Стандарт шкільної освіти з інформатики

План

Лекція 2. Електронний документ та його життєвий цикл

1. Поняття про електронний документ.Основні реквізити, функції та
ознаки електронного документа.

2. Правовий статус електронного документа.

3. Життєвий цикл електронного документа.

4. Зберігання електронних документів.

Література:

1. Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг”: Офіц. текст прийнятий Верховною Радою України 6 жовтня 1998 р. зі зм. та доп. станом на 1 вересня 2003 р. –– К.: Видавничий дім “Ін Юре” 2003. –– 10 с.

2. Закон України “Про електронний цифровий підпис” від 22 травня 2003 р.: Офіц. текст прийнятий Верховною Радою України 22 травня 2003 р. –– Офіц. вид. –– К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. –– 14 с.

3. Закон України “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки” // Відомості Верховної Ради. –– 1992. –– № 48. –– 102 с.

4. Закон України “Про інформацію” // Відомості Верховної Ради. –– 1992. –– № 48. –– С. 658.

5. Діловодство та архівна справа. Терміни та визначення: ДСТУ 2732:2004 / розроб.: О. Загорецька, Л. Драгомірова, Л. Кузнєцова та ін. – на зміну ДСТУ 2732-94. –– К.: Держспоживстандарт України, 2005. –– 32 с. –– (Національний стандарт України).

6. Асеев Г. Г. Электронный документооборот: учебник / Г. Г. Асеев. –– К.: Кондор, 2007. –– 500 с.

7. Матвієнко О. В. Основи організації електронного документообігу: навч. посіб. для студ. ВНЗ / О. В. Матвієнко, М. Н. Цивін. –– К.: Центр учбової л-ри, 2008. –– 112 с.

8. Семилетов С. И. Электронный документ как продукт технологического процеса документирования информации и обьект правового регулирования / С. И. Семилетов // Государство и право. –– 2003. –– № 1. –– С. 92–102.

1. Із найдавніших часів документи були найбільшою цінністю. Яскравим прикладом цього є стародавні рукописи (Вавилону, Єгипту, Греції тощо), які по суті є основним джерелом інформації з розвитку цивілізації.

Слово “документ” походить від латинського “documentun” – повчальний приклад, взірець, доказ. В українській мові це слово з’явилося наприкінці XVII – на початку XVIII ст. і означало^папери, що підтверджують чиїсь права, законність володіння чимось, законність певних дій-тобто мали юридичну силу.

Концепція електронного документа з’явилася в 80-х роках ХХ ст. з появою на ринку мікрокомп’ютерів і першого графічного інтерфейсу користувача (GUI).

Електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов’язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Рек­ві­зити – основні елементи документа, що мають свою послідовність. Реквізити – це сукупність обов’язкових відомостей у документі, без яких він не може бути підставою для обліку і не має юридичної сили.

Функції електронного документа у системі управління:

· забезпечення ефективного управління за рахунок автоматичного контролю виконання, прозорості діяльності всієї організації на всіх рівнях;

· ефективний доступ всіх співробітників до інформації і знань;

· підтримка комунікацій всередині підприємства за рахунок засобів розвинутої маршрутизації електронного документа;

· горизонтальний і вертикальний обмін між органами державного управління, між органами державного управління і громадянами.

2. Юридична сила електронного документа забезпечується використанням електронно-цифрового підпису (ЕЦП), який ідентифікує автора надісланого електронного документа і забезпечує неможливість зміни документа у процесі доставки. ЕЦП використовується як аналог власноручного підпису або печатки (у випадку юридичної особи).

Згідно з ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, електронний підпис є обов’язковим реквізитом електронного документа, що використовується для ідентифікації автора чи особи, яка підписала документ. Пункт 2 ст. 6 “Електронний підпис” містить таке положення: “...накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа”. Отже, законодавець визначив момент, з якого електронний документ набуває юридичної сили – з моменту накладання електронного підпису.

3. Життєвий цикл електронного документа:

1. реєстрація документів і збереження відомостей про них у базі даних;

2. обробка і збереження власне документів;

3. рух документів;

4. відправлення документів;

5. контроль виконання.

4. Зберігання електронних документів відбувається відповідно до термінів, встановлених законодавством, на спеціальних електронних носіях (окремих випадках можуть зберігатися у паперовому вигляді) у спеціальних архівах.

Державний стандарт загальної середньої освіти — це перелік норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості особи на рівні початкової, базової і повної загальної середньої освіти та гарантії держави щодо її досягнення громадянами.

При цьому Державним стандартом нормується лише мінімально необхідний рівень освіченості, тобто той рівень, без якого неможливий ні розвиток особистості, ні продовження освіти.

Норми і положення Стандарту є обов'язковими для виконання всіма державними органами управління освітою, закладами освіти, педагогічними працівниками і учнями.

Стандартом визначається:

• структура змісту загальної середньої освіти, яка встановлює загальнообов'язкову (інваріантну) та змінну (варіативну) його складові за ступенями навчання в середніх закладах освіти;

• обов'язковий мінімум змісту навчання;

• обов'язкові результати навчання на різних освітніх рівнях (початкова, базова і повна загальна середня освіта).

Зміст загальної середньої освіти в Україні складається з інваріантного, єдиного для всіх середніх закладів освіти, змістового ядра (державний компонент) та доповнюючи його регіонального і шкільного компонентів, що є його варіативною частиною.

Освітній стандарт з інформатики — це нормативний документ, яким на основі базового навчального плану визначається обов'язковий мінімум змісту навчання, мінімальні вимоги до підготовки учнів з інформатики стосовно цього змісту та рекомендації щодо оцінювання виконання вимог стандарту (обов'язкових результатів навчання) за основними змістовими лініями курсу і ступенями навчання (початкова, основна і старша школа).

Освітній стандарт з інформатики становить основу для розробки пакету навчальних програм з інформатики для різних типів і профілів середніх закладів освіти, зміст навчального матеріалу яких на основі безумовного виконання Стандарту може розширюватися і поглиблюватися так само, як і підвищуватися і поглиблюватися вимоги до рівня його засвоєння. Таким чином, програми визначають нижній (обов'язковий) га верхній (підвищений або поглиблений) рівень навченості школярів

Стандарт задає норму остаточного результату навчання лише на рівні обов'язкового, мінімального, загальнокультурного змісту і відповідних до цього рівня вимог до підготовки учнів з курсу інформатики, нижче яких не може опускатися жоден учень незалежно від типу і профілю навчальною закладу, в якому він навчається Результати навчання, що відповідають вказаним у Стандарті мінімальним вимогам, є необхідною умовою позитивної оцінки і можуть оцінюватися залежно від мети перевірки.

Стандарт не визначає освітній процес на рівні вчителя і школи, тому поряд з обов'язковими результатами навчання вчитель має забезпечувати підвищений рівень у масовій школі і поглиблений — у школах і класах з поглибленим вивченням інформатики.

Метою Освітнього стандарту є: pабезпечити єдиний освітній простір в Україні шляхом розвитку різноманітних типів
середніх закладів освіти, національних і регіональних моделей освіти, обов'язкової загальнокультурної підготовки кожного учня з інформатики з тим, щоб захистити права людини на повноцінну освітню діяльність у відповідному закладі освіти при зміні місця проживання.

Стандарти вже відіграли важливу роль у збереженні єдиного загальноосвітнього простору України, сприяли збереженню того позитивного, що було накопичено за багато років школою і системою освіти.

Мінімізуючи обов'язкове в навчальному предметі, Стандарт надає значно більші можливості для диференціації й індивідуалізації змісту навчання, творчого пошуку вчителів Освітній стандарт відіграватиме важливу роль у подоланні перевантаження учнів, надаючи можливість обмежитися мінімальним змістом при вивченні учнем предмета, який не виникає в нього пізнавального інтересу і не відповідає спрямованості його професійної орієнтації

Необхідністю створення Стандарту, який визначає мінімальний обов'язковий рівень загальної освіти з кожного предмету, ініційовано пошук ядра змісту інформатики як навчального предмета і приведе до інтеграції різних позицій у змісті Стандарту освіти з інформатики

Стандарт вводитиметься в школи поступово, поетапно:

Як Стандарт, так і «Обов'язкові результати навчання з інформатики» визначають лише набір елементів змісту навчання і вимог до рівня засвоєння навчального матеріалу Вони не задають послідовності і логіки вивчення курсу введення і розвитку його понять. Це прерогатива тієї конкретної програми навчання, яку виконує кожний учитель

Ідеї і окремі компоненти Стандарту вже впроваджуються в шкільну практику Разом з тим і сам Стандарт не може бути незмінним — необхідним є постійний розвиток його змісту вдосконалення форм подання його компонентів.

Розглянемо основні підходи і принципи, які було покладено в основу його розробки:

1. Будь-який предметний Стандарт розробляється в рамках концепції Державних освітніх стандартів.

2. При розробці Стандарту з інформатики враховувалась необхідність посилення освітньої значущості цього навчального предмета Шкільний курс інформатики вже давно слід розглядати як засіб підготовки до життя роботи в інформаційному суспільстві і не обмежувати його вивчення лише інформаційними технологіями Для подальшого вдосконалення змісту Стандарту необхідно виділити і винести на перший план при навчанні загальні принципи, закономірності, що стосуються пошуку, зберігання, опрацювання інформації, її подання, передавання, використання які є фундаментальними основами даної науки Це суттєво посилить загальноосвітню значущість цього навчального курсу, який мас власний предмет вивчення що не зводиться ні до математики, ні до технології.

3. Стандарт відображає тільки мінімально необхідний набір^ номенклатуру змісту, а послідовність логіка вивчення предмета визначаються шкільною програмою навчання

4. Стандарт не може включати до змісту навчальний матеріал що не пройшов достатньої експериментальної перевірки на практиці масової школи Разом з тим зміст Стандарту повинен періодично переглядатися Слід виділити два основних напрями удосконалення Стандарту:

• посилення загальноосвітньої значущості шкільного курсу інформатики, підвищення рівня технологічності змісту Стандарту

5. Вимоги до підготовки учнів з інформатики, які передбачені Стандартом повинні орієнтуватися
на сучасний рівень оснащення шкіл комп'ютерною технікою

Шкільний предмет інформатики будується за такими змістовими лініями

1 Інформація та інформаційні процеси

2 Моделювання

3 Інформаційні технологи

4 Інформаційна система

5 Технологія розв'язування задач з використанням засобів ІКТ

6 Алгоритмізація і програмування

Дата добавления: 2014-01-04