера можуть виконувати аджастери.

3. Вплив туристського ринку на формування страхових послуг

Посилення конкуренції на ринках збуту потребує більш адекватного аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища під час створення якісно нових страхових і туристських продуктів.

Страхування є повноцінним складником туристського продукту, Саме за допомогою страхування захищаються майнові права туристів у про­цесі споживання ними туристського продукту.

Ризик настання негативних явищ — невід'ємна частина людської діяльності. У туристському бізнесі такий ризик досить високий через велику імовірність помилок при взаємодії значної кількості незалежних партнерів. Характер здійснення туристських послуг, що часто пов'язані з перебуванням туристів у екзотичних і незвичних місцях, передбачає наявність негативних для самопочуття чинників. Одним з основних інструментів, призначених компенсувати шкоду, заподіяну здоров'ю та майну туристів, є страхування.

Умови і правила здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з наданням туристських послуг і контролем за їх дотриманням, містять вимогу, згідно з якою туристська компанія повинна мати угоду зі страхо­вою компанією на страхування туристів та осіб, що їх супроводжують, при організації подорожей за межі України по таких видах страхування: медичному страхуванню та страхуванню туристів від нещасних випадків, а також відшкодовувати відповідно до укладених зі страховими компа­ніями угод збитки, завдані туристам у разі ненадания. або надання в неповному обсязі чи неналежної якості туристських послуг зі своєї вини чи з вини партнерів по організації обслуговування.

Крім того, законодавством України встановлена обов'язкова наявність в іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, страхового поліса (сертифіката), що гарантує опла­ту. вартості екстреної медичної допомоги, придбаного (виданого) в Дер­жавній акціонерній страховій компанії України з надання екстреної медичної допомоги Іноземним громадянам. Такою компанією є «Укрін- медстрах».

Туристський продукт складається з послуг розміщення, харчування, транспортування, культурно-масових та спортивних послуг тощо. При введенні до цього переліку послуг страхування як невід'ємного компо­нента виникає пряма залежність між якістю страхових програм, що входять до складу туристського продукту, їхнім впливом на інші складові цього продукту та конкурентоспроможністю українського туристського продукту на міжнародному ринку аналогічних послуг.

Страхова послуга реалізує форму страхового захисту в ринкових умовах. Останнім часом у наданні страхових послуг неабияку роль відіграють додаткові послуги страхової компанії.

У світі вже більше ніж 40 років функціонують компанії асистанс (англ. assistance, від лат, assistens — присутній, помічник які в мінімаль­но можливі строки надають власникам відповідних полісів необхідну допомогу, передбачену контрактом. Багато з них здійснюють послуги в межахтільки однієї країни і, крім того, є представниками транснаціо­нальних компаній. В Україні нині діють кілька компаній асистанс, які є кореспондентами добре відомих світових сервісних служб (напри­клад, «SOS International», «Coris», IMA).

Страхова послуга може містити не тільки дані щодо страхового до- криття та тарифу, а й охоплювати перелік додаткових послуг, що впли­вають на якість обслуговування. Система додаткових сервісних послуг спрямована на допомогу в ситуаціях, коли страхувальник перебуває в складному становищі. Такі ситуації можуть мати труднощі з автотран­спортним засобом, юридичного та побутового характеру тощо. Отже, сервісне забезпечення страхового поліса вирішує весь спектр проблем, з якими можуть стикатися подорожні, особливо за межами своєї країни.

У процесі створення страхового продукту потрібно орієнтуватися на те, що кожний новий зразок, запропонований для продажу, проходить у своєму просуванні на ринку страхування етапи монополії, конкурен­ції та суперництва.

На етапі монополії, коли ринок характеризується нечисленними по­середниками та наявністю виключних прав у страховика на роботу на конкретній території, у конкретній галузі страхування, поставка страхо­вого продукту замінює його продаж. Відсутність конкуренції призводить до того, що на ринку пропонуються лише стандартні страхові продукти, здатні забезпечити основні потреби.

На етапі конкуренції до страхового продукту висувають дещо інші вимоги, насамперед щодо якості. Поняття якості страхового продукту охоплює: його багатофункціональність, яка дає змогу забезпечити кілька базових потреб клієнта; сервісне забезпечення страхової програми; опти­мальне співвідношення ліміту покриття та ціни страхового продукту. Характерною особливістю страхового продукту на цьому етапі є те, що зменшується його індивідуальна дохідність, проте за рахунок зростан­ня обсягу продажу збільшується загальна дохідність.

На етапі суперництва основне завдання страховика полягає в тому, щоб знайти свої, властиві тільки йому, позитивні відмінності від інших суб'єктів страхового ринку та використати при цьому власні переваги під час роботи з клієнтурою. Саме на цьому етапі виникають різнома­нітні гнучкі страхові продукти, які характеризуються складністю, модульністю і відповідають специфічним запитам клієнта. Такий продукт може набувати різноманітних форм, типологій, варіантів і залежати від потреб клієнта, які бувають як базовими, так і високими. Отже, новий страховий продукт:

• має забезпечувати сучасні потреби страхувальника, тобто вже не базові, а більш високі;

• має бути оригінальним і привабливим для достатньо великої кіль­кості споживачів;

• має бути простим і зручним у продажу для забезпечення швидкості його поширення;

• повинен мати конкурентоспроможні переваги;

• має відрізнятися сервісом і високою якістю.

Тільки за наявності всіх перелічених переваг створений страховий продукт зможе стати належним компонентом туристського продукту та сприяти зміцненню позицій останнього як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку туристських послуг.

План

1. Виды измерений и средства измерения физической величины.

2. Научные и методические основы метрологического обеспечения.

3. Погрешности измерений и их виды.

4. Поверка средств измерений

Для того, чтобы управлять качеством продукции, нужно ее измерить, поэтому регулирующим фактором управления качеством продукции является измерение.

Объектами измерения могут быть физические и нефизические величины. Например, цена, которая вначале имела натуральное выражение и определялась эквивалентным количеством продуктов питания (поголовьем рогатого скота, мешками и др.). С появлением денег – всеобщего эквивалента, и переходом к товарно-денежным отношениям цена стала выражаться в денежных знаках. Стоимость и цена являются мерами различных свойств товарной продукции. Они относятся не к физическим, а к экономическим показателям.

Количественной характеристикой измеряемой величины служит её размер.

Измерение – это процесс получения информации, заключающийся в сравнении опытным путём измеряемых и известных величин. Можно также сказать, что измерение – это получение числового значения физической величины, характеризующей свойства физического объекта, опытным путём и основанного на сравнении аналоговой величины с образцовой.

Числовые значения измеряемых величин зависят от того, какие используются единицы измерений. Очень важно не нарушать единства измерений и не допустить произвола в выборе единиц измерений. Чтобы этого не произошло, единицы измерения закрепляются законодательным путем. Поэтому необходимо пользоваться только международной системой единиц СИ, принятой на Украине законодательно 1 января 1980 г.

Понятие измерения отражает следующие его особенности:

- измерять можно характеристики свойств реально существующих объектов материального мира;

- метрологическая суть измерений состоит в определении соотношения между измеряемой величиной и её единицей;

- при проведении измерений обязательно используется техническое средство, которое хранит единицу измерения во времени;

- измерение – экспериментальный процесс, т.к невозможно провести измерение теоретическим или расчетным путём;

- результат измерения является значением физической величины.

Таким образом, измерение физических величин сводится к сравнению какой-либо величины с однородной величиной, принятой за единицу. Поэтому важным фактором обеспечения высокого качества измерений является достижение единства и требуемой точности измерений.

Основными свойствами измерений являются:

- точность результатов измерений, которая характеризуется погрешностями средств и методов измерений;

- сходимость, отражающая близость друг к другу результатов повторных измерений, осуществляемых в одинаковых условиях;

- воспроизводимость, отражающая близость друг к другу результатов измерений, выполняемых в разных местах;

- быстрота получения результатов. Это свойство зависит от составленной методики, уровня автоматизации и обработки результатов измерений;

- единство измерений. Это свойство определяется равенством размеров единиц, применением узаконенных единиц физических величин, а также стандартизованных средств и методик измерений.

Для успешного измерения необходимо обеспечить:

- возможность воспроизведения и хранения установленной единицы техническим средством;

- возможность сохранения неизменным размера единицы, необходимый для проведения измерений;

- проведение измерений при определенных условиях (температура, влажность воздуха. давление).

Измерить можно не только физические величины, но и функциональные зависимости, характеризующие свойства объекта измерения.

Существует несколько видов измерений:

- измерение по шкале порядков;

- измерение по шкале интервалов;

- измерение по шкале отношений.

Шкала порядка – это расположение в порядке возрастания или убывания измеряемых величин. Шкалой порядка пользуются при построении людей по росту. Эта шкала очень не совершенная, так как построить людей с одинаковой разницей по убыванию или повышению невозможно.

Для того, чтобы обеспечить измерения по шкале порядка, некоторые точки на ней фиксируются как опорные или реперные. Например оценку знаний проводят по реперной шкале порядка, которая имеет вид баллов в учебных заведениях. Недостатком реперных шкал является неопределенность интервалов между реперными или опорными точками.

Шкала интервалов – более совершенное измерение, составленное из строго определенных интервалов. Например, измерение времени: год, который делится на более мелкие фрагменты – месяцы, недели, сутки, часы, минуты, секунды. По такой шкале можно судить не только о том, что один размер больше другого, но и о том насколько больше, т.е. можно применять такие математические действия, как сложение и вычитание.

Шкала отношений – это сравнение неизвестного размера с известным и выражение первого через второй в кратном или дольном отношении. Например, измерение роста человека «на глаз», сравнивая с метром, единицей измерения системы СИ. Врач «на ощупь» может судить о температуре тела человека.

Органолептические измерения, основаны на использовании органов чувств человека – обоняния, зрения, слуха, вкуса. Например, люди которые владеют уникальным слухом, могут быть акустиками, музыкантами, а при прекрасном обонянии – работать экспертами в парфюмерной промышленности, в пищевой промышленности – создание новых вкусовых гамм кофе и т.д.

Измерения основанные на ощущениях – состояние полёта, отсутствие гравитации у космонавтов ит.д.

Измерения основанные на впечатлениях – выступления артистов, концерты, выступление поэтов, выставка картин художников и т.д.

Метрологическими измерениями называются такие, которые проводятся при помощи эталонов и образцовых систем с целью передачи их размеров рабочим средствам.

Абсолютное измерение основано на прямых измерениях одной или нескольких основных величин и использовании значений физических констант.

Относительные измерения основаны на отношении величины к одноименной величине, играющей роль единицы, или измерении величины по отношению к одноименной величине, принятой за исходную.

На основании накопленного опыта практических измерений сформулирован основной постулат метрологии, на котором основана вся метрология: «любой отсчет является случайным числом».

Класс точности измерений – это обобщенная характеристика, выражаемая пределами допускаемых погрешностей, а также другими характеристиками, влияющими на точность.

По способу получения числового значения все измерения подразделяют на прямые, косвенные, совместимые, одноразовые, многоразовые.

Прямыми называют измерения, при которых измеряемое значение находят непосредственно из опытных данных. Например, измерение с помощью линейки, измерение давления манометром, температуры – термометром и т.д.

Косвенные измерения – это измерения, результат которых определяется посредством расчетов на основании прямых измерений величин. Например, определение концентрации вещества в растворе с помощью фотоэлектроколориметра. По оптической плотности раствора, измеренной при определенной длине волны, с помощью калибровочного графика находим количество исследуемого вещества в навеске продукта, а затем с помощью расчетной формулы находим процентное содержание данного вещества в растворе.

Совместимыми называют измерения двух или нескольких не являющихся однородными величин, проводимые одновременно для нахождения функциональной зависимости между ними. Результаты измерений используются при осуществлении контроля качества выпускаемой продукции и параметров технологического процесса.

Контроль подразделяют на активный и пассивный.

Активный контроль оказывает воздействие на технологический процесс непосредственно в ходе изготовления контролируемых изделий. От его точности зависит качество изделий. Для контроля применяются автоматические измерительные системы. Например, на пищевых предприятиях производится автоматизированный контроль сухих растворимых веществ с помощью автоматических рефрактометров, величина активной кислотности продуктов (рН) с помощью автоматических рефрактометров.

Пассивный контроль позволяет только констатировать, находится или не находится в данных пределах физические параметры контролируемого объекта. Он осуществляется при разбраковке изделий на годные и негодные, на исправные и неисправные.

По характеру зависимости измерений величины от времени измерения делятся на следующие:

- статические, актуальные в случае, когда измеряемая величина остается постоянной;

- динамические, актуальные в случае, когда измеряемая величина изменяется.

Качество измерений характеризуются точностью, достоверностью, сходимостью правильностью, воспроизводимостью, допустимой погрешностью.

Под правильностью измерений понимают качество измерений, отражающее близость к нулю систематических погрешностей в результатах измерений.

Воспроизводимость измерений – это качество измерений, отражающее близость друг к другу результатов измерений, выполненных в различных условиях (в разное время, в разных местах).

Нормальными считаются такие условия, при которых изменением метрологических характеристик под воздействием влияющих величин можно пренебречь. Например, для многих типов системы измерений нормальными условиями применения являются: температура 20±5 ^оС, атмосферное давление – 84-106 кПа, относительная влажность – 30-80 %.

Рабочие условия отличаются от нормальных более широкими диапазонами влияющих величин, таких как температура, атмосферное давление, относительная влажность.

Погрешности измерений и их виды

Метрологическое обеспечение заключается в установлении и применении научных и организационных основ, технических средств, правил и норм, необходимых для достижения единства и требуемой точности измерений. Научной основой метрологического обеспечения служит метрология.

Истинные значения физических величин – это значение, идеально отражающее свойства данного объекта, как в количественном, так и качественном отношении.

Результаты измерений представляют собой приближенные оценки значений физической величины, определенных путем измерения. Степень приближения зависит от многих факторов: метода измерения, технических средств, с помощью которых проводятся измерения, восприятия наблюдения. осуществляющего измерения.

Погрешность измерения – количественная характеристика качества измерения, определяемая разностью между истинным значением и измеряемой величины и результатами измерения.

Если истинное значение измеряемой величины неизвестно, для получения приближенных сведений используют действительное значение

Действительным значением физической величины называют значение, найденное экспериментально и настолько приближающееся к истинному значению, что при необходимости может быль использовано вместо него.

Погрешность средства измерения – погрешность, вызванная отклонением влияющих величин от нормального значения или их выходом за пределы областей нормальных значений.

Чтобы результат измерения был максимально приближен к истинному значению измеряемой величины, необходимо четко определить вопросы, связанные с выбором метода измерения, средства измерения, исполнителя. При неправильном выборе появляются методические, инструментальные или субъективные погрешности измерений.

Главными при чинами возникновения погрешностей измерения являются:

- несовершенство методов измерения;

- несовершенство физических средств. Используемых для измерения физических величин;

- несовершенство органов чувств наблюдения;

- влияние условий проведения измерений.

Инструментальные погрешности измерений – это погрешности применяемых средств измерений.

Абсолютная погрешность измерительного прибора – разность между показателем прибора и действительным значением измеряемой величины.

Относительная погрешность измерительного прибора – отношение абсолютной погрешности прибора к действительному значению величины, выраженное в процентах.

Диапазоном измерения называется область значений измеряемой величины, для которой нормализованы допустимые погрешности прибора.

Допустимой погрешностью считается погрешность прибора, при которой он может быть признан годным и допущен к применению.

Статистической называют погрешность, возникающую при измерении постоянной во времени величины.

Динамической погрешностью называют разность между погрешностью в динамическом режиме, т.е. погрешностью при измерении переменной во времени величины, и статистической погрешностью, которая соответствует значению измерений величины в данный момент времени.

Технической формой государственного надзора за измерительной техникой является государственная и ведомственная поверка средств измерений, имеющая целью установление их метрологической исправности.

Поверка и выбор средств измерений

Поверка средств измерений заключается в оценке метрологическим органом погрешности средства измерений и установлении его пригодности к применению, т.е. совокупность операций, выполняемых с целью определения или подтверждения соответствия технических устройств установленным требованиям.

Средства измерения подвергаются таким поверкам, как:

- первичная – при выпуске из производства или ремонта;

- периодическая – через определенные интервалы времени;

- внеочередная – для выявления пригодности к применению;

- инспекционная – при возникновении споровых вопросов по метрологическим характеристикам исправности и пригодности средств измерения к применению.

Обязательной государственной поверке подлежат:

- средства измерения, применяемые органами Государственной метрологической службы;

- образцовые средства измерения, применяемые в качестве исходных в метрологических органах министерств и ведомств;

- средства измерения, применяемые при учете материальных ценностей, взаимных расчетах и торговле;

- средства измерения, связанные с охраной здоровья работающих и техникой безопасности;

- средства измерения, применяемые при государственных испытаниях новых систем измерения;

- систем измерений, результаты которых используются при регистрации официальных спортивных международных и национальных рекордов.

Обязательной государственной поверке подлежат все средства измерений, применяемые в качестве образцовых. Независимо от их ведомственной принадлежности.

Сроки периодических поверок устанавливаются и корректируются метрологическими подразделениями предприятий или организаций, эксплуатирующих системы измерений, чтобы обеспечить им метрологическую исправность на период между поверками. Во время поверки сравниваются меры или показатели измерительных приборов с более точной образцовой мерой или показателями образцового прибора.

Класс точности бывает наивысший, высший и средний. Чем меньше погрешность измерений, тем выше класс точности и меньше числовое значение погрешности.

Поверку осуществляют государственные инспекторы, которые проходят обязательную аттестацию в качестве поверителей. Результаты метрологической ревизии оформляются актом, содержащим конкретные результаты поверки, а также предложения по изъятию средств измерения. Если они признаны непригодными к применению и предложения по устранению обнаруженных недостатков с указанием сроков. Положительное прохождение поверки удостоверяется наложением на средство измерения поверительного клейма установленного образца и выдачей свидетельства о поверке.

Средства измерения, которые не подлежат поверке, подвергаются калибровке при выпуске из производства или ремонта, при ввозе по импорту, при эксплуатации, прокате и продаже.

Калибровкой называют процесс сравнения различных мер в разных комбинациях и вычисления по результатам этого сравнения значений отдельных мер на основе известного значения одной из них. Например, лабораторная мерная посуда – мерные колбочки, цилиндры, пипетки.

Поверочной схемой называется документ, регламентирующий методы, средства и точность передачи размера единицы физической величины от государственного эталона или исходного образцового средства измерения рабрчим средствам.

Различают следующие поверочные схемы государственной или ведомственной поверки:

- государственные поверочные схемы, действие которых распространяется на все средства измерения, используемые в стране. Оформляется актом единого образца, разрабатываемого главными центрами эталонов;

- ведомственные поверочные схемы, действие которых распространяется только на средства измерений, которые подлежат внутриведомственной поверке. Они разрабатываются ведомственной метрологической службой при согласовании с государственной поверочной схемой системы измерений данной физической величины;

- локальные поверочные схемы, действие которых распространяется на рабочие средства измерения, подлежащие поверке на предприятии в данном метрологическом подразделении. Оформляется в виде стандарта отдельного предприятия.

Метрологическая аттестация – это комплекс мероприятий по исследованию метрологических характеристик и свойств средств измерений, с целью принятия решения о пригодности его применения в качестве образцового.

Правовые основы метрологического обеспечения

Дата добавления: 2014-01-04